Активній просвітянці, голові Стаханівського міського об’єднання “Просвіти” виповнилося 80
— Хтось пишається аристократичним, дворянським походженням, а я — своїм козацьким.
Випускник Харківського університету Микола Бєляєв, з яким ми ніби помінялися батьківщинами (він, уродженець Донбасу, став працювати в моєму краю, а я, уродженка Богодухівщини — в Донбасі), так дослідив і вивчив мій край, що написав про нього дві книги: “Наш край — Богодухівщина” і “Сінне”.
Із цих книг я дізналася, що мої далекі предки — черкащани. 1601 року вони, захищаючись від національного, релігійного гніту та частих наскоків кочівників, знайшли собі прихисток на лісових пагорбах Слобожанщини, де протікала тиха й чиста річечка Сінне. 70 сімей із Черкащини розселилися на її побережжі, нарікши своє поселення Сінне.
Ознаменувалася ця земля прізвищами козаків: Шевченко, Калініченко, Пащенко, Мірошниченко, Руденко та ін.
А особливо мою увагу привернули прізвища: Канівець, Уманець, Уманський. Вони наштовхують на думку, що мої далекі предки із Канева та Умані. А мій прадід Тимофій, діди Петро та Микита, моя мама і дядьки носили прізвище “Шевченко”.
Мій прадід Тимофій Шевченко 15 років змушений був служити “царю і отєчеству”. Після відставки по службі пішки прийшов із РостованаДону і одружився з Лукією Павлівною Перевозін. Вони продовжили козацький рід, народивши Титка, Демида, Петра, Оксану, Фана, Веклу і Микиту.
Мій дід Петро поліг у війні 1914 року, а вивів мене в люди його рідний брат, мій дідусь Микита, гвардієць царського Миколаївського полку, який повернувся з Першої світової війни хоч і пораненим, з трьома Георгіївськими хрестами, з медалями. Фото дідуся я зберігаю і до сьогодні.
Голод 1932—33 років поклав на цвинтарі сім’ї двох братів мого дідуся — Титка та Демида. 10 душ тоді відлетіли в небо і по лінії Калініченків. 20 моїх прекрасних родичів не дали нового покоління.
У 1947—48 роках моя сім’я не вимерла завдяки мужності мами, яка шість разів узимку з’їздила на даху вагона в Західну Україну, щоб привезти звідти картоплі й зерна. До кінця своїх днів я завдячуватиму тим українцям, яких зараз кремлівська кліка обізвала фашистами.
Із 80 років мого життя 47 припадає на педагогічну діяльність, зокрема 25 — на просвітянську.
Свята моя земле, Черкащино! Мої дорогі предки, розсіяні вітрами історії! Про кожного з вас я розказала своїм дітям і онукам. Розкажу ще й правнучаті, яке осьось прийде в цей світ. Я вдячна дітям і онукам, які не посоромили нашого козацького роду — клали душу й тіло за нашу свободу, допомагали і зараз допомагають трудом і коштами нинішнім героямвизволителям.
Опинившись у вигнанні (хоч і в Україні), я подумки повертаюся і до свого села Сінного, де лежать натруджені кістки моїх предків. Дякую їм за те, що вони вдихнули в мене любов до рідної землі.
Нещасні мої співмешканці Донбасу! Вам я віддала свою молодість, знання і найкращі роки життя. Як колись Борис Грінченко, сім’я Алчевських, через освіту і просвітянство я намагалася прищепити вам любов до української культури, звести пам’ятник Тарасові Шевченку, якого ви, безперечно ж, любите. Прикро, що на просторах Української землі ви не знайшли собі батьківщини. Невже війна — краще, ніж просвітянство?
Донбас прославляли Володимир Сосюра, Остап Вишня, Микола Бажан, мої колишні однокурсники Надія та Іван Світличні, Василь Стус. Кожному з них було важко. Важко було й мені боротися з опонентами, які вороже ставилися до моєї проукраїнської позиції. Але я вдячна своїм ворогам, бо саме вони навчили мене мужніти і вдосконалюватись у боротьбі з ними.
А сьогодні, в день свого ювілею, я тішу себе вірою і надією на те, що рід мій черкаський мужнітиме й міцнітиме і продовжить славу України.
Вельмишановна Ніно Семенівно! Незмінний трудар просвітницької ниви! У день Вашого ювілею даруємо Вам найтепліші слова шанування і любові: щоб стелилася й надалі доля барвінково і було щодень багато святковості й краси, а Ваша вишнева весна перейшла через багатобарвне літо в осінь золоту. Божої ласки Вам! З роси й води!
Луганське обласне об’єднання “Просвіти”,
Центральне правління ВУТ “Просвіта”, редакція тижневика “Слово Просвіти” приєднуються до привітань.
