Просвітницька місія видавництва «Букрек»

Ярослава МЕЛЬНИЧУК,

Чернівці

Найбільше у Чернівцях видавництво “Букрек” (знамените тим, що може похвалитися досконалою власною поліграфічною базою) завдяки своєму керівництву, — а це директор Дарина Степанівна ТузМаксимець — послідовно виконує просвітницьку місію. Понад десять років нашої співпраці дозволяють мені наголосити, що видавнича політика “Букреку” планомірно ведеться у кількох напрямах. Зокрема це видання, присвячені Т. Шевченкові й Ользі Кобилянській, а також книги мовами національних меншин.

До 200літнього ювілею Шевченка світ побачили “Кобзарі” — румунською, російською, казахською мовами. Приємно, що видавничий дім (а “Букрек” саме так себе позиціонує) активно підтримує науковців Чернівецького університету: і нинішніх, і колишніх. Молода, перспективна дослідниця і просвітянка, кандидат філологічних наук Ольга Василівна Меленчук предметом своєї експериментальної розвідки обрала буковинську скульптурну Шевченкіану. У результаті, за активної допомоги чернівецької “Просвіти”, особливо її голови Остапа Савчука та відповідального секретаря Марії Пелех, побачила світ книжка О. Меленчук “Тарас на букових п’єдесталах”. А в перспективі, хочеться вірити, продовження пошуків і нове, доповнене, розширене видання.

Ще більш виваженою, писаною роками, сказати б, вистражданою є книга кандидата філологічних наук, мого викладача (як і багатьох поколінь філологів), літературознавця і небайдужого публіциста Віктора Трохимовича Косяченка. Як багаторічний керівник товариства “Просвіта”, ініціатор виходу журналу “Українська ластівка”, В. Косяченко заголовком підсумкової книги обрав Шевченкове “Та не однаково мені…”, справедливо вважаючи, що ці слова є близькими і рідними кожному небайдужому. Вступне слово написала письменниця і журналіст Віра Китайгородська. Назвавши самого автора, — “Покликаний словом Тараса”, зуміла виокреслити важливість шевченкознавчого доробку у житті В. Косяченка.

Промовистим є мемуарна частина “Тарас Шевченко у моєму житті”, текст доповіді, до 190річчя Кобзаря, низка шевченкознавчих наукових статей і публіцистичних виступів.

Проте найошатнішим виданням є “Пісенна Шевченкіана (до 200річчя від дня народження Т. Г. Шевченка)” (Черніці: Букрек, 2013. — 320 с.), випущена на замовлення Державного комітету телебачення та радіомовлення України за програмою “Українська книга”. Багато ілюстроване, альбомного типу нотне видання, окрім суто подарункового призначення має широку цільову аудиторію: учні музичних шкіл, студенти і викладачі консерваторій, співаки, музиканти, хорові колективи України та зарубіжжя.

Це справді щедрий дар усім поціновувачам музики і слова. А ще — естетам, адже книга щедро доповнена малюнками Т. Шевченка, рідкісними колекційними листівками, прикрашена майстерними заставками, суперобкладинкою. Словом, шедевр поліграфії.

Особлива подяка — ініціаторові, упорядникові — кандидатові філологічних наук, моїй улюбленій викладачці і колезі по кафедрі української літератури — Оксані Михайлівні Івасюк. Любов до музики, знання справи (а це ж — сестра славного композитора Володі Івасюка!), легкість у ставленні цілей і спрямованість на її досягнення, — ось що стало запорукою успіху “Пісенної Шевченкіани”.

Впевнена, що саме О. Івасюк згуртувала першорядних професіоналів — письменницю й музикантку Софію Майданську (авторка передмови), диригента Чернівецького симфонічного оркестру Йосипа Созанського (музичний редактор).

Книга має 3 розділи: “Пісні на слова Т. Шевченка для голосу”, “Хорові твори на слова Т. Шевченка”, “Твори, присвячені Т. Шевченку”. Композитори М. Лисенко, Я. Степовий, С. Людкевич, К. Стеценко, Д. Крижанівський, С. Воробкевич, А. КосАнатольський, — далеко не всі імена, до яких подано докладні біографічні довідки. Невипадково упорядник наголосила, що, за твердженням С. Людкевича, створення музичних текстів на поезії Шевченка “було своєрідним обов’язком” і “мистецькою школою”.

Приємно, що така книга, такий дар ляже на пюпітри музикантів. І знову полине Слово у сув’язі з її величністю Музикою!

Думаю, у наш важкий час за подвижництво у книговидавничій справі варто пошановувати найкращих!