Грані творчості митця-ветерана

До 90-річчя Олександра Ворони

Василь ЩЕРБАК,

кандидат мистецтвознавства,

заслужений діяч

мистецтв України

Стати художником Олександру Вороні допомогло середовище, в якому народився та виріс, і звичайно ж, — природний хист. Народився митець 25 вересня 1925 року в Скадовську на Херсонщині. З ранніх літ відчував красу барв, мальовничість краєвидів рідної природи. У шкільні роки, коли родина мешкала в Бердянську, доля звела його з художником Я. Хастом. Готувався до навчання у художньому закладі, та війна зруйнувала плани. 1943 року О. Ворону мобілізували до лав радянської армії. 18річним юнаком брав участь у визволенні Придніпров’я і Криму. Під Севастополем дістав поранення.

Демобілізувавшись 1946 року, працював і навчався у вечірній середній школі. 1948 року вступив до Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (тепер — Львівська національна академія мистецтв), де вчителями були В. Манастирський, Р. Сельський, О. Шатківський. 1951 року перевівся до Харківського художнього інституту, навчався у майстерні В. Мироненка та В. Селезньова. Закінчив інститут із відзнакою як графік. З 1955 року живе й працює в Києві.

Одразу заявив про себе як умілий, винахідливий плакатист. Створив багато плакатів на різні теми. З кожним новим твором виражальні засоби автора ставали дедалі промовистішими, місткішими за змістом і монументалізовано лаконічними за формою.

Цілком логічно, що з другої половини 60х років О. Ворона почав виконувати монументальні твори для архітектурних об’єктів, зокрема створив фрескові композиції для університетського корпусу в Києві, вітраж для Палацу урочистих подій у Запоріжжі, мозаїчне панно “Наука” для навчального корпусу Житомирського політехнічного інституту та ін. Так відкрилася нова мистецька грань художника.

Періодично О. Ворона повертається до праці над плакатом. У різні роки створив серію дотепних, саркастично образних плакатних композицій антитоталітарного, гостро політичного спрямування (“Обережно — сталінізм!”, “Московський час”, “1933”, “Ми цій пам’яті вірні” тощо).

Справжньою несподіванкою для глядачів стала персональна виставка станкових живописних, переважно пейзажних, творів О. Ворони, яка була розгорнута в залах Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури, де митець більше двох десятиліть працював педагогом, виховував молоді кадри художників. Виставка стала своєрідним творчим звітом професора, заслуженого діяча мистецтв України Олександра Ворони перед колегами, студентством і глядачами. Наразі ця виставка відкрила ще одну творчу грань митця.

Експоновані пейзажні композиції засвідчили, що їх автор — емоційний, романтично налаштований лірик, який уміє підгледіти в природі цікаві видові мотиви і явища та оригінально втілити їх в інтригуючу художню форму, з майстерним акцентуванням суті зображеного. Справдібо, у дещо романтизованих, але вибудуваних на міцній реалістичній основі картинах, присвячених Кримові, бачимо особливу світлоносність південного сонця (“Кримське літо”), мінливість немовби вібруючих відтінків моря (“Море і небо”), примхливість обрисів гірських краєвидів (“Захмарило”), а загалом — переконливу гармонію барв, принадність художніх образів.

Крим, як і Херсонщина, де народився художник, Львівщина та Харківщина, де навчався, як і інші регіони України, мабуть, однаково дорогі й любі його серцю. І все ж до кримського краю у нього особливе ставлення. Адже саме на цій землі відбулося бойове хрещення молодого воїна Ворони, становлення його як чоловіка. Чи не тому так трепетно й схвильовано оспівує митець таврійський край у своїх живописних полотнах, а тепер ще й тяжко переживає втрату Україною частини її “тіла” — Кримського півострова.

Водночас попри вельми поважний вік, певні житейські негаразди та суспільнополітичні тривоги митецьветеран Олександр Ворона продовжує творчо працювати. Нині завершує роботу над живописним полотном на тему “Жінки на війні”. Написав книгу спогадів під назвою “За покликом долі. Сповідь художника”, яка нещодавно побачила світ (Київ: Університет “Україна”, 2015. — 214 с.).

Ювіляра щиро привітала з поважною датою та нагородила Срібною медаллю Національна академія мистецтв України. Тож до бойових і трудових нагород митцяветерана додалася ще й висока мистецька відзнака.

Побажаймо Олександрові Васильовичу Вороні доброго здоров’я, душевної рівноваги, подальших творчих успіхів!