***
Шеделя білоколонне диво…
М. Зеров
О Шеделя білоколонне диво.
Як світиш ти високо і правдиво.
Як тішусь я, що бачу тебе ще раз —
Пощезла днів моїх пісна печера
В Печерській Лаврі, в сяєві дзвіниці.
Де не зозулі грають, а зигзиці,
Де вже не голуб, але голуб-дух,
Де урочисто, чисто все навкруг,
Де даль віків у сяєві небес,
Де дух з колін підвівся і воскрес,
Де між зірками, вічними й новими,
Літають шестикрилі серафими
І херувими всі четвертокрилі
Напоєні у Гізеля в чорнилі.
Де Нестора — святого літописця
В Ілларіона всі молитви пишуться…
Летять літа, чи сонце чи сльота,
Літають ще, літають ще літа…
Світи ж високогірно і правдиво
Ти — Шеделя білоколонне диво!..
Народ
…Дрижить протоплазмою
без ядра…
Є. Маланюк
Нас пригноблювали негаразди
В газових камерах ми були
Під дустом виживали не раз ми
Наковтавшись ганьби і хули
Та вже можемо бути народом
Нині кров’ю беруть нас на спит
Не здамося кацапським забродам
Будем зверху, не підем на спід
Ядро знайшлося у протоплазми,
Майдан — це основа основ ядра.
Співаймо тепер над усі негаразди:
Не пора! Не пора! Не пора!..
* * *
Вночі проти Різдва
Упала сосна
Дуже здорова
Двадцятиметрова
Як Сатана
Розбила японську альтанку
І на світанку
Вже на Різдво
Трощею всіх лякала
Жахом якогось лекала
Та її торжество
Піде на дрова
Аби ти була здорова
Сухе
Ваше
Превосходительство
Будь ти мені здоровенна
Карго суха і скажена
Підеш на дрова
Як впала проти Різдва
На дрова або ж на дрова
Все дно — раз чи два
Шкільна любов
На турніку сонце треба крутити щодня.
На брусках на руках рвучко стояти.
Без розбігу чіпко стрибати через коня.
Мені і не снились такі результати.
Та ще як вона дивиться через вікно.
Та ж наче не дивиться. Як би ж то дивилась!
Як зараз я бачу захоплення юне дно —
Аби вона тільки в кіно відпросилась!
Оркестр вдарить з клубу на всю губу.
Жаб’ячий переб’є — парні такі оркестри.
Обох їх вистачить на всю долю, а то й судьбу.
Аби ще далась додому за руку провести.
Садки вишневі в ночі як білі легенди стоять.
Місяць на небі до сонця буде стояти,
А потім у річку впірне, сховається між латать
І буде за п’яти русалкою лоскотати…
Самогон і самогонка
Слюсаревському вдогонку —
В баби Клуші є закон
Розрізняти самогонку,
Вирізняти самогон.
Ну а в мене, як іконка
Із дитинства свій фасон.
Коли баба — самогонка,
Коли дід — так самогон.
Самогон лиш буду пити,
Самогонку — в перегон.
Перваком лиш замінити
Можна лютий самогон.
Узяв дівку-беззаконку.
Не зморив би її сон,
Їй налию самогонку,
Сам візьмусь за самогон.
Як японець до японки,
Залицяється щодня
Самогон до самогонки —
Буде самогоненя!..
23.03.2015
***
Молодці воюють на Сході
Молодиці дивляться “Роксолану”
Дівчата воюють на Сході
Хлопці мріють про Роксолану
Що в нас такого насподі
Що при всілякій погоді
З генеральним планом ачи без всілякого плану
Повна індустріалізація
Повна колективізація
Тепер — повна роксолянізація
Для кожного клону чи клану…
Українська цивілізація
Належить султану?
Вигадана Настя Лісовська
Незнана бранка з Рогатина
Rossa, Rosa, Roxa, як наша вина,
Як доля наша ще як угодовська
З глибокої глибини до нас дорина
Яремна, гаремна — ніяк не московська
Турецька якась сатана!
Не можемо ми без чужої приправи
Цар чи султан, а все ж нами править
Зáтемна й завиднá!..
Вадиму Писарєву
Пили вино ми у Мілані
Не в місті, в аеропорту
І не були й на йоту п’яні
Обравши дружбу за мету.
З Японії твої літання.
Ти вже — японський балерун.
Мандрівка ще жила остання
У східнім переборі струн.
Ти — світовид, а не пройдисвіт,
Хоч ти світи уже пройшов,
А сидимо, немов на призьбі,
В Мілані, в різнотрав’ї мов…
Ти — світовид. В світах прославиться
Зумів усюди — слава слав!
Я ж за “Летючого Голландця”,
Тобі казав, як воював,
Щоб премію дістав ти, сину,
Мені за віком ти — Максим.
То ж премію немов Максиму —
Донецька ти відважний син!
Тепер ми їдем до Ромена
Пошанувати Василя
Рябенького! Для нього сцена —
У рідному селі земля…
Він з-під вогню дітей вивозив
З-під лап захланних ДНР,
А був він — європейський розум,
Та серце чисте там роздер…
Сира земля — на тому світі
Лише півроку тут Василь
Твій друг. То ж скільки надзусиль
Ти подолав у многолітті —
Його б ти в славі воскресив!
Але вмирущий слави дим,
Ти — невмирущий друг Вадим!
В. С.
…Ваню, візьми закохайся у мене.
Ваню, візьми мене полюби,
Аби щирість проста і натхненна
Осяяла наші хохлацькі лоби.
В. Симоненко “Освідчення”
А був би на одинці
Я із вами, тарандинці,
Пас би кози ачи вівці
В маленькому селі Біївці.
Скільки спільних в нас проблем
З відмінником Василем.
Я б з ним в школу шурував,
І качок ганяв на став.
Чи ж були у них качки?
Чи лиш кури й огірки?
Йому б вибрав огірка,
Вчився добре — честь яка!
Я ж бешкетник, хуліган.
Вчився добре, без доган,
Та змагав мене футбол.
Він забив би мені гол
По науці — все ж на п’ять!
Як же зараз доганять?
Дорогий Василю! Брате!
Де ж нам мужності набрати
І твоєї висоти,
Щоб так просто й чесно йти.
Ти — високо! Звіддаля
Покажи свого бриля…
* * *
Не ридай про мене, мати.
Та й тебе давно нема.
Та й чого тобі ридати
Над живим? Мамусю, ма?!
А ти плачеш з того світу,
Ти ридаєш з праглибин —
З цього світу в знак привіту
Наш прийшов до тебе син!
І ридаєте ви з внуком,
І не збудетесь ридань.
Розпаношуся, розпуко,
Чи всенощно ачи в рань!
І ридаєте ви з батьком.
Все як в казці — цок в лобок!
Прийшов внук — скоробагатько,
З ним півкопи копійок.
Не ридай про мене, нене,
Вам — чекати, нам — боліть.
Прийміть це дитя шалене,
На тім світі прихистіть!
***
Чи Бог покарав мене? Чи звільнив?..
Сонце викочується з-за нив…
Я так тяжко страждаю за ним,
За розумним таким — за дурним.
Він супротно ішов — буду сам!
Сам самував — сам сумував…
І життя кинув під ноги псам,
І від туги псом завивав…
Дітей покинув… А сонм жінок?..
На діда, на бабу — пішли ви всі!
За що так катуєш ти нас, синок,
Закатував зовсім зо всім!
А то вижираєш усе до кісток,
А то випомповуєш туди — в смерть…
Отож перед смертю маю урок,
Налитий отрутою смертною вщерть…
Суперництво
(Брати Майбороди і Олександр Білаш)
Прийшла Гора. А є вже Гори.
Посуньтеся, бо буде горе!
Ще й поміж горами зійшла зоря —
Яку ж то гору вибира?
Яке ж то горе горам тим,
Бо кожен брат чи побратим,
І як же недругом ставати?
Той — вольтанутий, той — стоватий,
Отой, і той, і ще ж отой?
Той, як фагот. Той, як гобой.
Той, як корнет… Одна ж зоря!
Яку ж то гору вибира?..
Глибінь — мелодія із дна!
Зоря ж однісінька — одна?!
А в три зорі світить аби нам?!
Немає трьох — одна — єдина…
***
Мені кричить глуха кропива.
Б’є в очі золотом жовтець:
Сліпа питає перспектива
Чи вже кінець чи ще кінець?!
На це єхидне під’їдання
Я не одмінюся в лиці
І вам скажу на розвітання
Початок є в моїм кінці.
Здолавши всі захланні тести,
Життя розбивши смертну кліть,
В мені киплять усі протести
Нескорених тисячоліть.
І в цьому звична праоснова —
Понад минущим, що є все,
Несе мене правічна мова,
І понад смертю пронесе!..
Славень Гривні
Я люблю, як ту царівну,
Українку дивовижну
Гривню — долара нерівню,
Ну а євро то ж єврей!..
Кого хочеш, долар взує,
Він глузує, коверзує —
Даси п’ять чи двадцять п’ять?
Та спинися вже — дай п’ядь!
Як ми гривню ту чекали!
Як сичали всі шакали!
Не пускали до дверей!
Та діждалися ми гривні.
Тиснуть долари противні.
Ну а євро, то ж єврей!..
Гривню бідну роздягають,
Роззувають, розривають —
Вона гордо все ж стоїть!
Хай глузують доокола.
Хоч дешева, хоч і гола.
Хай стоїть ще сто століть…
Ну а євро, то ж єврей!
Все стоїть коло дверей!..
Порошенку
“Хто може протистояти
Путіну — так це Порошенко!”
Навальний, соратник Новодворської
І
Розпороши, Порошенку,
Ворогів на порох!
Бо глузує, коверзує
Наш заклятий ворог.
Хіба Путін
На розпутті?!
“Вам пошлю
Морози я. —
“Русский мир” пошлю
І буде
Нова Новоросія.
Не врятує
Вас Обама,
Ані хитра
Меркель.
Будуть стукатись
Лобами.
Оки Вам не смеркне…”
Розпороши, Порошенку!
Годі буть солодким!
Будь солоним,
Будь перченим,
Будь нам стовідсотковим!
Розпороши, Порошенку,
Ворогів на порох —
Хай на кутні засміється
Наш заклятий ворог!
Роздери вороже кодло
На дрантя, на пір’я!
Як Афган колов у боці,
Хай заколе Сирія!
Знаємо багацькі вади.
Ти — скоробагатько.
Коли взявся батькувати,
Так батькуй! Будь батьком!
Будь скаженим,
Навіженим,
Та не будь хорошим,
А не справишся, наш батьку,
із кодлом ворожим,
Тоді тебе, Порошенку,
Ми геть розпорошим!
ІІ
Порошенко починав з цитації: “Щоб подолати корупцію, посадіть для початку трьох своїх друзів. Ви знаєте напевно — за що, і вони знають — за що”. Згодом я дізнався, що це були слова Лі Куан Ю, тодішнього прем’єр-міністра Сінгапуру, який недавно помер у віці 91 рік і був при владі років сорок, коли не більше. Зробив свій край шедевром.
Порошенку треба було б почати посадку, щоб не бути голослівним, з Гройсмана, Луценка і кого третього, я не знаю, ви знаєте краще. Жаль, що садити довелося б таких симпатичних для мене людей. Гройсман спробував би, що воно таке — в’язниця, Луценко зробив би порівняльну характеристику між буцегарнями Януковича і свого теперішнього шефа, а третій — про третього ви знаєте краще. Тоді б народ повірив Президенту і пішов за ним би у вогонь і воду добровільно, а не з недовірою, як тепер. Чимсь треба жертвувати: або друзями, або фірмою “Рошен” у Липецьку…
ІІІ
Що ж підходить Україні,
Що ж писав Ю на коліні:
“П. ти слухайся дружину
Так як Ю слухав Чу (дружина Лі Куан Ю)
На партійну на дружину (БПП)
З палицею йди, к Чу
До дітей ходила справно —
І Блок слухатиме славно!..
Заробивши досхочу,
Він поставить їй свічу!..
Йти або в багатство,
Або в депутатство,
Чом синок твій недочув?
Мама не була як Чу?
З усіх рекомендацій Лі Куан Ю не забороняй лише цілуватись на вулиці — це заборонити найлегше при такій кількості силових відомств. Але ця заборона матиме катастрофічні наслідки…
