Сидір КІРАЛЬ,
доктор філологічних наук, професор Національного університету біоресурсів і природокористування України
27—28 травня 2015 року мав щасливу нагоду побувати на книжковому святі “Книгафест—2015”, що відбулося в Ужгороді, куди потрапив на запрошення директора Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф. Потушняка Олени Канюки. Вперше таке свято “Ужгородський книжковий Миколай” (проходить кожні два роки) відбулося 2001 року. Цього року дійство відбулося за підтримки управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації, управління культури облдержадміністрації, ГО “Асоціація бібліотекарів Закарпаття”.
Свято відбувалося у приміщенні головної книгозбірні області. Почесними гостями “Книгифесту” стали львівські видавництва “Апріорі”, “Астролябія”, рівненське — “Волинські обереги”, письменники — Юрко Винничук, Ярослава Павличко, Юрій Николишин, Марія Чумарна (усі — Львів), українські письменники Словаччини І. Яцканин (редактор українськомовного журналу “Дукля”), М. Бобак, В. Дацей, Ю. Панько та автор цих рядків. На святі представили книжкову продукцію місцевих видавництв: “Краєвиди Карпат”, “TIMPANI”, “Карпати”, “Патент”, “Гражда”, “Іва”, “Карпатська вежа”, “Світ Софії”, “Закарпаття”, Ужгородської міської друкарні, видавництва Олександри Гаркуші, ПП “Видавництво Валерія Падяка”, поліграфцентру “Ліра”, обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф. Потушняка.
Родзинка свята — конкурс “Майбутній ілюстратор книги”, організований Закарпатським обласним палацом дитячої та юнацької творчості. Його переможцем стала 16річна школярка Юлія Анталовці за ілюстрацію твору Галини Малик “Пригоди в зачарованому місті” (керівник студії — А. П. Стецюк).
Виставка дитячих ілюстрацій до творів письменників вражала своєю теплотою, щирістю, яскравою гамою. Мені сподобався малюнок 9річної художниці Віталіни Нечипорук до чудового оповідання І. Чендея “Лиска” (керівник студії — К. І. Ливрінц). Споглядаючи ці шедеври, спало на думку, чому наші солдати на східному фронті так радіють дитячим малюнкам, вважають їх оберегами. І як влучно підмітила поетеса Анна Багряна, що “…солдатам діти малюють мир” (ЛУ, № 23). У цих малюнках справжня любов, справжня радість життя, віра у добро й перемогу правди.
Найбільше ілюстрацій присвятили творам Галини Малик, яка народилася й виросла в Бердянську, але відомою не лише в Україні, а й поза її межами стала саме в Ужгороді. З насолодою спостерігав, як юні читачі та їхні батьки активно спілкувалися з письменницею, дякували за чудові твори, а на згадку купували книжки з її щирими надписамипобажаннями. Не випадково “Книгафест” стартувала у міській бібліотеці для дітей саме з презентації повісті Галини Малик “Незвичайні пригоди Алі”.
У програмі свята було чимало інших цікавих заходів, презентацій, зокрема книг “Синій зошит” М. Дочинця та “Чарівна флояра” Тетяни Рибар (видво “Карпатська вежа”), “Колискова для сонечка” Ольги Тимофієвої (видво “Мандрівець”, м. Тернопіль), “Митці Закарпаття” В. Мишанича та “Приборжавське весілля” Мар’яни Чечіль (Ужгородська міська друкарня), “Співанки про ягнятко: 112 пісень Закарпаття про ягнятко та вівчарів” (видво “Краєвиди Карпат”), “Смерть міністра” Юріка Любоша (переклад зі словацької І. Яцканина) та “Вибраних творів” М. Томчанія (до 100річчя від дня народження, обидві видва “TIMPANI”), дослідження “Культура южных славян” проф. Cхідноєвропейського слов’янського університету В. Провозіна (видво “Закарпаття”). Увагу гостей і містян привернув круглий стіл за участю консула Словаччини Янки Бур’янової, українських письменників Словаччини, гостей свята, письменників і журналістів Закарпаття, на якому йшлося про можливості і перспективи угоди про творчу співпрацю між спілкою українських письменників Словаччини та Закарпатською організацією НСПУ. Чимало болючих питань порушено й під час круглого столу “Реалії та перспективи розвитку книговидання і книгорозповсюдження на Закарпатті”. Відвідувачі книжкового фесту стали учасниками книжкової лотереї та акції з комплектування бібліотечки для поранених бійців АТО. Так, першим дарунком у рамках акції стала книга “Спогади бійців УПА” від редактора львівського видавництва “Апріорі” Юрія Николишина. Покладанням вінків до меморіальних дощок П. Скунця та Ф. Потушняка на фасаді бібліотеки учасники свята вшанували пам’ять видатних українських письменників, які творили й мешкали в Ужгороді.
У рамках фестивалю працювало журі, до складу якого ввійшли знані літературознавці, письменники, бібліотекарі, громадськокультурні діячі, видавці. Авторитетне журі визначило переможців у різних номінаціях. Гранпрі фестивалю отримало видавництво “Іва” за альбом “Юрій Герц — живопис, Наталія Герц — гобелен”. Варто відзначити щедрий ужинок працівників бібліотеки ім. Ф. Потушняка, які підготували чимало цікавих біобібліографічних видань про письменників, митців, діячів культури та громадськополітичного життя Закарпаття.
27 травня у рамках фестивалю у приміщенні обласної бібліотеки ім. Ф. Потушняка перед читацькою багатолюдною аудиторією відбулася презентація монографії “Зробити щось корисне для свого рідного народу”: з епістолярної спадщини Івана Чендея” (К., 2014) автора цих рядків. Модератор й ініціатор дійства — відомий журналіст, письменник Олександр Гаврош. За дослідження епістолярної спадщини Івана Чендея директор Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф. Потушняка Олена Канюка як засновник книжкового фесту вручила мені Подяку, якою дорожу й пишаюся.
Того ж дня перед присутніми гостями “Книгифесту” виступили письменники Ю. Винничук, Ю. Ніколишин (автор оригінального роману “Ботафікс”), Марія Чумарна, Ярослава Павличко. Модерував зустріч голова Закарпатської організації спілки письменників України В. Густі. Мене зацікавив виступ Марії Чумарної, дитячої письменниці, дослідниці українських казок, вишивки. Вона небезпідставно наголосила, що Закарпаття щодо барв у вишивці є унікальним, сакральним, тут чимало кодів нашої духовної культури, адже закарпатська вишивка, на її думку, — це наша прамова.
Наступного дня презентація дослідження про епістолярій І. Чендея відбулася на філологічному факультеті Ужгородського національного університету. Відрадно, що аудиторія уважно слухала мою оповідь про роботу над книжкою, про ті архівні знахідки, які стосуються життя і творчості їхнього видатного земляка. Модератором зустрічі зі студентами та викладачами вишу була проф. Валентина Барчан, яка представила також присутнього на зустрічі відомого письменника Юрія Винничука.
На книжковому фесті познайомився з талановитим літературознавцем, глибоким знавцем закарпатського літературного життя Дмитром Федакою, з яким до цього листувався. Пан Дмитро щедро обдарував мене цікавими книжками, зокрема творами Ф. Потушняка, М. Томчанія, мого земляка поета В. Матіїва. Наше спілкування було особливо цікавим, оскільки невдовзі має вийти у світ його монографічне дослідження про життя і творчість І. Чендея.
Найбільшою радістю, знаковою подією у моєму житті загалом стала незабутня зустріч із вдовою письменника Чендея, Марією Іванівною, і донькою письменника, теж Марією, та її родиною. Захопила краса садиби письменника, яка потопає у зелені різних дерев (від красуньялиць до крислатих черешень), різних сортів квітів. Великий хол будинку нагадує філію художнього музею, де зібрані унікальні картини художників світової слави. Домоткані рушники та хідники, кабінет, де працював письменник, багатюща бібліотека, серед якої налічуються сотні книг із дарчими надписами відомих митців слова, — все це створює якусь особливу ауру. Своєрідним родинним і творчим літописом митця є так звана гостьова книга, у якій робили записи письменники, художники, друзі, артисти, літературознавці, критики, які бували у садибі І. Чендея на Високій, 15. Цей унікальний артефакт заслуговує на спеціальне дослідження, оскільки допоможе глибше пізнати Чендеялюдину, коло його друзів, отой духовний світ, у якому він жив і творив. Так, наприклад, я натрапив на запис відомого літературознавця Івана Денисюка, з яким І. Чендей листувався. Познайомилися вони 1966 року в Ужгороді на Міжнародній конференції з проблем української новелістики, а 20 серпня 1969 року І. Денисюк із родиною завітав до письменника в Ужгород і полишив такий запис: “ІванеДруже! Як дивно, як тривожно і радісно водночас сісти за цей стіл, на котрому куються за барикадою оцих мудрих книг Твої ipsissima verba (з лат. “найдостовірніші слова”. — С. К.)… Зворушений, зачарований і радий за Тебе, що маєш таке багатство душі, і твердість і міць духа стояти непохитно, як гордий камінь Твоїх гір проти бур, і кепкувати з “суєти суєт”. Я збережу Твій образ у душі на тлі винограду і троянд. Я не забуду того, що мовлено від серця і від пракореня всілякої мудрості — від філософії нашого рідного народу. Добре, що Ти так зрісся з щедрою землицею нашою, — плекай же багаті грона слів своїх на славу України.
Іван Денисюк, Ужгород,
20 серпня 1969 р.”.
Ці слова незабутнього професора І. Денисюка цілковито співзвучні й моїм почуттям після відвідин осідку письменника, особливо спілкування з Марією Іванівною, яка щедро ділилася спогадами про життя із письменником, про буденні радощі й труднощі, про веселе й трагічне у їхній долі. Світла й цупка пам’ять пані Марії мене полонила, адже у подробицях згадувала перше побачення з Іваном Чендеєм, перше відвідування Дубового, де народився її майбутній чоловік, розповіла, як була першим відвертим критиком і прихильним читачем його творів, про спілкування із багатьма знаними письменниками, митцями, артистами, наприклад, із родиною Олеся Гончара, дружиною Марка Черемшини Наталією Семанюк, Дмитром Павличком, Миколою Мушинкою та ін., про трагічну смерть їхнього синакрасеня, студента третього курсу Мирослава. І попри все те вона зберегла у своєму серці любов до життя і людей, а у свої дев’яносто з лишком років пильно стежить за політичними і культурними подіями в Україні, і, як каже, “від цурки до цурки” прочитує чимало преси, особливо газети “Слово Просвіти” та “Літературну Україну”. Я також не забуду світлого образу господині цього дому, багатства її душі, того, що було також “мовлено від серця”. Вважаю, що спілкування з пані Марією, берегинею Чендеєвого роду, та дослідження творчості лауреата Шевченківської премії, видатного майстра слова, — це щедрий дарунок Долі.
