17 червня в Києві відбулася сесія Головної ради ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. У ній узяли участь члени Центрального правління, голови обласних об’єднань, представники творчої інтелігенції, науковці, письменники, громадські діячі. Вони обговорили проблеми інформаційно-культурного простору і національної безпеки України, форми і методи просвітянської роботи та їх осучаснення, найголовніші завдання у зв’язку із ситуацією в країні, запропонували проект Платформи національно-патріотичного виховання як головного чинника захисту, розвитку української державності й нації, утвердження національної ідеї та ухвалили Звернення до Президента України Петра Порошенка з проханням про зустріч із представниками “Просвіти” для обговорення нагальних проблем.
Пропонуємо читачам нашого тижневика найцікавіші думки та пропозиції, які прозвучали на сесії Головної ради.
Павло МОВЧАН, голова ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, оголосив порядок денний і представив новообраних голів — Запорізького ОО “Просвіти” Ігоря Артюшенка, народного депутата України та Волинського ОО Людмилу Стрільчук, доктора історичних наук, професора.
Присутні вшанували хвилиною мовчання Почесного голову Запорізької “Просвіти” Тараса Шевченка, який відійшов у вічність.
Павло Мовчан розповів, що закінчився конкурс “Простір Гідності” на кращий проект увіковічення “Майдану Гідності” і висловив думку, що, на жаль, оголошені Київською міською радою підсумки можна назвати сумнівними. Проекти переможців скоріше сприятимуть тому, щоб розмити національну пам’ять про цю подію. Серед переможців — митці з Тайваню, Італії, Росії, Ірландії. Одного з найкреативніших українських митців Анатолія Гайдамаку з найцікавішим проектом, який обговорювали на правлінні “Просвіти”, проводили прес-конференцію, круглий стіл, сприяли поширенню інформації, не допустили до участі в конкурсі.
— Сьогодні важлива не лише зовнішня лінія фронту, — сказав Павло Мовчан. — Внутрішній фронт так само загрозливий — корупція, яка роз’їдає державу. На її тлі ми звикаємо до щоденних втрат наших найкращих патріотів-воїнів, починаємо їх механічно рахувати. А кожна людина — неповторний світ.
Ми не можемо бути байдужими до того, що робиться у владі. Президент виголошує правильні речі про державність української мови, але на ділі нічого для цього не робиться. 20 травня у ВР відбулося голосування про обов’язкове володіння державними службовцями державною мовою. Закон “провалили”, зокрема блоки Порошенка, Яценюка, “Самопоміч”. У попередньому числі “СП” Ірина Фаріон охарактеризувала тенденції, які нині панують у Верховній Раді.
Ми скликали Головну раду, бо мусимо реагувати на події, які відбуваються, бути часткою загальнонаціонального руху спротиву до тих негативних подій, що відбуваються в державі.
Зараз державними службовцями стали ті, які ще місяць тому переховувалися в Росії. Високі чиновники в інформаційній сфері дозволяють собі заявляти: “Украинский язык — это неформат, надо его забывать”, української культури як такої не існує тощо. Хіба такі протистоятимуть “русскому міру”, обстоюватимуть наше історичне право на свою державу, мову, історію, культуру? Якщо ми, просвітяни, не будемо втручатися, захищати проукраїнську позицію, невідомо, чим це може закінчитися.
У нашій “Платформі національного виховання”, яку маємо нині ухвалити, на першому місці патріотизм як запорука державності і реалізації національної ідеї. Ми повинні її опублікувати, передати у відповідні структури і домагатися виконання — від міністра освіти Квіта, прем’єра Яценюка, Президента Порошенка.
Центральне правління має намір звернутися до всіх високопосадовців з вимогою виконувати 10 статтю Конституції.
Немає іншої держави, де можна було б, не знаючи державної мови, обіймати такі високі посади. Це абсурд, який досі залишається в нашій країні.
Нині ухвалили закон про декомунізацію, просвітянам України треба брати найактивнішу участь у його реалізації, долучатися до роботи комісій з перейменувань.
Святослав ВАСИЛЬЧУК, голова Житомирського ОО “Просвіти”, повідомив, що житомиряни активно обстоюють гуманітарні питання. Відновили пам’ятний знак ОУН-УПА на Житомирщині. Подали звернення до всіх керівників міст, районів про зміну назв вулиць, бо в області і досі переважають радянські назви.
“Я ініціював зібрання національно-патріотичних сил, ми почали тиснути на владу. За рік досягли певних успіхів. Наприклад, вулицю Московську перейменували на вулицю Небесної Сотні, вулицю Котовського на вулицю Степана Бандери та ін. З нашого подання створили гуманітарну раду при голові облдержадміністрації. Через ту раду ми діємо.
Домагаємося від влади у Народицькому районі, в с. Базар, де відбувалися відомі історичні події, створити центр патріотичного виховання молоді.
Об’єднавши усі патріотичні сили, обговорюємо нагальні питання, подаємо звернення до обласної, міської влади, керівників усіх районів і міст, щоб закон про декомунізацію, інші патріотичні ідеї втілювати в життя.
Анатолій КОЛОДНИЙ, заступник директора Інституту філософії НАНУ, проаналізував складну ситуацію щодо створення єдиної Помісної Церкви в Україні. Чи об’єднаються православні церкви МП та КП, чи потрібно це робити? Адже Онуфрій, глава УПЦ МП, жодного разу не засудив сепаратистів, Путіна. На думку науковця, краще, якщо триватиме процес переходу вірян із Московського патріархату до Київського.
Треба вивчати ситуацію у всіх конфесіях і працювати в плані українізації.
Микола КУЛЬЧИНСЬКИЙ, голова Полтавського ОО “Просвіти”, запропонував осмислити деякі речі, що відбувалися в останній рік після Революції гідності. Потебня сказав, що будь-яка денаціоналізація — це збіднення людини. І це правда. За часів радянської влади люди заради якихось вигод зрікалися своєї мови, культури, збіднювали себе.
Однак після Майдану виявилися тенденції, що попри величезне зросійщення українського суспільства мільйони людей, перейшовши на російську, не втратили зв’язку з рідною землею. Вони захищали Україну на східному фронті і стали героями, такими самими, як і українськомовні. Це явище треба осмислювати.
“Ми готуємо серію видань спогадів від Старої громади до шістдесятників — Чикаленка, Єфремова, Дорошенка та інших. Читаючи ці спогади, розумієш, наскільки актуальні нині питання часів визвольної боротьби.
Історія свідчить, що треба підтримувати людей, які не втратили зв’язку з рідною землею попри їхню російськомовність. З часом українська мова посяде належне місце, якщо ми всі працюватимемо на цій ниві. Перемогу здобудемо тоді, коли буде єдність армії, влади і народу”.
Віталій МІХАЛЕВСЬКИЙ, голова Хмельницького ОО “Просвіти”, розповів про співпрацю із захисниками з Луганська і Донецька.
Переконаний, що треба посилювати гуманітарну сферу у ВНЗ, бо інакше ми за державні гроші готуватимемо фахівців, які потім або їдуть працювати за кордон, або навіть перебуваючи в Україні, працюють на закордон.
У такій ситуації потрібно починати з того, щоб працювало слово. Ми створили літературний театр, уже провели восьмі Шевченківські читання. Заключний їх етап — на Чернечій горі, це дуже гарно сприймається.
Один мій колега часто повторює, що українець не той, у кого батьки українці, а в кого українці діти. Треба виховати молоде покоління, яке з самого дитинства чутиме навколо українську мову. Тож і обласні центри, й столиця мають українізуватися.
Микола ТИМОШИК, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, наголосив, що команда київського мера не сповідує українських цінностей, часом порушує власні норми.
Заплановано, наприклад, Червонозоряний проспект перейменувати на проспект Лобановського. Хоч є рішення: якщо вже якийсь об’єкт названо на честь діяча чи письменника, інший називати цим ім’ям не можна. У нас є вже стадіон Лобановського. 15 років триває листування з владою з пропозицією назвати одну з вулиць іменем Огієнка. Жодної відповіді. Тому керівникам “Просвіти” треба йти до мерів міст. У міському апараті є патріотично налаштовані люди, вони готові співпрацювати з нами, треба це використовувати.
Сьогодні твориться нова система електронних, мережевих видань. Молодь активно працює в інтернеті. Тому газеті “Слово Просвіти” треба оновити сайт і серйозно ним займатися, щоб вийти на перші позиції. Треба знайти фахового модератора сайта, підключити групу студентів — це великий наш рупор.
Василь ГЛАГОЛЮК, голова Коломийського міськрайонного ОО “Просвіти”, наголосив, що газета “Слово Просвіти” вкрай необхідна для роботи просвітянських колективів. У Коломийському райоб’єднанні передплачено 72 примірники. Кожен осередок має газету. Сподіваюся, що передплатників буде ще більше. Передплачуємо також обласну “Галицьку Просвіту”.
Василь Глаголюк розповів про роботу Івано-Франківської “Просвіти”, зокрема Коломийської. “Я з великим інтересом читаю “СП”, зокрема, в останньому числі виступи учасників круглого столу, статтю Ірини Фаріон, яка робить закиди до депутатів, зокрема, з блоку Петра Порошенка, “Самопомочі”, які принижують українську мову. Треба критикувати й Кабмін за те, що значно погіршилося матеріальне становище людей”.
Василь Петрович повідомив, що найближчим часом, 28 червня, у Маріамполі відбудеться великий захід — щорічний фестиваль вшанування української родини.
Володимир СЕМИСТЯГА, голова Луганського ОО “Просвіти”, зазначив, що без нашої газети, без преси працювати неможливо. Треба проводити дні нашої газети в областях, районах, навчальних закладах, збільшувати наклад видання силами просвітян.
Сьогодні мовне питання — це питання безпеки держави. Наша армія, спецслужби розмовляють російською мовою. Тож чи будуть вони захищати нашу державу? Донбас і Крим чітко дали відповідь на це питання. Майже вся міліція Донбасу, всі спецслужби перейшли на бік Росії.
Ті, що захищають нині на блокпостах Україну в Донецькій і Луганській області чи в напрямку Криму і розмовляють російською, повинні усвідомити, що “русскій мір” і далі збирається захищати своїх російськомовних. Чи треба давати їм шанс?
Звертаю увагу місцевих “Просвіт”, що в Києві на кожному кроці звучить російська мова, вивіски магазинів, біл-борди, реклами — і старі, і нові, що з’являються, — російськомовні.
Була ініціатива збирати матеріали для майбутнього музею “Просвіти”. Про музей усі забули. Якщо ми втратимо момент, зникнуть архівні матеріали, потім написати історію місцевих “Просвіт” буде надзвичайно складно.
Щодо звернення до Президента. Тут потрібно нагадати, що просвітяни його підтримали на виборах. І зауважити, що сьогодні відбувається політична криза, одним із чинників якої є президентська і державна влада. Не треба забувати, що попереду вибори до місцевих органів влади. Треба підготувати своїх кандидатів.
Володимир Семистяга зауважив, що минає рік від початку трагічних подій на Донбасі. Подякував усім, хто його підтримав, коли був у полоні бандитів, хто робив усе для того, щоб він залишився живий. На превеликий жаль, основне ядро луганської “Просвіти” сьогодні розгромлене, “Просвіта” не функціонує на тимчасово окупованій території, а це промислова частина Луганщини. Залишилися невеличкі анклави на Слобожанщині. На територіях, близьких до бойових дій, навіть не функціонує пошта, туди газети не доходять. Незважаючи ні на що, луганська і донецька “Просвіти” показали взірець патріотизму, любові до своєї Вітчизни. Бойовики заявляють, що просвітяни — це зрадники. Для них?
Частина наших просвітян (прізвища не називаємо зі зрозумілих причин) продовжує ту саму роботу на тимчасово окупованих територіях і в АТО. Це і є приклад того, що робила луганська “Просвіта” для виховання громадянина незалежної європейської демократичної держави.
Георгій ФІЛІПЧУК, академік АПНУ, зауважив, що просвітяни всіх часів завжди адекватно реагували на український і на неукраїнський світ. У геополітичному просторі на рівні стратегії, яка розроблена до 2020 року Російською імперією, дуже чітко записано: російська мова — державна. Записано про просування її на всьому світовому просторі, передусім в Україні. І кожний російськомовний (не росіянин, не громадянин Росії) входить в орбіту національних інтересів Росії.
“Я хотів би, щоб Інститут стратегічних досліджень, — наголосив Георгій Георгійович, — який є сьогодні при Президентові, цю річ окреслив як найбільш значущу з точки зору української стратегії захисту України, її територіальної цілісності і з розвитку і зміцнення української нації”.
Критерієм оцінки просвітянських низових організацій, і нашого Центрального правління, і кожного члена Ради є питання: що він зробив, щоб ми могли розповсюджувати “Слово Просвіти”, цей український тижневик, потужний за своєю суттю, але мало поширений за своїм об’ємом соціокультурного впливу на українство.
Я провів експеримент на рівні моєї малої батьківщини. У моєму районі передплатив близько 130 газет для будинків культури, шкіл, бібліотек тощо. Потім відмінив на місяць цей експеримент і чекав, що це підхоплять і продовжать. Хоча б ті бізнесмени, які прогулюють за вечір стільки, скільки коштує передплата 50 примірників газети. На жаль, не підхопили.
“Просвіта” зобов’язана донести до людей, пояснити, що посилення російськомовного простору, особливо на рівні особистого прикладу найвищих державних інститутів, є трагічним для України. Нових молодих чиновників треба навчати, спілкуватися з ними.
Закон Ка-Ка повинен бути ліквідований, він не має права на політичне, моральне і стратегічне існування. Такого українофобського закону, який руйнує
водночас стільки нормативних документів, порушує Конституцію, в Україні ще не було. 10 стаття Конституції автоматично переносилася в усі попередні мовні закони. Тепер через закон Ка-Ка цю статтю забрано із законів про всі рівні освіти. Це просто злочин.
Конституційний Суд 1999 року в умовах не проукраїнської більшості під тиском громадськості, політичних сил визнав 10 статтю Конституції. Рішення Конституційного Суду повинно сьогодні діяти.
Ми котрий місяць просимо міністра освіти Квіта не чіпати 624-й Наказ про гуманітарну складову, стратегічний. У всіх європейських країнах ця складова, навіть у негуманітарних вишах, від 47 до 53 %. Проблема виховання нації — це реформа №1.
Тож ставимо питання перед Президентом, щоб проблема національно-патріотичного виховання і концепція інформаційної безпеки стала загальнодержавною програмою.
Людмила СТРІЛЬЧУК, доктор історичних наук, професор, голова Волинської “Просвіти”, розповіла, що її дуже хвилює зокрема скорочення програми з історії України на неісторичних спеціальностях. Зараз це лише 15 пар за семестр. З них частина лекцій, а частина практичних занять. Вивчити історію України за цей час неможливо.
Обурює підхід, який панує у нашому Міністерстві з приводу української мови. У текстах ЗНО з української мови — 5 помилок, із літератури — 3 помилки. До тестів з історії також є зауваження.
Дуже важливе питання — релігійне. Без єдиної національної церкви не може бути сильної держави. Про це говорив ще гетьман Сагайдачний, який відновив український патріархат. Ми плідно співпрацюємо з нашим Київським патріархатом.
Загалом наша “Просвіта” дуже активна, маємо багато планів. У вересні чи на початку жовтня плануємо провести конференцію “Українська мова в рекламі”, бо часом рекламу неможливо ні слухати, ні читати.
Напередодні цього засідання написали листа до нашої обласної влади, пропонуємо, щоб представник від “Просвіти” був у кадровій комісії при затвердженні всіх державних чиновників, який би брав участь у співбесіді, в конкурсному відборі, оскільки ми переймаємося тим, хто приходить до влади, як владні працівники ставляться до мовного питання, української історії.
Найбільша проблема волинської “Просвіти”, що не маємо власного приміщення. Відсутня юридична адреса, куди могли б звернутися громадяни. Засідання проводимо то в якійсь із бібліотек, то в краєзнавчому музеї тощо. Попередній голова “Просвіти” звертався до влади, безуспішно. Я намагаюся змінити ситуацію, поки не вдалося. У тому приміщенні, яке ще перед Другою світовою війною будувала “Просвіта”, нині міський суд.
Леонід МУЖУК, кінорежисер, народний артист України. “Я подумав, що сьогодні Україна перебуває практично в тому путінському підвалі, у якому Семистяга був у Донбасі. У підвалі перебуває українське телебачення, українське кіно, освіта. Коли хтось хоче з’ясувати, чому так, йому ставлять запитання: а чому ти хочеш це знати?
Я хочу, щоб ми знайшли важелі, застосували механізми щодо челяді, яка обсіла центральні офіси, виповзла з регіонів, перемаскувалася і дає поради. Нещодавно я на 1 каналі телебачення вручав приз за дуже правдивий і серйозний фільм про АТО. Челядь, яка з’їхалася з Донбасу й Криму, окупувала телецентр на всіх поверхах, жодного українського слова я там не чув.
Глобалізацію вони сприймають приблизно так. “Мы идем в Европу, но в связи с тем, что все знают русский язык, и уйти от него нам не удастся, отложим это до решения вопроса”. Люди, які не поставили жодного прапора на Майдані, сьогодні в ефірі його дискредитують. Цим “болотяним” структурам однаково, що після них, адже сьогодні при владі вони.
Коли Саакашвілі їздив по Одеській області, він сказав: “Ми знайдемо інвестора і зробимо, що тут буде потрясаючий регіон, щоб тут була Європа”. Коли говорять українці, їх не слухають. А коли грузин скаже, що це Україна і тут повинна бути українська мова, може послухають. Коли він проводив нараду з місцевою владою і розповів, як наводитиме порядки, вони “вгрузли в крісла”…
У зв’язку з цим треба розробити платформу для одеської “Просвіти” і тримати постійний контакт з обласною владою. Якщо Саакашвілі зробить там Європу, яку обіцяє, то хай вона буде українською.
В інформаційному просторі відбувається реванш. “Інтер” сьогодні осідлав найпопулярніші частоти, нахабно відстоює проросійську позицію, фальсифікує, оббріхує українських журналістів (Миколу Княжицького). Ніхто на це навіть не зреагував, хоч це — кримінальний злочин.
“Болотяна команда” все робить для того, щоб підняти рейтинг так званого опозиційного блоку, дискредитувати владу, перемогти на місцевих виборах, а потім і до центральної влади. Те, що відбувається на державному телебаченні, робиться руками журналістів, які служили попередній владі. Держтелерадіо не зробило жодного кроку з локалізації неправди, антиукраїнської позиції.
Ми як громадська організація повинні перейти на систему депеш, громадського контролю, інакше всі будемо радіти тільки з того, що “вижили”. “Просвіта” ще має ресурс.
В обговоренні “Платформи національно-патріотичного виховання” та Звернення до Президента України також узяли участь заступник голови ВУТ “Просвіта” академік Олександр Пономарів, голова Київської міської “Просвіти” Кирило Стеценко, письменник, редактор журналу “Український світ” Олександер Шокало, професор Київського міжнародного університету Іван Ющук, письменник, лауреат Шевченківської премії Ярема Гоян, професор Музичної академії, народний артист України Анатолій Мокренко, голова Контрольно-ревізійної інспекції Олексій Черняхівський. Решту виступівнадрукуємо в одному з наступних чисел “Слова Просвіти”.
Матеріал підготувала
Надія КИР’ЯН
