Сім’я буває не тільки по крові

Дарія КРЕМЗЕЛЬ

 

Останнім часом світ нагадує хаотичний бал-маскарад у бунтівній Вероні Шекспіра: інтриги, стурбованість союзників, вбивче перемир’я і одержимий голуб миру від ворогів, за яким наглядають сліпі агенти безпеки. Навіть у склянці води, простягнутій дружньою рукою, зрештою може виявитися отрута.

У важкі часи тримаються ближче до родини, шукаючи захисту, але наша країна, немов сирітка, прибилася до зведеного “старшого брата”. “Ми єдиний слов’янський народ. Ми триєдина Русь”. Але й досі залишається великою таємницею, яким боком Золота Орда раптом опинилася серед гілок родовідного дерева Київської Русі.

2014-й був роком фатального моменту на маскарадному балу, коли під фінальні акорди “Оди до радості” Бетховена усі присутні скинули свої маски. Прийшов час усміхнутися друзям і озброїтися проти ворогів.

Не секрет, що Грузія завжди була у теплих стосунках з Україною, а у світлі останніх подій обидві держави вийшли на новий, ледве чи не родинний рівень відносин. Для більшого їх зміцнення нещодавно, 13—14 червня, у Києві провели яскравий та колоритний фестиваль “Атмосфера Грузії” як символ дружби двох нескорених і гордих народів. Захід успішно розгорнувся на просторій території торговельного комплексу “Атмосфера”. У його програму входило не тільки безпосереднє знайомство з культурними особливостями Грузії, а й активне залучення українців до участі у розважальних конкурсах, наприклад, народних танцях та співах. Дітей учили плести з лози, як справжніх грузинів, робити ляльки-мотанки, різноманітні керамічні вироби та навіть писати зізнання в коханні грузинською. “Найважче — зробити перший крок. Спочатку ми звернулися до посольства з ідеєю провести подібний фестиваль і отримали позитивну відповідь”, — ділиться з нами організатор проекту Катерина Сторонська. Як виявилося, ініціатива належить саме їй, адже торік Катерина влаштовувала схожий захід із литовською тематикою. “На жаль, зараз наша держава ніяк не реагує на спроби міжкультурного зближення, але ми це робимо насамперед для людей. Україна має багато друзів, і стосунки між народами, незважаючи на політику, дуже важливі”, — підкреслює організатор.

Проект включав у себе фестиваль їжі, на якому були представлені специфічні страви кожного регіону Грузії (майстри кулінарної справи приготували десять різновидів традиційного хачапурі), показ короткометражних і повноцінних фільмів, таких, як “П’ять днів у серпні” (військова тематика картини є близькою українцям сьогоднішнім, що об’єднує їх із грузинами), чудову фотовиставку з краєвидами колоритних селищ, енергетикою гір і дикою, неймовірною природою та концерт грузинських колективів, більша частина якого була гармонійною імпровізацією.

“Мені здається, що Грузія завжди була підтримкою для України, грузини поважають нас, і тому ідея фестивалю, як на мене, заслуговує на схвалення. Наші країни люблять одна одну, корисно дізнатися щось нове про братський народ”, — зазначає Наталя, одна із гостей заходу.

Грузія свого часу пережила важку війну, боротьбу за волю і цілісність, боротьбу, яку веде зараз Україна. Досвід дружньої держави може стати нам у пригоді, і, як ніколи раніше, нам потрібна рука допомоги. “У нас при владі дуже багато грузинів і литовців. Це трохи сумно, адже ми наче й не дурна нація, нам потрібно вирощувати власні кадри. Україна ще зробить свої помилки, але вчитися на чужих ніколи не пізно”, — вважає Катерина Сторонська.

Отож повертаючись до питання родинних зв’язків. Ми й досі не розібралися з поняттям “старший брат”. Брат не встромить ножа у спину із невинною посмішкою миротворця. Часом друзі стають навіть ближчими, ніж подібні “родичі”. Дивлячись на те, як ставиться до України Литва, як непохитно підтримує її незалежність Грузія, можна сказати лише одне: сім’я буває не тільки по крові.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment