Надія КИР’ЯН
Серед районних “Просвіт” ІваноФранківщини одна з найкращих — це Тлумацьке райоб’єднання. Нещодавно просвітяни упорядкували і видали книжку “Палаюча ватра”, у якій ґрунтовна історія 35 сільських осередків та трьох навчальних закладів Тлумача. У книжці багато світлин, які ілюструють роботу просвітян від 1930х років до сьогодні.
Голова Тлумацького районного об’єднання “Просвіти”, ініціатор і редактор видання, методист відділу освіти Галина Василівна Дзьоба розповіла про успіхи та проблеми відновленої “Просвіти”.
— У нас, у Тлумацькому районі, почалося відродження Товариства, спочатку Товариства української мови ім. Тараса Шевченка — 1989 року, а в червні 1990го відбулася установча конференція, на якій головою “Просвіти” обрали Михайла Вишневського, учителя української мови і літератури Тлумацької ЗОШ, нині він — голова районної ради. Із 1992 року, коли Михайло Васильович пішов працювати в райраду, на конференції обрали мене, відтоді я голова “Просвіти”. Працюю методистом методкабінету у районному відділі освіти. Нині у нашому районі 43 первинні осередки, майже в кожному селі. Ініціатори створення “Просвіт” — зазвичай учителі, але залучаємо лікарів, бібліотекарів, сільських голів, священиків. У 1990х роках на звітновиборній конференції створили кредитну спілку “Надія”. Вона потужна, є колективним членом “Просвіти” і дуже нам допомагає, виділяє кошти на деякі наші заходи.
Ми постійно проводимо конкурс читців “Молодої Просвіти”, у якому бере участь понад сто просвітян. Купуємо дітям подарунки, допомагаємо влаштовувати виставки. Співпрацюємо з відділом освіти і відділом культури, проводимо спільні заходи. Співпрацювали із Центральною “Просвітою”, Парламентською бібліотекою, звідти нам передали багато книжок для шкіл.
Один із головних напрямів роботи — моральнодуховне виховання школярів і дорослих. 2011 року підписали Меморандум співпраці з усіма церквами, священиками всіх конфесій. Маємо з ними спільні заходи на рівні села, міста, викладання основ християнської етики. Найбільшу увагу звертаємо на молоде покоління.
Із 2014 року працюємо на підтримку учасників АТО. Провели багато заходів: ярмарки, де продаємо вироби, виготовлені власноруч. 2014 року передали на АТО понад 200 тисяч гривень. 2015 року з нагоди річниці народження Володимира Івасюка у рамках співпраці з Надвірнянською “Просвітою”, долучилися до проекту “Івасюк повертається”. По району провели акцію “Повертайтеся живими”, яка присвячена учасникам АТО, зібрали понад 65 тисяч гривень. Діти були волонтерами, ходили від хати до хати. Заключний концерт пам’яті Івасюка в річницю Революції гідності присвятили воїнам АТО і Небесній сотні.
Ініціаторами цікавих справ є Бортницький осередок, гарно працюють Гостівський (голова — Галина Гук), Братишівський — (голова — Петро Боднарчук, краєзнавець, педагог). З його ініціативи створено музей всесвітньо відомого скульптора Григорія Крука, засновано в районі премію його імені. У Вікнянах є кімнатамузей Марійки Підгірянки (письменниця там працювала). З ініціативи просвітян створено краєзнавчий музей у Кутищі, в Делеві та ін. Дуже гарний осередок “Просвіти” в Долині, долинські просвітяни відроджують традиції, були учасники Великодніх дзвонів у “Просвіті”, представляли гаївки. Співпрацюємо з обласною “Просвітою”, члени правління обласної “Просвіти” приїздили до нас читати лекції на різну тематику, зокрема Петро Арсенич, Степан Волковецький, Михайлина Боднар, Євген Романишин. Обласна “Просвіта” допомагає в методичному плані.
Продуктивно співпрацюємо з райрадою, райдержадміністрацією. Взаєморозуміння з владою повне.
Разом із Галиною Дзьобою та Михайлиною Боднар вирушаємо до просвітян села Бортники, про яких у книжці подано ґрунтовну довідку, і які нині ініціюють корисні й цікаві справи.
Історична довідка повідомляє, що село Бортники відоме з 1437 року. На початку ХІХ століття у Бортниках почали створювати товариства “Луг”, “Каменяр”, “Рідна школа”, “Просвіта”. Ці товариства несли в народ національну ідею, патріотичний дух. Перші згадки про існування читальні “Просвіти” в селі належать до 1892 року, однак офіційні джерела свідчать про її заснування 1910 року. Робота “Просвіти” аналогічна до інших осередків: поширення української літератури, газет, заснування аматорських хорових, танцювальних колективів, драмгуртка, відзначення ювілейних дат визначних діячів, робота з молоддю тощо. Стримувала розвиток організації польська влада. А з приходом у вересні 1939 року на західноукраїнські землі більшовицької влади “Просвіту” у Бортниках закрили.
Із часу відродження Товариства 1988 року до 1997го місцевий осередок очолювала Параска Карп’як, з 1997го — Галина Слободян, а в останній період, коли Галину Миколаївну обрали головою сільської ради, просвітянами села керує вчителька української мови та літератури, збирачка та виконавиця колискових пісень Оксана Трак.
У Бортниках нині близько 1100 мешканців, є дитячий садок, гарна сучасна школа, де навчається понад 120 школярів. Просвітяни пишаються, що мають Народний дім, де розташовано сільський музей на шість кімнат і нещодавно відкрили залу “Просвіти”. Про історію відкриття зали, що для місцевих просвітян стало знаковою подією, розповіла Галина Слободян.
— До створення зали “Просвіти” тут відбувалися богослужіння грекокатолицької церкви. У нас традиційно дві конфесії — Українська Православна Автокефальна і Українська ГрекоКатолицька. За часів радянської влади тут був агітпункт. Коли у 1990х збудували Грекокатолицьку церкву, приміщення стояло пусткою. Тоді за пропозицією священика, разом із учителями, сільською владою ми вирішили влаштувати тут залу “Просвіти”. Допоміг у цьому сільський підприємець Мирослав Слободян. За його кошти зробили ремонт, закупили деякі речі. Зала “Просвіти” нині стала центром культурного життя. Тут часто відбуваються різні релігійні, громадські заходи, народні свята, ювілеї письменників, учителі проводять уроки історії, виховні заходи. Ця зала — перша сільська в області. До нас сюди часто приїздять гості.
Ми займаємося не тільки культурнопросвітницькою роботою, а й господарською: проводимо різні толоки, збираємо гроші на АТО. Ядром “Просвіти” є сільська влада, священики, вчителі, директори школи, музею, Народного дому, підприємці. Чим більше знаходимо меценатів, тим краще живе “Просвіта”. У нашій бібліотеці є сучасне обладнання — комп’ютер, інтернет.
Кількість школярів потроху збільшується. Роботи в селі практично немає, люди виживають за рахунок того, що тримають городи, худобу. Кожне село має свій менталітет. У нас духовність на високому рівні. Є жіночий фольклорний колектив “Берегиня”, драматичний гурток. Утримуємо прекрасну споруду Народного дому. Минулого року виграли проект із місцевого самоврядування, за рахунок цього поставили у НД нові вікна.
Наше село оточене лісами, через село не проходить траса. В цьому й незручність, але й перевага — чистий екологічний куточок. У селі п’ять ставків, підприємці їх орендують, є два магазини — за рахунок цього наповнюється сільський бюджет. Живемо дуже скромно, хотілося б краще, однак виживаємо, допомагаємо один одному. Якщо хтось захворіє, гроші на лікування збираємо всім селом.
Розповідь голови сільської ради доповнює голова Бортницького осередку “Просвіти” Оксана Трак, яка наголосила на роботі зі збереження традицій і звичаїв рідного села та залучення до справ молодого покоління.
— Наприклад, коли “Молода Просвіта” проводила народне свято, вони запросили жінку, яка “вже сплела молодій 72й вінок”. Від неї вчилися цього обряду. Провели зі школярами “фольклорну експедицію”, записали від жінок колискові пісні та упорядкували й видали збірничок. Проводимо краєзнавчу роботу, розшукуємо відомості про людей, які зробили значний внесок у розвиток населеного пункту. Наприклад, священик Тихович побудував дорогу до села. Разом із нинішнім священиком ми зібрали людей і упорядкували його занедбану могилу.
До Великодніх свят у сільському музеї оглянули писанки з усіх регіонів, техніку їхнього виготовлення, директор музею розповів історію церковного дзвону, який мешканці приховали в радянські часи. Організували похід до музею Голейка, священика з Гостова, який підпільно охрестив багато дітей у навколишніх селах у часи, коли це було заборонено. Саме тоді приїхала його дочка, монахиня, яка розповіла, що в їхній сім’ї було п’ятеро дітей і всі грали на музичних інструментах, влаштовували концерти. Ми наголосили дітям, що вони мають сьогодні багато можливостей, але їхній час краде телевізор та інтернет замість творчого розвитку. Я запланувала робити з дітьми лялькимотанки, знаю напам’ять обряд вінкоплетіння, колись відтворювала це на сцені. У музеї проводили уроки про родовід. Плануємо зробити куточок музичних інструментів, зокрема, давніх. У нас лишився єдиний чоловік, що грає на цимбалах. Дітей треба спрямовувати, щоб вони цікавилися власними коренями. Цим успішно займається “Молода Просвіта”, якою керує дев’ятикласниця Оксана Олексин. Ми співпрацюємо, проводимо акцію “Подаруй дитині книжку” тощо.
А такий Народний краєзнавчий музей, як у Бортниках, без перебільшення, єдиний в Україні. Про це розповідає його директор Іван Карп’як.
— Цей музей не тільки села Бортничі, а всього нашого краю, нашої області. Створено його 22 травня 1992 року. Спочатку було дві кімнати, нині маємо шість кімнат, близько 5 000 експонатів. Екскурсії проводять наші старшокласники. У музеї експонати з археології, матеріали від Київської Руси до сучасної України, книжки, журнали й газети 1920—1930х років, документи Другої світової війни, про боротьбу ОУН—УПА, Української Галицької Армії, про Помаранчеву революцію та Революцію гідності; розповіді про видатних земляків, письменників, мистецькі колективи області; старовинний одяг, взуття, жіночі прикраси, вишиванки, вишиті рушники з різних місцевостей усієї України, витинанки, різьба по дереву, гобелени, гроші, які ходили в нашому краї, куделя, ковальський міх тощо. Є кімната духовності, де матеріали релігійних свят, історія двох наших церков, кімната культури і традицій та ін.
Маємо зв’язок із Академією наук України, листуємося із 22 друзями зза кордону — з Європи, Австралії, Америки, листувалися із захисниками Брестської фортеці. Музей у всеукраїнському конкурсі посів друге місце. Нашими матеріалами послуговуються автори дисертацій, письменники.
У цій розповіді висвітлено невеличку частину роботи просвітян Тлумацького району, зокрема села Бортники. А таких осередків нині 43. Про них — у книжці “Палаюча ватра” (понад 600 сторінок), яку підготували просвітяни Іван Попадинець, Галина Дзьоба, Василь Ганчак, Оксана Шкварок, Михайло Дземан, Валерій Іванків, Богдан Шкварок. Видання здійснено за благодійного сприяння Кредитної спілки “Надія”, у роботі взяли участь усі первинні осередки району.
