Екс-міністр оборони України, лідер політичної партії “Громадянська позиція” Анатолій Гриценко до “Палацу Петрушевича” прийшов на зустріч із львів’янами у супроводі голови Львівської обласної організації партії “Г. П.” Анатолія Забарила і співкоординатора депутатської групи партії “Г. П.” Львівської міської ради Володимира Гірняка.
Запитань до пана Гриценка було багатенько (і це завжди приємно), тож доводилося працювати інтенсивно: львів’яни прагнуть якнайбільше дізнатися про все, що їх хвилює. А хвилює їх те, що стосується державного обсягу проблем.
Погляд Анатолія Гриценка
на день сьогоднішній
— У непрості часи ми з вами зустрілися. Треба звіряти годинники частіше. Ставити питання один одному. Почну з запитань. Хто ще вірить, що уряд Яценюка здійснює реформи? Хто вірить, що Порошенко зламає хребет корупції? Тож поговоримо про наше життя. Коли влада не справляється, — громадяни зобов’язані підставити своє плече. Формувати команду, яка може це зробити. Зараз дуже багато розчарувань. Ми повинні піднімати стандарти відчуттів. Згадаймо часи Майдану. Це було найбезпечніше місце. Люди самоорганізувалися. Було холодно — мінус 20 чи 25. Але там було тепло: гарячі очі, плече поруч. Ті, хто стояли на сцені, — пішли у владу… Але погляньмо вперед. Як “Громадянська позиція” має ці проблеми вирішувати? Я не вважаю, що “Громадянська позиція” програла. Просто по-іншому люди вирішили на виборах. Вибрали тих, хто хотів через два тижні миру. Десь ми недопрацювали…
Які зараз проблеми найголовніші? Майбутнє України. Проблеми у сфері безпеки. Як зупинити агресію Путіна? Адже головне — безпека країни. Торік у вересні були підписані Мінські угоди. Передбачалося багато чого. Майже рік минає. Миру, спокою нема. Як оцінити ситуацію? Що треба робити? Наша оцінка: Мінські угоди були написані не в Німеччині, не у Франції, не у Великобританії, а в Кремлі. Це — документ Путіна. Президент України пішов на Мінські домовленості. Неоприлюднені документи і нескінченні дипломатичні танці. Мінські угоди не можна виконувати. Їх треба скасувати.
Чому? Бо, по-перше, там немає України. По-друге, на окупованих територіях не діятимуть загальноукраїнські закони. Усім вбивцям, які живі, усе прощається?! Так записано в угоді. По-третє, там не буде загальноукраїнської міліції — там будуть бойовики. І прокурори, і судді. По-четверте, терористи одержали право впливати на наше майбутнє: змінити Конституцію України маємо, закривається шлях у НАТО і в ЄС. Мінські угоди не виконує ні Росія, ні терористи. Там лишень два плюси: передбачається припинення вогню і обмін полоненими. А загалом переговори в Мінському форматі не дадуть результату. Нас влаштовує Женевський формат, де є США, ЄС, Україна і Росія. Отоді можна. Тож давайте не продавати себе задешево.
Україна робить внесок у міжнародну безпеку. Україна провела референдум у грудні 1991-го і стала незалежною. Україна бере активну участь у миротворчих акціях — понад 50 тисяч українських солдат пройшло через ці акції. Наші солдати несли мир і справедливість. 47 наших вертольотів досі виконують свої завдання в світі; в 1994 р. Україна віддала свою ядерну зброю — третій потенціал у світі. Вперше у світовій політиці країна добровільно віддала ядерну зброю, щоб інші спокійно жили. Я тоді, в ранзі підполковника, навчався у США. Генерали нам казали: щоб стримати ті ракети, які стояли в Україні і були націлені на США, американці мали щороку витрачати 16 млрд дол. Помножте 16 млрд доларів на 14 років. Скільки грошей Україна зберегла для США?! Якби вони були чесні, то не обговорювали б ще досі, чи давати нам свою зброю, чи ні.
Америка, Британія, Росія дали Україні гарантії її існування. Тож нині за столом переговорів повинні сидіти США і Британія. Крім того, Україна бере участь у всіх операціях НАТО. Не всі країни НАТО мають таку участь. Словом, ми і зброю здали, і робимо свій внесок у мир. А коли нам стало важко, — всі заметушилися. Ми маємо право вимагати, щоб нам списали борги. Гроші ж Януковича працювали в західних банках. То чому ж нам не дають?.. Зарубіжні посли виступали в нашій пресі: і реформ нема, і можуть розкрасти. То як давати українцям гроші? А це вже наша справа — наші рішення. Ці питання мають вирішуватися на виборчих дільницях — кого обираємо. Не треба сидіти вдома — треба розібратися і свідомо проголосувати. У людей є вибір.
А що людей найбільше нині турбує? Тарифи. І тричі обвалили гривню: один долар був по вісім гривень, тепер — по двадцять дві. Наша економіка — все імпортне. Як людині вижити? Це рішення було свідоме і злочинне. Тепер запитання: хто вкрав, хто знайшов? Ті, які мають доступ до банківських ресурсів, ті заробили “хорошо”. А в Президента статки зросли всемеро. Два банки збільшили свої активи — Гонтарєвої і Порошенка. Рішення, як розуміємо, — в моральній площині. Як діяти? Нехай Порошенко продасть свій бізнес, закриє фабрику в Липецьку і половину грошей віддасть в АТО. І не треба розповідати, а посадити — клюєвих, єфремових… Не показувати по телевізору, як беруть заручників. А саджати. Саджати пожиттєво.
Кадрова політика. Обіцяв: професійність, порядність, патріотизм — “три П”. Кабінет Міністрів. Один, два міністри, може, не крали. Я переконаний: Яценюк тесту не пройде. Дієш за законом — працюєш нормально. Порушив закон — відповідай. Ми вважаємо: держава має виконати два базові принципи: справедливість; чесний суд… А навіщо нам уже VI хвиля мобілізації? До агресії в нас було 700 тисяч тих, хто мав право носити форму і зброю. Росіян проти нас — тільки 15 тисяч. То що? Для чого ця вся “махина” тримається, якщо не може воювати? Треба захищати народ від ворога, а не владу — від народу. Ці рішення треба ухвалювати. Якби ми були при владі, то ухвалювали б. 2010 року була б у нас контрактна армія, якби мене 2007-го не зняли з посади міністра оборони. У нас воюють так: фракції між собою, Прем’єр із Президентом. Янукович мав 700 тисяч озброєних, але народ, Майдан зберіг дух і його вигнав.
Моя родина вирішила: будемо жити тут. А їдуть, виїжджають з України заможні люди, розумні. Остання причина — злощасні тарифи. Є всі підстави, щоб зменшити тариф як мінімум удвічі.
Я презентую “Громадянську позицію”. Отже, що треба зробити? Перше: провести ревізію всіх нафтогазових свердловин, бо не всі з них працюють. Обрахувати газ, вугілля, гідравлічну енергію. Колись у нас на річках були невеликі районні енергетичні станції. І — друге: людям встановити на все лічильники — тільки за рахунок постачальників. Це — облік. І встановити лічильники не на стояках, а в кожній квартирі. Має бути контроль якості всього, що постачається. Потрібно також прибрати монополії — у тепло- і водоканалах. Провести збори мешканців кожного будинку, відмовитися від оплати за прибирання підвалів, горищ, ліфтів. Цього немає. Тоді на 1/3 зменшиться квартплата. Встановити, кому належать тепло- і водоканали, всі-всі. Чи в нас, чи десь на Кіпрі. Чому тарифи небезпечні? Бо б’ють ціною, бо впроваджують механізм субсидій. За що люди на Майдані виступали? Щоб людина могла себе забезпечити. Якщо ні — йде на Майдан і бере владу за горло. Он, у Єревані, бачите, що діється. Там тарифи підняли на 17 % — люди вийшли на свій Майдан, а у нас на газ — усемеро намагаються. Треба дати оцінку діям влади. Треба на виборах думати.
Відповіді на запитання
Я був депутатом. Дивлюся вам в очі. Я не крав.
2005-й, травень. Став міністром оборони. Дав команду перевірити квартирну чергу. Викинув 13,5 тис. подавачів із черги. Облік і розподіл житла ми зробили прозорим. Характеристика кожної квартири, яку розподіляли, друкувалася в газеті “Народна армія”.
№ 1510. Це закон, який я розробив: давати вартість квартири грошима. Це, якщо людина стоїть у черзі, але житло має.
Так, добровільне об’єднання громадян, громад — потрібне. Але тільки добровільне, наголошую. Людей треба переконувати. Але пам’ятати про права людини.
Не можна допустити ринку землі, поки країна в кризі. Земельку хочуть скупити ті, хто зробили нас бідними, а самі стали багатими.
Ця влада громадської думки вже боїться. Ця влада дуже боїться, що по неї прийдуть.
Зрадника треба знайти і знищити. Так роблять сильні держави.
Що робити зараз? Є два варіанти. Перший — спокійний. Іти на прийом до народного депутата, до голови парламентської фракції, до Прем’єра чи Президента. Другий — Майдан. А це — небезпечно.
Надія Савченко — неординарна жінка, досить смілива, порівняно з багатьма чоловіками. Сподіваємося, що світова спільнота зможе її звільнити.
За нинішньої влади я не стану членом уряду. Бо не дам вкрасти і не дам порушувати закон.
Нинішньому Президентові міністри не потрібні. Міністром закордонних справ працює сам Президент.
Наливайченка зняли, бо він хотів знищити корупцію. Я — іншої думки. Перебуваючи на посту, треба діяти. Клюєв, я бачив, вітався з Наливайченком. А його треба було посадити. Наливайченко — симпатична людина. Освічена. Кожен, врешті, має право на свою оцінку.
Я точно знаю, що під час виборів був список дев’ятьох людей, кому обмежений доступ до вибору. Під першим номером — Анатолій Гриценко. Я не боюся: вважаю, що це позиція не сильної, а страусячої влади.
Посади міністра оборони Порошенко мені не пропонував.
Про адмінресурс. Обрали шість політичних сил. Із них лише “Батьківщина” ледве зачепилася. А інші партії просто не існували — тільки назви. Партія “Народний фронт” була створена за один день до реєстрації.
Бізнес Президента дав Росії за рік 2 млрд рублів.
У нас — козацький дух. Він дуже глибоко в нас сидить. Самі часом його не знаємо. Але часом він проривається. І намагається ламати історію по-іншому. Український народ терплячий. А коли усвідомлює, що йому брешуть, — тоді бере слово… Тому я оптиміст.
Судді в нас абсолютно безкарні. Але дзвінок — згори, або гроші — збоку. Чи можна змінити ситуацію? Якщо зверху додати імпульс справедливості. Я зареєстрував законопроект “Про відповідальність слідчих, прокурорів і суддів”. Покарання — пожиттєва тюрма. Ющенко його заветував.
Голосуйте на виборах, будьте чесними!
Замість післямови
Так, нам усім треба думати про майбутнє України. І не тільки на виборах. А постійно. Передусім — щоденними своїми діями. Вихованням молоді — нашого майбутнього. Прагненням практично зрозуміти одну важливу і конче необхідну річ: на базі свого національного інстинкту постійно проявляти волю та інтелект — з тим, щоб Україна повнокровно входила в європейське коло народів. Цього чекаємо ми. Цього чекає, переконані, і світова спільнота.
Записав
Богдан ЗАЛІЗНЯК,
м. Львів
