Марія МЕЛЬНИК,
член НСЖУ,
смт Муровані Курилівці
Згасав 15-й день червня 2015-го; втомлені денною працею люди з полегшенням готувалися відпочити. Та десь о пів на 21-шу по Мурованих Курилівцях тривожно через телефони передавали скорботну звістку: “На Донбасі при виконанні бойового завдання загинув український солдат, 25-річний Степан Ігорович Загребельний. Родом із села Коболчин Сокирянського району Чернівецької області. 15 червня о 23-й
годині його везтимуть на Новодністровськ через Муровані Курилівці. Тож прохання: зібратися на перехресті нашого селища, віддати останню шану захиснику Вітчизни. (Ця звістка-відгук — співчуття голови Мурованокуриловецької районної ради Т. Г. Кубова на розповідь голови Новодністровської громадської організації “Народна сила” — Миколи Данилюка про похорон загиблого солдата). Вражені горем, усі забули про втому, похапцем поспішали в центр селища.
По вулиці Жовтневій, перед магазином “Престиж”, з обох боків Соборної стояли люди, тримаючи свічки і лампадки. Тишу порушували запитання: “Хто збирає гроші для сім’ї загиблого?”
Так чекали похоронну процесію в селі Роздолівка, біля каплички при в’їзді в Муровані Курилівці.
Нарешті, з боку Вінниці з’явилися автомобілі міліцейського супроводу покійного. Тихо рухався автомобіль з червоним хрестом. Відчинили двері — і ми побачили, як молода мати в чорній хустині схилилася над сином, а він спить непробудним сном. Був у закритій труні. Ще недавно побратими говорили: “Не треба, щоб бачили нас мертвими, зі скаліченими, закривавленими обличчями. Хай матері запам’ятають нас неслухняними, допитливими хлопчиками; дружини — вродливими, мужніми і ніжними. А коли виростуть наші сини — хай їм розкажуть, як ми воювали…”
До автомобілю підходили курилівчани, передали Степановій матері зібрані гроші, а представник Новодністровської громадської організації “Народна сила” передав дружині Вірі грошову допомогу. Сплакана мати Ольга дякувала людям.
Із перехрестя Куриловець супровід покійного рушив на Новодністровськ. Коли наближалися до храму Різдва Пресвятої Богородиці, задзвонили дзвони, плавні, протяжні, тужливі, сповіщали вічну пам’ять герою Степану Загребельному. Так зустрічали і проводжали українського воїна в селах Вербовець і Наддністрянському.
А 16 червня рідне село Коболчин Сокирянського району прощалось зі своїм славним сином, вірним захисником України. Прощальне слово взяв командир військової частини АТО: “Ваш односелець був мобілізований у березні 2015 р. Після тренування на Чернігівщині служив у нашій 93-й механізованій бригаді, що дислокувалася на Донбасі. Дисциплінований, безвідмовний: щось поремонтувати — він перший. Сміливий, мужній, турбувався про бойових друзів: смачно готував сніданки, обіди. У нього і позивний — “Кухар”. 12 червня під час виконання бойового завдання під селом Опитним Донецької області підірвався на фугасі. Для нас ця втрата дуже болюча, пекуча рана”.
Мешканці с. Коболчин пам’ять свого героя вшановували народною піснею “Ішла біда селом”, яку виконав чоловічий хор під керівництвом Івана Гончара. Цим засвідчили, що Степан Загребельний — славний син українського народу.
Коли серед ночі 15 червня мешкнці Мурованокуриловеччини зустрічали і проводжали загиблого воїна, ще не знали його імені. Тепер знаємо. Степан Загребельний — частина нашої української сім’ї. Як герой, загинув за нашу незалежність. Кожен із нас тепер має ще одного брата і побратима.
