Сергій ГОРИЦВІТ,
м. Одеса
Про це 1 липня написали у своєму зверненні до ВР України активісти Іллічівської міської організації ВО “Свобода”. Вони зажадали від парламенту ухвалити відповідно до Закону “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” рішення про перейменування міста. Приводом став саботаж Іллічівської міськради ініціювати громадські слухання щодо нової назви міста і спекуляції деяких політичних партій на цій темі.
“Міський голова Валерій Хмельнюк прагне зберегти назву міста на честь ката української народу Владіміра Ільіча Лєніна (Ульянова-Бланка). Хмельнюк ігнорує громадські ініціативи провести слухання щодо напрацювання варіантів нових назв міста. У приватних розмовах він заявляє, що “місто перейменовуватись не буде”, бо, мовляв, “назване воно на честь пророка Іллі”. Але в такому разі місто мало би носити назву Іллівськ, але аж ніяк не Іллічівськ”, — зазначається у заяві.
На думку свободівців, у позиції Валерія Хмельнюка нічого дивного нема. У нього величезний послужний комуністичний список: член КПРС із 1965 року; з 1969-го — перший секретар Овідіопольського РК ЛКСМУ; завідувач організаційного відділу Овідіопольського РК КПУ; другий секретар Одеського ОК ЛКСМУ; другий секретар Київського РК КПУ м. Одеса; заступник завідувача відділу організаційно-партійної роботи Одеського ОК КПУ; перший секретар Іллічівського МК КПУ; 1986 р. — інспектор апарату ЦК КПУ.
Водночас деякі місцеві осередки політичних партій намагаються спекулювати на темі перейменування міста, зокрема Іллічівська організація “Блоку Петра Порошенка”. Замість роз’яснення мешканцям змісту Закону про декомунізацію, тамтешні порошенківці збирають підписи за збереження назви “Іллічівськ”. Свої наміри, знову-таки, вони прикривають ім’ям пророка Іллі.
Хутір Бугове був перейменований на Іллічівський 1927 року. 1973 року населений пункт отримав статус міста обласного підпорядкування. Серед нових назв, запропонованих громадськістю, є історична назва Бугове, а також Скіфополь (на честь предків українців — скіфів, перебування яких на цих теренах підтверджене археологічними знахідками) та Святослав (на честь князя Святослава Хороброго, який у часи Київської Русі не раз зі своєю дружиною ходив цією територією).
Іллічівська “Свобода” вимагає розглянути питання перейменування міста до початку місцевих виборів (25 жовтня 2015 року), аби ця тема не стала приводом для роздмухування громадського протистояння з боку антиукраїнських груп.
Про необхідність замінити комуністичну назву міста-порту Іллічівськ, що розташований за 20 кілометрів від Одеси, говорять уже не перший рік. Такої думки дотримується багато депутатів міської ради, але ухвалення необхідного рішення постійно гальмували комуністи та колишні регіонали. Вони ж стіною стали і на захист пам’ятника кривавому кату українського народу Леніну, що досі бовваніє у центрі міста. Нічого не змінилося й тепер, коли Верховна Рада заборонила пропаганду і символіку комунізму в Україні, а Іллічівськ отримав можливість позбутися своєї назви.
Торік Іллічівськ опинився на роздоріжжі між Іллічем і пророком Іллею. Тоді масовий леніноповал казна-чому оминув це місто-супутник Одеси, і бовван залишився височіти перед морською гаванню. Здавалося, що його долю визначила позачергова сесія міськради 24 лютого 2014 року, на якій депутати одноголосно проголосували за перенесення пам’ятника Леніну на територію порту з офіційним формулюванням: “на ремонт”. На місці Ілліча запланували встановити пам’ятник пророку Іллі, а центральну вулицю, яка носить ім’я Леніна, перейменувати на проспект Шевченка.
На жаль, реалізувати своє рішення міськрада не спромоглася. Коли мало не щодня почали відбуватися мітинги, на яких часто виникали сутички, рішення скасували. Одного разу прихильник знесення пам’ятника Леніну навіть застосував зброю і поранив двох своїх супротивників пострілами із пневматичного пістолета. Тож Ілліч і досі залишається недоторканним, хоч і з написом “Кат” на бронзовому плащі.
Для поціновувачів минувшини із совковою ментальністю доцільно створювати музеї-заповідники, збираючи там докупи бовванів колишніх комуністичних тиранів. Наприклад, родина Паларієвих, яка створила у Фрумушиці-Новій Тарутинського району на Одещині етносело, позаторік поповнила його чудовим “парком радянського періоду”, де лише кам’яних Іллічів зібрано зо два десятки. Тепер парк став принадою для туристів.
Може, Іллічівську вже на часі готуватися до перейменування на Іллінськ і до спорудження монумента на честь свого покровителя — пророка Іллі? Він був єдиний із пророків, кого живим взяли у Царство Небесне. Його вважають грізним повелителем дощів, громів, блискавок, який карає неправедних. Водночас він щедрий, бо посилає на землю родючість, а його молитви повертають людей до життя. Напевне, після перейменування міста іллінці відзначатимуть день рідного міста саме на день пророка Іллі — 2 серпня. Тож нехай пошле їм своє благословення їхній покровитель, ім’я якого означає “міць Господня”.
Тепер свою думку щодо майбутньої назви Іллічівська має висловити місцева громада шляхом опитування чи ґрунтовних соціологічних досліджень. Люди самі визначать, чи стане їхнє місто Скіфополем, як пропонують свободівці, чи Іллінськ їм більше до вподоби. Після цього своє слово має сказати сесія міськради, а потім її рішення необхідно буде затвердити рішенням Верховної Ради, яка, згідно з Конституцією України, і має право змінювати назви населених пунктів.
Своє звернення до Верховної Ради іллічівські свободівці проілюстрували світлиною із зображенням намету партійної організації “Блок Петра Порошенка”, де нині збирають підписи місцевих мешканців проти перейменування міста. Таких наметів на вулицях уже більше чотирьох. А керівник місцевого осередку партії “БПП” Олег Дякович, який ініціював цю кампанію, лицемірно заявляє, що “ніде не написано, що Іллічівськ найменовано на честь Леніна”.
