Мирослав Попадюк,
голова Снятинського райоб’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, член НСЖУ,
Володимир КАРИЙ,
голова Снятинського міського осередку ВУТ “Просвіта”, видавець
Рідне слово і книга — то щось вічне і невіддільне у його щедрому літературному надбанні. Скільки ж того колосистого і добродайного подаровано вибагливому читацькому серцю за високі письменницькі літа творцем і видавцем, уродженцем Стефаникового краю!
Він — сівач, невтомний і сонцезерний. Сівач рідного слова на книжному полі української літератури. У цьому одному — засівати і збирати — людина споконвік залишилася старомодною. Крокуємо слідами дбайливого і завзятого нашого земляка. Вулиця Тараса Шевченка, що в Снятині, на Прикарпатті, неодноразово зустрічалася з краянином. Вона центральна магістраль нашого містечка і кожного снятинця та приїжджого. Магістрально вона пролягла неспокійним серцем і Яреми Гояна. Бо ж тут найщедріше засіяно його дорідне поле — на родинній Снятинщині. На Шевченковій вулиці найсвітлішими промінцями вишикувалися хвилюючі місця-святині, які він облюбував. Ось редакція нашої районки “Голос Покуття”. Саме тут з’явилися перші журналістські доробки, що започаткували його книжний засів на всеукраїнському полі. А поруч — Снятинська школа з найменуванням Василя Стефаника, де пролягла його учнівська стежина до знань і літературного слова. Згодом шкільна бібліотека поповнилася тут не одним десятком дарчих книг колишнього читача-вихованця. Неподалік, через асфальтівку, відомий кожному краянину Музей Марка Черемшини. Щорічно в Музеї кращим митцям краю вручають літературно-мистецькі премії, які носять ім’я свого великого покровителя. Цією премією наш краянин по-достойному теж обдарований. Далі на Шевченківській вулиці в колишній просвітній читальні, де нині міститься кінотеатр імені Івана Франка, геніальний Каменяр вичитував свого славнозвісного “Мойсея”. Пізніш Каменяреву мудрість успішно студіював Ярема Гоян у Львівському Франковому університеті, аби згодом його творче книжне поле було урожайним та успішним. А далі, на міській магістралі, — Музей культури і книги, з яким особливі письменницькі та видавничі стосунки Яреми Гояна. У музейному приміщенні колись висвічувалася відкрита ним, за допомогою очільника районної державної адміністрації Степана Максим’юка, книгарня “Веселка” — від однойменного столичного видавництва, очолюваного тривалий час нашим краянином. Скільки ж то “веселчаних” скарбів поновили тоді домашні та сільські бібліотеки покутських читачів! Нині (на жаль, теперішнє керівництво дитячого видавничого центру не дуже турбується про регіонального дитячого читача) замість колишньої популярної книги музей інформує відвідувачів про книжні надбання сімох видавництв України, очолюваних уродженцями краю Черемоша й Прута (“Веселка”, “Смолоскип”, видавничий центр “Просвіта”, львівська ЛА “Піраміда”, “Світло й Тінь”, Видавництво імені Олени Теліги та “ПрутПринт”).
Приїзди письменника на рідну Снятинщину завжди розпочиналися з відвідин книгарні “Веселка”, де велася мова про рідне слово, про щедрі доробки творців української літератури. І нині на частих тематичних зустрічах краян у просвітницькому Музеї книги йде поважна розмова про українську книгу і, найперш, про настільні видання Яреми Гояна (“Таємниця Лесикової скрипки”, за яку з високим поцінуванням Олеся Гончара письменник 1993 року отримав найвищу літературну нагороду України — Шевченківську премію, “Воскреснемо”, “Провісники”, “Ластівка”, “Титани нації”, “Автопортрет”, “Присвята”, “Світло із неба”, “Маестро”, затребувані педагогом літературні портрети Василя Стефаника, Марка Черемшини, Олеся Гончара тощо).
По сусідству з вулицею Шевченка, паралельно, ще одна вулиця Воєводи Коснятина. На ній міститься надто відомий всім Музей Василя Касіяна, з невгомонно джерельного роду якого черпав свою мистецьку наснагу і Ярема Гоян (мати краянина — рідна сестра видатного художника-графіка). До Музею дорогої людини з любов’ю протоптав святу стежину вдячний племінник. Тут теж своя бібліотечка Яреминих книг, в яких оповіді всесвітньо відомого майстра пензля. Водночас не оминає кожен приїзд письменника до Снятина знаменитої микулинської “Касіянівки”, де народився згаданий вище митець. Яремине книжне поле розкинулося ген-ген на всі сторони світу Покутською землею. Ось Долішнє Залуччя, де зорить пам’ятний вітцівський осідок письменника, його світлі спогади про батька і неньку, милих односельців. Тут і та оселя була, де народився, взамін якої добротне помешкання з новими ґаздами. Тут і рідна школа, де вершилися найперші ази науки; тут і розкішна шкільна бібліотека з подарованими книжними виданнями колишнім вихованцям навчального закладу.
А неподалік від залучан розкинулося історичне Завалля, що впритул підійшло вже до Буковинського краю, милуючись злитими в обіймах гірськими річками — Прутом і Черемошем. Саме тут брав свій зачин січовий здвиг і славне Січове Стрілецтво з Кирилом Трильовським. Сюди неодноразово прикликали Ярему Гояна з його творчими колегами (книжним меценатом і фотомитцем із Австралії Михайлом Гояном, відомими поетами Дмитром Білоусом і Петром Осадчуком, художником Миколою Пшінкою, редактором Ольгою Яремійчук, талановитим декламатором Нілою Крюковою, доброї пам’яті панею Оленою Гоян та ін.) не тільки багатолюдні ювілейні Січові зібрання, а й цікаві літературні стрічі з громадами краю, учнівством, просвітнім учительством, аматорськими колективами на мистецьких заходах. І завжди не обходилося без подарованих книжних бібліотечок для юних і дорослих читачів.
При відвідуванні багатьох покутських сіл, шкільних колективів (Джурів, Новоселиця, Іллінці, Орелець, Устя, дошкільні заклади Снятина і Залуччя, Центральна районна бібліотека) щораз у їхніх зацікавлених колах царювала українська книжка, зігріта творчим і люблячим серцем нашого земляка.
Так, хто сіє — тому родить. Усміхається і веселково барвиться, налившись липневим сонячним теплом, кожен дорідний колосочок на багатому книжному полі Яреми Гояна. Бо то — наше, бо то — рідне, бо то — Україна. Тож нехай здоровиться і щастить Творцю на благодатному книжному путі.
