Любомир ПИРІГ,
член Головної ради ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, академік Національної академії медичних наук України, член-кореспондент НАН України
Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Т. Шевченка в діяльності на початку ХХІ ст. вірне своїм традиціям другої половини ХІХ, ХХ ст. (поза УРСР, де воно не могло існувати). Це підтверджено порядком денним сесії Головної ради “Просвіти”, яка відбулася 27 червня цього року, відкритим листом Головної ради до Президента України П. Порошенка (“Слово Просвіти”, ч. 25 за 2015 р.). Головним чином ідеться про національну безпеку України, про збереження української державності та національної ідентичності. Ця проблема актуальна сьогодні та, судячи з нашого історичного досвіду, з досвіду 24-х років незалежності України, ще довго не втрачатиме цієї актуальності з її періодичними загостреннями залежно від поглядів очільників державного керівництва, поведінки наших прикордонних сусідів. Отже, з проекцією на наше майбутнє діяльність “Просвіти”, дитячих, шкільних, юнацьких виховних закладів повинна бути спрямована на виховання у майбутніх діячів української науки, культури, просто — у майбутніх уже “паспортних” громадян України самоусвідомлення українськості, національної ідентичності. Громадяни України повинні бути здоровими не тільки духовно, а й фізично, щоби, зберігаючи здоров’я, життя, цілком віддати себе виконанню професійних, громадських обов’язків та й забезпечити кількісну стабільність населення нашої Держави. Адже за 24 роки незалежності нас в Україні стало на понад 6 мільйонів менше. За рівнем смертності Україна в Європі посідає одне з перших місць і перше місце за рівнем смертності чоловіків працездатного віку, які в середньому живуть на понад 10 років менше, ніж українки і чоловіки інших європейських країн.
У зв’язку з цим я згадую прочитану на початку 40-х років ХХ століття фантастичну повість англійського автора, написану у 20-х
роках з проекцією на 2010 рік. Читав я її в польському перекладі видання 30-х років минулого століття під назвою “Zółci atakują Europę” (“Жовті атакують Європу”). Атакували нас, правда, не зовсім “жовті”, але споріднені з ними генетично і особливо ментально-психологічно.
Отже, ми маємо бути здоровими і нас має бути багато, щоб наc не подолати.
Виховання духовно-моральне, виховання здорового способу життя починається в родинно-сімейному колі. На жаль, батьки, матері дуже часто не задумуються, не усвідомлюють своєї ролі вихователів. Недавно дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) повідомив результати проведеного в Україні дослідження “Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді”. Виявляється, що третина матерів учнів загальноосвітніх навчальних закладів не знає, як їхні діти проводять свій вільний час; 50 % учнів шкіл заявили, що батько не знає, де вони бувають і чим займаються після навчання. Спільні розмови, співбесіди, обговорення новин у щоденному спілкуванні членів сім’ї відбуваються за участю 70—62 % підлітків віком 11—13 років.
Через неувагу до дітей, батьківську недбалість, згідно з даними “Щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” (Київ, 2013), 2011 року позбавлення батьківських прав ухвалено у 10894 випадках, що вдвічі більше порівняно з 2000 роком. Чи не головним чином через батьківську неувагу неповнолітні стають злочинцями, з яких за останні п’ять років засуджено 102778 осіб, а до 23616 застосовано примусові заходи виховного характеру. Тобто 126394 неповнолітніх постали перед судом за суспільно небезпечні вчинки. У першому півріччі 2012 р. 26,8 % неповнолітніх повторно вчинили злочини (у 2011 р. за аналогічний період — 22,0 %).
Самооцінка здоров’я українськими підлітками усіх вікових категорій, особливо дівчатами, є нижчою, ніж серед учнівської молоді країн Європи та Північної Америки. Скаржаться на дратівливість, пригніченість, головний біль, біль у животі, поганий сон та ін.
Це й тому, що кожне третє дитя народжується в Україні вже хворим. Це й тому, що, наприклад, 2011 року у 12 областях України понад 40 % дітей до 1 року не проведено первинний вакцинальний комплекс, в 11 областях 10—23 зі 100 новонароджених не вакциновано проти туберкульозу. Це вже недоліки нашої системи охорони здоров’я, про “тернистий шлях” реформування якої та у зв’язку з цим про “державну ціну” здоров’я наших громадян мені неодноразово доводилося виступати в пресі. 2011 року захворюваність серед дітей і підлітків (0—17 років) порівняно з 2000 роком зросла на 26,1 %.
В основі всіх недоліків — матеріальний стан населення, недотримання законно утвердженого положення про “пріоритетність охорони здоров’я громадян у державній політиці України”.
Та знову ж звернемо увагу на чинники, які значно погіршують стан здоров’я особливо дітей та молоді, чинники, на які можна вплинути, дію яких можна зменшити і навіть усунути належним вихованням, освітою, роз’ясненням та й, нарешті, заходами дисциплінарного контролю.
За індексом маси тіла у 15 % хлопців та у 7,5 % дівчат підліткового віку відзначається надмірна маса тіла або й ожиріння. Відповідно організоване харчування (навіть за нинішніх матеріальних обставин!), руховий режим можуть відкорегувати масу тіла, запобігти поширенню в усьому світі метаболічного синдрому, який у медицині визначає загальновідоме ожиріння. А метаболічний синдром (ожиріння) — це цукровий діабет, гіпертонія, ураження нирок, нервової системи і ін.
За всі роки (2001—2014), коли Україна стала учасником вищеназваного дослідницького проекту ЮНІСЕФ, відзначено, що частота і тривалість фізичних вправ і тренувань учнівської молоді не відповідає рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Натомість 76 % підлітків переглядає телепередачі до 3 год. на день. З віком тривалість сидіння перед телевізором зменшується, але у вихідні дні більше уваги приділяють телебаченню старші підлітки — у віці 17 років від 3 до 6 год. проводять перед екраном телевізора 56 % підлітків (50 % хлопців, 62 % дівчат).
Шкідливість тютюнопаління та алкоголю загальновідома. Досить пройти біля школи під час перерви між уроками, щоб пересвідчитися в якості саносвітньої роботи з учнями. Щодня курять 7 % учнівської молоді (10 % хлопців, 5 % дівчат). Кожен другий учень професійно-технічних закладів курить щоденно.
За даними ВООЗ, Україна посідає перше місце у світі за споживанням алкоголю серед дітей і молоді. За останні 4 роки кількість учнів, які вживають алкоголь, не зменшилася. Майже кожний четвертий підліток (13—17 років) раз на місяць уживає міцні алкогольні напої, 25 % підлітків хоча б раз у житті були п’яними (6 % серед 10-річних і 61 % серед 17-річних).
Кожний 9-й підліток хоча б раз у житті вживав марихуану (найчастіше у віці 15—16 років). За останніми даними виконавців програми ЮНІСЕФ, про вживання марихуани повідомили 3 % підлітків (віком до 13 років — 0,4 %, 17 років — 6 %).
Загрозою здоров’ю і життю є інфекції, які передаються статевим шляхом, зокрема й особливо небезпечне зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ-інфекція). Серед 13—17-річних підлітків кожен третій хлопець та кожна шоста дівчина мають досвід статевих стосунків. Статево активні дівчата часто повідомляють про нехтування презервативами під час статевих контактів (66 % — 13-річних, 25 % — 15—16-річних, 33 % — 17-річних). Тільки 24 % мають необхідні знання про шляхи передачі ВІЛ. Беручи до уваги ризик передачі ВІЛ-інфекції новонародженим від матері, серед загальної маси інфікованих і клінічно хворих на СНІД (синдром набутого імунодефіциту), за числом яких Україна займає одне з перших місць в Європі, діти й підлітки (0—17 років) займають 19,2 %.
Небезпека фізичному здоров’ю і, можливо, ще більше моралі молодого покоління є злочини дорослих, пов’язані зі статевими стосунками. Так, 2012 року було зґвалтовано 90 дітей, 69 випадків статевих зносин з особами, які не досягли статевої зрілості, 294 неповнолітніх піддавалися розбещенню. Це те, що відомо…
В Україні збільшується кількість самогубств серед підлітків, причиною яких можуть бути різні обставини й ситуації з перелічених вище.
Кожна з українських громадських організацій має свою програму діяльності, коло своїх обов’язків перед українським суспільством. Та різні програми, різні профілі діяльності взаємопов’язані. Так чи інакше остаточною метою їх справді є збереження української державності. Сприяють цьому виховання і утвердження національної ідентичності українців, належна діяльність очільників загальнодержавного рівня, умови життя, охорони здоров’я і т. ін.
Ми наголосили на значенні морального і фізичного здоров’я підростаючого покоління, за яким — у недалекому майбутньому — зміцнення нашої державності у всіх напрямах.
Тому й просвітяни, члени осередків ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка повинні співпрацювати з освітніми, виховними закладами, не тільки зосереджуватися на національно-культурній діяльності, а й сприяти пропаганді здорового способу життя, навчати цінувати життя не тільки як соціальний феномен (добробут, кар’єра, розваги і т. ін.), а й як феномен біологічний (насолода природою, друзі, життя).
Ще до 1918 року в Галичині “Просвіта” співпрацювала з Братством тверезості, видала низку брошур, в яких висвітлювалися питання біології, здоров’я. У моєму рідному Рогатині до “першого визволення” (1939) були 3 лікарі-українці, які активно співпрацювали з місцевим осередком “Просвіти”. Між “першим визволенням” і “другим визволенням” (1941, німецька окупація) і після “третього визволення” (1944, більшовицька окупація), на жаль, про “Просвіту” не згадаєш.
Отже, в напрямку досягнення спільної мети — збереження та утвердження Української Державності — необхідна співпраця, спільна діяльність наших національно-громадських організацій, особливо у справі виховання, формування і збереження духовного і фізичного здоров’я молодого покоління.
Ми виклали низку показників духовного і фізичного здоров’я підростаючого покоління, нашої зміни, яка повинна сповідувати ідею україно-людиноцентризму, присвятити її реалізації свою діяльність. Тому виправданою, актуальною є одна із засад “Платформи національно-патріотичного виховання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка”, якою визначається необхідність “Створення умов для нормальної життєдіяльності сім’ї духовного, морального, фізичного і освітнього розвитку дітей, вибудовуючи людиноцентричну демографічну політику та родинне виховання на засадах національних традицій, соціальної відповідальності… держави…”. З підліткового віку у свідомості наших громадян повинно бути вкарбоване переконання, як зазначено у “Платформі”, що “державні й суспільні інституції, чиновники, наукові, культурні, педагогічні працівники, політики й громадські діячі, які не усвідомлюють значущість для національної безпеки України історичної правди, національної культури, державної української мови, освіти, науки, охорони здоров’я, фізкультури і спорту (виділено нами. — Л. П.), гуманістичної національно-оберігаючої інформації, не мають ні морального, ні юридичного, ні політичного права здійснювати управління державою і виховувати націю”.
Якщо особи, які “здійснюють управління державою”, не відповідають цим вимогам, до їх заміни необхідні спільні зусилля громадських організацій, включаючи і їхній вплив на “управління державою”.
