Новий український театр не стомлюється відкривати для глядача імена нових українських драматургів. Саме він дав путівку у театральне життя творам Наталії Уварової, Тані Малярчук, Романа Горбика. А нещодавно художній керівник Нового українського театру Віталій Кіно здійснив постановку вистави “Що потрібно холостяку” за п’єсою Віктора Рибачука “Соло на двох”.
Під час останнього літературного конкурсу “Коронація слова” Віталія Кіно, який був тут членом журі, зацікавив драматичний твір Віктора Рибачука. П’єса була ніби створена спеціально для акторів Нового українського театру. І якщо більшість сучасних драматургів пишуть суржиком, то у п’єсі В. Рибачука головні персонажі розмовляють добірною українською.
Він і Вона ніби створені одне для одного, та інколи навіть дрібниці руйнують сімейну ідилію. А якщо хтось не наважиться першим зробити крок назустріч, то навіть ідеальний шлюб приречений на розпад. Але все найбільше цінується, якщо є з чим порівняти. Навіть у найкращій сім’ї здається, що не вистачає ще чогось. Проте коли немає головного, то другорядне, яке здається настільки привабливим, коли ти маєш родину, зовсім втрачає свою ціну. Отож і виявляється, що найбільшою мрією холостяка є мрія про повернення до сімейного затишку.
Глядачі з нетерпінням чекають, здавалося б, передбачуваного кінця, а в глибині душі хвилюються, аби він був саме таким, яким його хочуть бачити. А так хочеться, щоб герої знов були поруч, адже вони по-справжньому кохають одне одного. Врешті-решт так воно й станеться. Проте режисер та актори підготували кілька невеликих провокацій, що стануть несподіванкою навіть для тих, хто вже не перший рік знайомий з цим театром. Та не відкриватимемо секретів Нового українського театру, а кому особливо цікаво, той зможе розкрити їх, якщо завітає на спектакль “Що потрібно холостяку”.
Ця п’єса начебто написана для молодих, але вже досить досвідчених акторів Аліси Гур’євої та Єгора Снігиря, що створюють неповторний дует, який багатьом надовго запам’ятається, а декому дозволить подивитися на себе збоку. Олексій Грудій виконує три дуже різні ролі — Бомжа, Приятеля та Коханця, що є немов символом того, настільки мінлива наша доля. Сьогодні ти на висоті, а що несе день завтрашній, нікому не відомо. Ролі, які виконує у виставах театру Кирило Сузаський (Амур в “Сватанні монтера”, Янгол в “Упс! Я прийшов”), не є головними, але вони краще допомагають зрозуміти дії та вчинки основних персонажів. Так було й цього разу. Актор досить переконливо виконав роль Кота, тварини, яка тонко відчуває настрої своїх господарів.
Що це — комедія чи драма? Напевно сказати важко, адже веселі моменти змінюються сумними і навпаки. Як і в житті. Декорації доволі прості, і, очевидно, це було зроблено свідомо, аби не відволікати увагу глядачів від основного — почуттів головних персонажів. Натомість латиноамериканські танці, підготовлені під керівництвом балетмейстера театру Світлани Архипової та Дениса Коросташова (останній є майстром спорту міжнародного класу зі спортивних бальних танців, бронзовим призером чемпіонату світу та чемпіоном України з 10-ти танців) наче допомагають краще зрозуміти приховані героями справжні почуття. Недаремно жанр вистави творці визначили, як “пристрасті на паркеті”.
Напевне, кожен із глядачів зробить висновки від побаченого. Багато хто замислиться над тим, що потрібно цінувати тих, хто поруч із тобою. Бо доля не завжди дає другий шанс, як дала героям вистави “Що потрібно холостяку”.
Сторінку підготував
Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
