Видатний єврейський письменник Франц Кафка (1883—1924) народився й більшу частину життя провів у Празі, де й похований на Ольшанському цвинтарі. Писав німецькою мовою.
Після розпаду Австро-Угорської імперії 1918 року керівники понімеченої (особливо в містах) Чехії заходилися відроджувати мову свого народу і вживали щодо цього досить крутих заходів. І як бачимо, досягли неабияких успіхів: тепер у Празі та й у всій Чехії панує чеська мова. Важко собі уявити, щоб Ф. Кафка за тих історичних умов міг запропонувати заснувати у Празі Інститут німецької мови. А навіщо таке уявляти? — може запитати читач. На таку думку наштовхнув мене недавній виступ на одному з українських радіоканалів російськомовного письменника України Андрія Куркова.
Мало нам накинутого з Росії гасла Єдина країна — Единая страна, яке спрямовує громадян України до визнання двомовности на державному рівні. Мало нам російськомовних депутатів, міністрів та їхніх радників, політологів, соціологів і под. Мало нам російськомовних написів на кшталт “Вареничная Катюша”, кафе “Анюта” тощо.
У розпалі політики зближення мов аж до злиття їх у колишньому Радянському Союзі в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР відкрили відділ російської мови. Директорував тоді відомий зближувач мов, автор теорії двомовности українського народу Іван Білодід, хоч попередній директор Інституту мовознавства, визначний український і російський лінгвіст Леонід Булаховський до створення такого відділу не додумався. Тепер, уже в юридично незалежній Україні, відомий прозаїк, який начебто є патріотом України, пропонує організувати Інститут російської мови. Та не звичайної російської, а українського територіяльного варіянта тієї мови. Отоді, мовляв, нас зрозуміють і Крим, і Донбас.
По-перше, Крим і Донбас є невіддільними частинами України. І не тільки тамтешні українці, а й кримські татари, особливо молоді, добре володіють українською мовою. Новий голова Донецької обласної державної адміністрації Павло Жебрівський каже, що він там розмовляє українською мовою, і його всі розуміють. По-друге, дві третини так званого російськомовного населення — не росіяни, а зденаціоналізовані українці. За сприятливих умов вони можуть повернутися до української мови, як свого часу понімечені чехи повернулися до чеської. Проте пан Курков пропонує таким українцям стати жалюгідним підетносом і спілкуватися на рівні суржику, який досліджуватимуть у пропонованому Інституті так званої російської мови. Той Інститут мав би стати ще одним осередком “русскава міра” на нашій землі.
Шановний Андрію Юрійовичу! Оскільки Ви вважаєте себе належним до українського духовного світу, то варто й працювати на його захист і збереження, а не виступати з сумнівними пропозиціями, які надихатимуть нинішнього президента Росії на дальші агресивні дії в Україні.
Олександр ПОНОМАРІВ,
професор, перекладач, заступник голови ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка
