Лідія КУПЧИК,
голова Львівської міської організації Всеукраїнської Ліги Українських Жінок, член Національної спілки журналістів України, лауреат премії ім. Ірини Калинець
31 липня виповнюється три роки, відколи покинула земний світ наша видатна сучасниця, письменниця й громадська діячка, велика Українка — Ірина Стасів-Калинець.
Народилася Ірина 6 грудня 1940 року у Львові в національно свідомій родині. І духовність, винесену з родинного гнізда, всім своїм життям підняла на ще вищий щабель гідності.
Дитинство й юність Ірини припали на важкі часи совєтської окупації, коли нищили віру в Бога та український патріотизм. Проте в її душі ці чесноти процвітали! Від Бога отримала багато талантів, а сама виплекала в собі велику працездатність та неймовірну стійкість.
З великим завзяттям здобувала, множила знання і у Львівському університеті на факультеті слов’янської філології, і повсякчасною різнобічною самоосвітою. Накопичуючи знання, прагнула нести їх широкому загалу. Та її працю викладача української мови й літератури утруднювали, гальмували й зовсім унеможливлювали державні чинники. Адже не могла Ірина таїти свого духу, не могла миритися з несправедливістю й злочинністю радянського режиму.
Одружившись з однодумцем, таким же палким патріотом Ігорем Калинцем, гуртуючись з активними дисидентами того часу, протестувала проти репресій щодо Валентина Мороза, Ніни Строкатої, проти русифікації. Сміливо підписувала різноманітні протести, сама писала листи-протести до найвищих урядових чинників та будила громадську думку, закликала сучасників до спротиву антигуманній, антидемократичній політиці влади.
У січні 1972 року Ірина Калинець була заарештована та засуджена за “антирадянську агітацію й пропаганду” до 6 років ув’язнення в таборах суворого режиму та 3 років заслання. Через півроку такий же вирок отримав її чоловік. Їхня маленька донечка на дев’ять років була розлучена з батьками.
Ув’язнення й заслання не зломили цю мужню жінку, а ще більше активізували. Вона брала участь, а часто сама ініціювала різні протестні акції в жіночій політзоні та поза її межами. Протести, листи, звернення, голодування, карцери… Надзвичайну силу духу демонструвала перед табірним начальством, чудовим прикладом незламності була для друзів.
1981 року Ірина Калинець була звільнена й повернулася до Львова. І знову — боротьба. Боротьба за власне виживання, за прописку, працевлаштування і боротьба за невмирущі ідеали.
Починаючи з 1987-го, Ірина Калинець бере щонайактивнішу участь у пробудженні ідейного, культурного та громадського життя Львова. Читання публічних лекцій про Василя Стуса, участь у створенні Клубу молодих учених, згодом Товариства Лева, участь у створенні й роботі групи “Євшан-зілля”, участь у створенні Товариства української мови, “Меморіалу”, Народного Руху України тощо. І при цьому — плідна літературна творчість. А також — наукова праця, зокрема, працює над історією слов’ян.
Дуже багато душі вклала пані Ірина в боротьбу за легалізацію, за відродження незаконно забороненої Української Греко-Католицької Церкви.
Очоливши Львівське обласне управління освіти, вона провела реформу школи в напрямку українізації шкільної системи, зокрема, вивчення російської мови в початковій школі було знято, скорочено кількість російських шкіл і класів, внесено відповідні зміни в навчальні програми тощо. Також Ірина Стасів-Калинець сприяла створенню низки нових навчальних закладів (ліцеїв, гімназій, зокрема ліцею “Героїв Крут”), профільної газети “Основа”, Міжнародного центру освіти, науки й культури.
Вагомий внесок Ірини Калинець у справу українського відродження було визнано. У березні 1990 року пані Ірину обирають депутатом Верховної Ради України. З 1992 до 1994 рр. вона була головою підкомісії в Комісії ВР з питань освіти.
1998 року Ірині Стасів-Калинець присвоєно титул “Героїня Світу” (Рочестер, США), а 2000 року в Україні нагороджено орденом Княгині Ольги ІІІ ступеню, 2005-го — орденом Княгині Ольги ІІ ступеню.
Ірина Стасів-Калинець — справжня Героїня України, повна неймовірного патріотизму й кипучої енергії. Вражають і захоплюють її вельми різнопланова й насичена діяльність, її мужність і нескореність. Перейшовши гулагівські табори, не згинаючись під ударами переслідувань і цькувань, пані Ірина всю свою надзвичайну енергію присвятила служінню Українській Державі.
Поезія, проза й історично-детективний роман як жанри літературної творчості, наукові розвідки й глибокі аналізи як наукова праця, статті й палкі виступи як громадська діяльність, позивання до судів як непримиримість до зла й шкідливих явищ — дивувало, як усе це могла здійснювати одна людина.
На жаль, покинула Ірина Калинець земний світ, але її справа — справа мобілізації українського духу — живе й діє. Вона промовляє до нас зі сторінок своїх численних творів, які стараннями Ігоря Калинця та Звенислави Калинець-Мамчур вийшли у світ 8-томним виданням з 11 книг. Ці книги — життєдайне джерело любові до Бога й людей, чіткий дороговказ на дорозі правди й поступу.
Міжнародний освітній фонд імені Ярослава Мудрого заснував премію імені Ірини Калинець.
За словами президента Фонду Валентини Стрілько, премія імені Ірини Калинець — це поштовх людей до активної громадянської позиції. Це відзначення тих, хто продовжує справу відродження і розвитку української нації, якій так самовіддано служила Ірина Калинець.
Уперше премію імені Ірини Калинець було вручено 2013 року Ірині Ключковській, директору Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету “Львівська політехніка” за перемогу в номінації “За громадянську позицію та мужність у відстоюванні українських ідеалів”, Вікторії Садовій, заступнику директора Національного музею “Тюрма на Лонцького”, за перемогу в номінації “Виявлення та популяризація героїчних сторінок в історії України у музейній справі” та Сергію Козаку, головному редактору газети “Літературна Україна”, за перемогу в номінації “Білі плями” історії України”.
За 2014 рік премії імені Ірини Калинець отримали: заслужений журналіст України, працівник Львівського телебачення Василь Глинчак (у номінації “Висвітлення героїчних сторінок в історії України”), завідувач кафедри української літератури Ізмаїльського державного гуманітарного університету, кандидат філологічних наук, доцент Галина Райбедюк (у номінації “Білі плями” історії України”) та український журналіст, публіцист і громадська діячка, яка очолює Львівську міську організацію Всеукраїнської Ліги Українських Жінок Лідія Купчик (у номінації “За громадянську позицію та мужність у відстоюванні українських ідеалів”).
Премію вручають у великій залі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в присутності багатьох студентів.
“Нагородження лауреатів в Інституті філології — ідея не випадкова, адже серед молоді має утверджуватися велич українських діячів. Саме студенти є нашим майбутнім, вірою і надією на краще”, — пояснила президент Фонду Валентина Стрілько.
Отримати премію імені славної Ірини Калинець — це зобов’язує наслідувати її активну громадянську позицію, переймати естафету справжнього, дієвого патріотизму. Звичайно, не кожному можливо зрівнятися з Іриною Калинець, але рівнятися на неї треба. Бо життя, діяльність і твори Ірини Стасів-Калинець — це заповіти сучасникам.
