Георгій ЛУК’ЯНЧУК
На території Національного заповідника “Софія Київська” відбувся перший міжнародний культурно-історичний фестиваль мистецтв “Анна-фест”, присвячений постаті Анни Ярославни — дочці видатного державотворця часів піднесення Київської Русі Ярослава Мудрого. Анну, яка стала королевою Франції, наші сучасники вирішили повернути в Київ.
Головна ідея заходу — донести до українців, що ми не вступаємо в Європу, а повертаємось до неї. “У цьому сенсі постать Анни Ярославни найбільш показова, а її батько, Ярослав Мудрий, був одним із перших євроінтеграторів в історії нашої Батьківщини”, — відзначають організатори. Анну називають праматір’ю всіх французьких і навіть європейських монархів. Вона привезла з Києва Євангеліє, на якому поклялась у день вінчання. Після неї на ньому присягали всі французські королі, аж до Людовика XIV. Червоною ж ниткою культурно-історичного фестивалю мистецтв “Анна-фест” стало бажання відновити історичну справедливість та не допустити присвоєння нашої історії та її знакових осіб чужинцями!
Фестиваль у стінах Софії організований за підтримки посольства Франції в Україні. Спеціально з Франції приїхала засновниця культурного центру Анни Київської Анна Кантер: “У Франції багато знають про королеву Анну, але мало хто чув, що вона родом з Києва”. Анна Кантер говорить, що з радістю хотіла б показати Європі прекрасну і сильну Україну.
“Анна поєднує наші країни. Це той зв’язок, якому дуже багато років і який пережив багато історичних подій. І переживає їх сьогодні. А також залишається чинником, що поєднує наші країни. Для Франції Анна — це символ жіноцтва і жіночої незалежності”, — сказав виконавчий директор Французького інституту в Україні, аташе з питань культури Матьє Арден.
Головна подія фестивалю — пізнавальне дійство з яскравою камерною світломузичною презентацією проекту макета пам’ятника Анні Ярославні, який буде встановлено в історичному центрі столиці. Автор проекту — відомий київський скульптор, дизайнер Пейзажної алеї та інших художніх просторів Києва Костянтин Скритуцький, а автор ідеї пам’ятника й меценат фестивалю — київський громадський діяч та підприємець Федір Баландін. Вечір презентації майбутнього пам’ятника видався особливо вишуканим. Цьому сприяла атмосфера київських літніх вечорів у Софійському заповіднику. На їхньому тлі — мелодії дзвонів, неповторність арії Анни з опери Антона Рудницького “Анна Ярославна” у виконанні солістки Національної опери Ірини Даць із хором капели імені Ревуцького.
Фестиваль був цікавий і дітям, і дорослим. Для перших влаштували квести та екскурсії, а в потайній кімнаті у вежі Анни, куди батьків не пускали, дітям розповідали історії з дитинства князівни. Дорослі ж насолоджувалися старовинною музикою, відвідали виставку костюмів часів Київської Русі, подивилися на вироби сучасних київських майстрів, переглянули кінопокази, зустрілися з істориками, письменниками, акторами, дотичними до теми великої київської княжни. Також працювала Школа Високого Етикету від Французького інституту, де всі охочі змогли відчути себе трішки монархами і отримати ознаки королівської влади
“Ми хотіли привідкрити завісу тієї епохи”, — сказав режисер дійства Сергій Проскурня. Як відзначає Неля Куковальска, один із організаторів фестивалю генеральний директор заповідника, подібні заходи планують проводити щорічно, вони будуть присвячені не тільки королеві Франції Анні, а й її сестрам — Єлизаветі й Анастасії та їхній матері Інгігерді.
Історична довідка. Анна Ярославна залишила глибокий слід в історії Європи.
Шлюб Анни з королем Франції Генріхом І Капетінгом посів особливе місце у французьких анналах. Вінчання та коронація Анни відбулися на Трійцю 19 травня 1049 р. у кафедральному соборі Реймса, де коронувалися французькі королі. Під час церемонії, яку здійснив архієпископ Реймський Гі де Шатільон, Анна заприсяглася на Євангелії, котре привезла з Києва. Відтоді на Реймському Євангелії, яке стало коронаційним, присягалися всі французькі королі аж до Людовика XIV і Карла Х.
По смерті короля Генріха Анна брала участь у державних справах при малолітньому синові — її ім’я стоїть разом з іменем сина під численними грамотами 1060-х рр.
Цікаво, що на хартії Філіпа Суассонському абатству (1063) зберігся підпис Анни, зроблений кирилицею: “Анна ръина”, тобто “Анна королева”. Підпис передає старофранцузьку вимову слів слов’янськими літерами.
Час смерті та місце поховання Анни невідомі. За однією з версій, вона повернулася на Русь, за іншою — померла у Франції і була похована в абатстві Вільє, поблизу Форте-Алепс. Існує також переказ, нібито Анна похована в заснованому нею монастирі св. Вінцента. Пам’ять про Анну живе у Франції і в Україні донині.
