Анатолій КУЩ,
лауреат Національної премії імені Т. Шевченка
Що таке Майдан? Це не площа в центрі Києва. Це сакральний, постійно діючий духовний центр усієї України. Символ свободи, революції, символ народовладдя та гідності українців.
Простір Майдану мусить бути максимально розкритим, щоб громада бачила себе і щоб громаду бачили керівники держави та світова спільнота. Це місце, де має бути закарбована пам’ять минулих століть, сучасних подій та де має бути місце пам’яті майбутнім подіям.
Історія сучасного Майдану почалася 1995 року, коли було оголошено перший конкурс на реконструкцію Майдану. Конкурс тривав п’ять років. Два моїх проекти отримали першу та третю премії — більш чисту перемогу тяжко собі уявити. Другу премію здобув проект О. Комаровського, родзинкою якого була пропозиція створити на Майдані музей Державності.
Майже в наказному порядку наші проекти було об’єднано. За основу взято мій проект — лауреат першої премії. Монумент композиційно складався з кількох елементів, нерозривно пов’язаних між собою. На передньому плані зліва — композиція ЗАСНОВНИКИ КИЇВСЬКОЇ РУСИ-УКРАЇНИ, в глибині — МУЗЕЙ ДЕРЖАВНОСТІ, фасадом якого є колонада з пантеоном ДЕРЖАВОТВОРЦІВ, у центрі монумента колона з ОРАНТОЮ — УКРАЇНОЮ.
Пантеон поєднував у собі князівську добу, добу козаччини та Української Народної Республіки. Це — князь Аскольд, свята княгиня Ольга, Святослав Хоробрий, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, король Данило Галицький, засновник козаччини Байда Вишневецький, геніальний полководець гетьман Петро Сагайдачний, творець козацької держави України, гетьман Богдан Хмельницький, видатний політик та культурний діяч, гетьман Іван Мазепа та перший президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський.
По обидва боки колонади фасаду музею, на пілонах, мали бути масштабні рельєфи з портретними зображеннями духовних державотворців: від Нестора Літописця і аж до Василя Стуса та В’ячеслава Чорновола.
Ідея цих рельєфів — повернення нам нашої історії, наших геніїв та героїв.
У проекті, який я подав на міжнародний конкурс, монумент доповнюється пам’ятником, що присвячується Героям Революції гідності та Небесної Сотні. Пам’ятник розташований попереду правого боку монумента, лицем до лиця із Засновниками Київської Руси-України.
Саме Революція гідності і герої Небесної Сотні та інші патріоти, які й зараз гинуть у боях з агресорами, окупантами, відстоюючи справді Незалежну Україну, — цьому присвячені Монумент Незалежності та Музей Державності, Музей Майдану.
Коли ми 2000-го почали перебудову Майдану почергово, то спочатку з’явилася ОРАНТА-УКРАЇНА, потім скульптурна композиція ЗАСНОВНИКИ КИЄВА. А коли дійшла черга будувати фасад МУЗЕЮ ДЕРЖАВНОСТІ, то фінансування раптом припинилося. Пояснювали це тим, що відсутні гроші, ще виникли питання до приміщення музею.
Тим часом готові приміщення для музею швиденько передали під торгові площі… Тобто, як тільки були готові приміщення, їм знайшли інше призначення, і фінансування реконструкції Майдану одразу припинилось.
Починаючи реконструкцію Майдану 2000 року, я свято вірив, що ми фіксуємо історію України в камені і бронзі на віки. Так би й сталось, аби монумент був завершений. Так само 2000 року планувалось, що під площею буде велика парковка… А зараз нарікають, що в центрі ніде припаркуватись!
Замість монумента во славу нашої історії, замість великих підземних парковок ми отримали базар — символ КОРУПЦІЇ та ПРОДАЖНОСТІ. Яким став Майдан — такою стала і держава! А робилось усе це під гаслом “Незалежна Україна понад усе!”
Сьогодні ми чуємо знову, що треба збудувати меморіальний комплекс на честь Революції гідності та Героїв Небесної Сотні. В якому українському серці це не відгукнеться? Оголосили конкурс і всі активні українські митці взялися до роботи.
В умовах конкурсу декларується:
Оновлення громадського простору центрального ядра міста Києва з меморіалізацією подій Революції гідності “Територія Гідності” / “TERRA DIGNITAS”.
Розвиток громадського простору на Майдані Незалежності як вічовій площі; доцільність/необхідність розташування тут об’єктів монументального мистецтва. На Території Гідності головною має бути громадська функція і функція пам’яті, бо якщо ми не будемо пам’ятати важливих моментів своєї історії, то ця історія буде повторюватися.
Ділянка конкурсного проектування розташована в історичному центрі міста, в межах охоронних зон та єдиної буферної зони ЮНЕСКО.
Майдан Незалежності, який набув ув очах громадян значення “головної громадської площі країни” — місця формування політичної нації — сьогодні є дахом величезного підземного торговельного центру та віддзеркалює ідеологію “дикого капіталізму”. Тут має постати меморіальний комплекс. У лютому 2014 року Департаментом містобудування та архітектури спільно з Національною спілкою архітекторів України було підписано “Меморандум про створення меморіального комплексу, присвяченого загиблим Героям Небесної Сотні, в м. Києві на конкурсній основі”. У квітні 2014 року Київська міська державна адміністрація спільно з Міністерством культури оголосили конкурс на створення меморіального комплексу Героям Небесної Сотні. На Майдан претендують не тільки кияни, а й будь-який українець. Це — головна столична площа. В результаті конкурсу ми маємо знайти рішення, яке задовольнить більшість населення України. Майдан — особливе місце в історії Києва. За результатами археологічних та історичних досліджень, уперше на території сучасного Майдану Незалежності масово пролилася кров в 1169 р. при захопленні міста князем Андрієм Боголюбським. Удруге тут відбулися значні бойові дії в 1240 р. — коли Київ опинився під татаро-монгольською навалою. Будь-які події новітнього часу, що теж відзначалися кровопролиттям, не оминули цієї території. Йдеться насамперед про Першу російську революцію1905—1907 рр. Під час Лютневої революції 1917 р. перші демонстрації під національними українськими прапорами також тут відбулися. Ці та інші події не були зафіксовані в міському просторі центрального ядра Києва.
Як реагувати на те, що ця територія, починаючи з ХІІ ст., була місцем найвизначніших подій країни? Ми маємо фіксувати пам’ять про них. У ХХ столітті від обох тоталітаризмів — комуністичного та нацистського — Україна втратила мільйони життів українців. За підрахунками істориків та демографів, у війнах і таборах, у боротьбі та під час Голодомору протягом усього ХХ століття Україна втратила близько 16 мільйонів населення. Більшість європейських націй після таких трагічних випробувань, з якими зіткнулася Україна, просто перестали б існувати. Сьогодні настав момент формування і сприйняття української нації як нацiї переможців. І як результат, має бути втіленою в меморіальних пам’ятних комплексах ідея непереможності України.
Пам’ять про Майдан — це відчуття самоідентифікації української нації, відчуття формування політичної нації вперше після отримання Незалежності 1991 року. Сьогодні існує величезний соціальний запит на пам’ятник, який дасть можливість відчувати гордість за свою націю. Територія Гідності має об’єднати функцію пам’яті і самоідентифікації, належності до культури, відповідальності за майбутнє нації і усвідомлення права й обов’язку його творити.
Якщо створювати пам’ятник — то героям України всіх часів і як символ підтримки тих, хто стояв на Майдані — пам’ятник єднання всієї країни. Майдан — це країна. Це — наша спільна участь у перетворенні держави на краще. Це святилище і пошанівок, данина слави і пам’яті всім, хто загинув раніше і хто гине зараз на війні, втілена мистецькими засобами на високому художньому рівні.
Тайванський проект, який переміг у цьому конкурсі, планує все навпаки. Знищити Монумент Незалежності: Оранту-Україну, засновників Київської Руси-України та Архистратига Михайла, покровителя нашого міста. З Майдану прибирається все, що нагадує РЕВОЛЮЦІЮ ГІДНОСТІ та НЕБЕСНУ СОТНЮ, все, що стало у всьому світі візитівкою Києва та РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ.
Ідея засипати Майдан щебенем та хаотично засадити деревами, спорудити міст із нізвідки в нікуди, зберегти всі скляні “парники”, згідно з цим проектом, зводить образ Майдану до погано організованого скверу спального району в якомусь заштатному містечку і є глумом над пам’яттю ГЕРОЇВ. Це — примітивний, абсолютно безграмотний проект: і в образному, і у функціональному плані. Тут уже ніщо не нагадує про події на Майдані, він перестає бути вічевим місцем. Серед безалаберного скверу зі скляними “парниками” народові ніде зібратись, людям треба буде шукати один одного серед цього бедламу. Уявіть собі телевізійну картинку з цього майдану: хаотична лісопосадка з недоречним мостом, деінде блукають люди. Протестний Майдан стає посміховиськом. А як прибирати сміття на площі та Хрещатику, засипаними щебенем? Спробуйте змести або змити! І за баченням авторів та так званого професійного жюрі, це — європейський центр міста. А хай спробують жінки пройтись по такій площі на високих підборах (я не кажу про зиму, вже влітку буде море скалічених). Перераховувати всю недолугість цього проекту можна довго. Коли читаєш пояснювальну записку до нього, то виникає враження неадекватності того, хто писав цей набір беззв’язних, беззмістовних слів. Майдан зачищається таким нахабним методом, щоб знову провести чергову реконструкцію, побудувати чергову бездарну висотку, з єдиною метою — заробляння величезних грошей.
Щодо проекту номінації МЕМОРІАЛІЗАЦІЯ ПОДІЙ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ ТА УВІЧНЕННЯ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ, то ні про яке увічнення, меморіалізацію, пам’ять тут не йдеться. Тут ми бачимо замощену проїжджу частину вулиці ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ з виритими в ній прямокутними ямами, в які посаджені якісь червоні клени (дерево чуже, не притаманне Україні). Це, до речі, нагадує аферу з заморськими каштанами для розкрадання бюджетних коштів. Цей парковий бедлам замощує, нищить місця героїчних подій, артефакти-свідчення РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ.
Всі ці проекти просто не відповідають меморіалізації РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ, не є пам’ятником ГЕРОЯМ НЕБЕСНОЇ СОТНІ, не створюють ВІЧЕВОГО СЕРЕДОВИЩА. Майдан та центральне ядро міста перестають бути місцем історичної пам’яті, самоусвідомлення величі УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. Під прикриттям розмов про європейськість, модерність відбувається руйнація базових цінностей нашої держави. Зверніть увагу на цікаву річ: в умовах конкурсу зазначений термін виконання реконструкції за три місяці. Жодний пам’ятник, монумент за такий час не робиться. Я виготовив багато пам’ятників і знаю, наскільки довгі у нас паперові процеси. Кожен документ готується по півроку. Це говорить про те, що знести все на Майдані та посадити дерева планувалося заздалегідь.
Щодо складу журі конкурсу. Треба сказати, що жоден із них не створив жодного монумента. Всі вони — хто завгодно, але не авторитетні скульптори-монументалісти, не архітектори з досвідом роботи над пам’ятниками та монументами державного масштабу, нарешті — це не Гауді чи Карбюзьє, щоб вирішувати проблеми такого державного значення, тим паче — в чужій для них країні. Вони не знають нашої історії, не розуміють її, в їхніх душах ніколи не палало нічого нашого, для них чужі наші традиції та погляди. Серед членів журі з українського боку професіоналів теж не було.
До речі, стосовно коштів: на премії переможців виділено 90000 євро, це майже три мільйони гривень, усіх грошей могло б вистачити на пам’ятник НЕБЕСНІЙ СОТНІ…
Майдан Незалежності — це не тільки центр Києва, це духовний центр України. То чому ж долю цього сакрального, найважливішого місця України вирішують лише члени журі (незрозуміло, за якими критеріями і ким вибрані) без досвіду за плечима. Проекти, ними вибрані, демонструють повну некомпетентність членів журі та організаторів конкурсу.
Спорудження пам’ятників у нашій державі — це прерогатива Міністерства культури України. Очолювати і проводити такий конкурс мало саме воно. До складу журі мали бути залучені видатні скульптори-монументалісти, архітектори з досвідом спорудження пам’ятників, Академія мистецтв України, видатні історики, мистецтвознавці, представники громадських організацій та регіональних центрів України.
Зразу після Революції гідності в інтернеті з’явилась заява Целовальника про знесення Монумента Незалежності на Майдані. Цей псевдоконкурс мусив легітимізувати цю затію і дати можливість її здійснити. Разом із цим планувалось знести і Будинок профспілок.
До речі, Будинок профспілок і сам Майдан, автором яких був Олександр Комаровський, отримали Державну Премію СРСР.
Добре, що відстояти Будинок профспілок нібито вдалось, а ось Монумент Незалежності України з Музеєм Державності-Музеєм Майдану за цієї міської влади під великою загрозою.
Але треба нагадати українофобам-целовальникам, що МОНУМЕНТ НЕЗАЛЕЖНОСТІ та МУЗЕЙ ДЕРЖАВНОСТІ споруджувались згідно з постановою УРЯДУ УКРАЇНИ та УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА. Тож знести Монумент та Музей можна тільки за їхнім рішенням.
Хочу нагадати, що я є автором Монумента Незалежності, а також співавтором архітектурного рішення Майдану Незалежності. Тож зміни, які вносяться по цих об’єктах, є порушенням моїх авторських прав.
Чи це не продовження планомірного знищення пам’яток, які зберігають в собі історію та культуру України? Всі пам’ятають, як будівельна компанія самого Сергія Целовальника, головного архітектора Києва, голови ГОЛОВАПУ хотіла будувати на Андріївському Узвозі велетенський торговельний центр, задля чого руйнувався наш Український Монмарт. Не випадково його будівельна компанія називалась ЦЕЛІНА, для нього давнє наше місто — це “целіна” неорана, яку він вирішив окультурити бездарними коробками, знищивши історичний центр Києва. Потім вони взялися за Поділ — Колиску Київської Руси, за самий його центр, Контрактову площу. Взялися за знесення Гостинного Двору, руйнацію історично сформованої площі. Ні громадський рух спротиву, ні преса, ні телебачення, — ніщо не зупиняє вандалів. Ніхто не доходив до такого варварства, щоб руйнувати Софію Київську, але зараз це відбувається. Вже ЮНЕСКО зверталося до київської влади з вимогою припинити цей вандалізм, а забудова навколо Софії триває, падають опорні стіни, на стінах храму з’являються тріщини. А все тому, що у цих діячів при владі — нема ні совісті, ні розуму. Нічого, крім грошей. Я з сумом розумію, що хтось із наших високих керманичів кришує цих УКАЇНОФОБІВ Януковича, тому так нахабно і впевнено вони поводяться.
