І все-таки Скіфопіль

Настка КОВАЛІВНА,

м. Львів

“Еврика, — вигукнув колись С. П. Плачинда. — І всетаки Скіфопіль!” Відкриття Скіфополя посеред степової України сколихнуло душу нині вже світлої пам’яті Сергія Плачинди, і він одразу поділився цією вісткою з читачами газет…

— Я не знаю жодного Великого Мудреця, який би не був скіфом, — пише Геродот.

Велика Скіфія! Геть чисто її замулили історичні назви нашої України. А Вона вічна в еволюційних порухах планети Земля. Бо кожен планетний клаптик ґрунту за велінням БогаТворця формує індивідуальний менталітет насельників, їхні звичаї, традиції залежно від власної структуривібрації. Територія проживання (певний ареал), клімат, кількість сонячних днів у році й традиційний вид основної діяльності — це інгредієнти генокоду етносу, який на історичних (еволюційних) шляхах творить генетичний код генотипу нації. Отже, хоч як називай свою державу чи племінний союз, а всі твої пращури і нащадки мали й матимуть (згідно з сучасною назвою ареалу) українську печать. Ну, називалися ми від первороду державних утворень, якщо коротко, то так: Оріяна — Скіфія — Антія — Русь — Україна. Все, що до нинішньої назви нашої держави, — це ПраУкраїна. Мали ми свій Скіфопіль, дали нам большевицькі окупанти Кіровоград… Яка наруга! А ми у вільній соборній державі одухотворімо Степову Елладу нашим кровним — Скіфопіль! Ще денеде видно скіфські кургани, ще туляться до історичного музею скіфські бабирожаниці. А скіфському волхвові Анахарсісу греки навіть приписали грецьке громадянство, аби з його книгами стати на вищий щабель еволюції. А ми, панове українці, зазирнімо у глибини ПраУкраїни. Хай ще раз зблисне у наших душах Скіфська Пектораль! Із нею станемо твердо на еволюційний щабель. Із такого п’єдесталу сяятимуть миром і згодою містапобратими: Скіфопіль — Тернопіль — Сімферопіль — Севастопіль. Ми успадкували від скіфів побратимство, святість батьківських могил. До речі, коли 514 року до н. е. перський цар Дарій напав на єдинокровних скіфів, то вони попередили його не чіпати їхніх могилкурганів. А він навмисне, як ото недавно большевики, розривав кургани. І що? Скіфи своєю партизанкою не тільки вигнали напасників, а й розхитали їхню імперію. Скіфи дали одкоша в 331 р. до н. е. Ол. Македонському.

Пом’янімо наших славних пращуріворачів, яким Бог подарував із небес золотий плуг, ярмо, сокиру й чашу. І донині плуг — наш помічник, ярмо ми накладали на волів, а часом собі на шию, сокирою (топірцем — кельтом — зброєю) захищали свою землю, а чашу то перехиляємо, то наповнюємо по вінця терпінням або вином. Вино скіфи вживали як ліки, а не трутизну. Хай про скіфів повістує серед українських степів Скіфопіль!

Доброї і сильної волі, наснаги Вам, скіфополяни й скіфополянки. Панове історики! Розгорніть перед очима степового люду панораму величі Великої Скіфії та її сонцесяйного Скіфополя! Назвіть своє місто Скіфополем!