То не горлиця сіренька
та й діточок своїх літати навчала —
то матінка старенька
свою донечку рідненьку,
льотчицю молоденьку
на священну, та не дівочу справу —
на війну криваву
споряджала:
“Літай, моя донечко,
бий бандитів московських з неба,
а я — день і ніч молитимусь за тебе”.
Та й літала Надя, високо літала,
москалів-загарбників била-побивала,
землю свою рідну
від ворогів-окупантів захищала,
велику повагу між льотчиків-побратимів мала.
А терористи московські
справу свою чорну добре знали,
похвалялися людожери-генерали:
в двадцяти восьми країнах
одночасно воювали,
своїх “зелених чоловічків”
у чужі землі засилали,
людей мирних викрадали,
катували,
вбивали,
а в Кремлі про це,
начебто, нічого й не знали…
Оці “зелені чоловічки”
льотчицю Надію викрадають,
через кордон, до Московії переправляють,
за грати тюремні саджають,
злочинну лже-судову “справу” учиняють…
А Надія всі московські знущання-катування
мужньо перетерпала,
звинувачення безглузді рішуче відкидала,
двомісячну голoдiвку стійко тримала,
життя своє молоденьке по краплині
втрачала…
За Надію Савченко, народного депутата
і дипломата,
вступилася вся Європа,
а ще й Сполучені Штати,
та у відповідь –
тільки тупе белькотіння й прокляття…
І побачив весь світ
той московський вишкір звіриний,
людоїдську зневагу до людського права…
Я певен, напише художник картину:
ти стоїш, молода бранка, ні в чому не винна,
а навпроти — людоїд печерний
(на шляху розвитку — не зовсім ще людина),
а в руках його — зловісна ядерна дубина…
Ти сміливо проти нелюда повстала,
не вбоялася, що сил було замало,
і в двобою — ти перемогла:
ти серця людей завоювала!
Українці,
борці за Вкраїнську Соборну Державу!
Заспіваймо ж Герою незламному,
мужній Надії Савченко славу!
— — — — — — —
Слава Україні! –
Героям — слава!
28.07.2015 р., м. Одеса
