Україна і закордонне українство: чи є зустрічний рух?

Петро АНТОНЕНКО

Фото автора і УВКР

Від перенесення на наступний рік VI Всесвітнього Форуму українців, із мотивацією нашої влади, що, мовляв, “у нас криза”, що це “не на часі”, гострі проблеми підтримки Україною світового українства нікуди не зникли. Що ці проблеми якраз на часі, що вони потребують негайного обговорення і вирішення, підтвердила й Міжнародна науково-практична конференція “Закордонне українство й Україна”.

Конференцію організувала Українська Всесвітня Координаційна Рада. В Українському домі (м. Київ) зібралися представники українських громад 25-ти країн, тож конференцію можна вважати зменшеним форматом Всесвітнього Форуму. Україну представляли відомі політики, громадські діячі, науковці.

Під час заходу нагородили переможців першого міжнародного конкурсу на звання “Кращий вчитель української мови за кордоном”, проведеного УВКР спільно з Міністерством освіти і науки України. Нагороджував переможців міністр Сергій Квіт. Лауреатами конкурсу стали викладачі українських шкіл, створених у багатьох країнах українською діаспорою.

Михайло Ратушний, голова УВКР, найперше подякував закордонним українцям за підтримку України в цей непростий для нашої держави час. Ця підтримка має не лише практичний вимір допомоги українській армії, нашим військовим, що захищають державу в боях на Донбасі, (фінансову, матеріальну допомогу важко переоцінити — від аптечок, продовольства, до реанімобілів, військової форми і спорядження). Не менш вагома політична, громадська підтримка наших братів-українців у світі, відстоювання державницьких інтересів, спонукання влади країн проживання до дієвої підтримки України.

На жаль, все ще не можемо говорити про адекватну підтримку Українською державою закордонного українства. Наші нескінченні “кризи”, внутрішня політична боротьба, нерозуміння важливості такої підтримки — все це дається взнаки. Голова УВКР нагадав, що досі не ухвалена Державна програма підтримки закордонного українства, хоч такі програми існували в попередні роки. Вже понад два десятиліття на рівні розмов залишається розробка та ухвалення програми повернення українців закордоння до нашої країни, підтримки їх у цьому прагненні. Такі програми успішно діють у низці країн на теренах колишнього СРСР, наприклад, у Казахстані.

Кілька мільйонів наших співвітчизників — трудові мігранти у країнах Євросоюзу. Вони й далі залишаються громадянами України, але мають свої специфічні проблеми. Можна по-різному ставитися до цього явища трудової міграції. Але незаперечним є те, що заробітчани, як їх називають, заробляючи кошти для своїх родин і пересилаючи ці кошти в Україну, інвестують їх у нашу економіку. Лише за перше півріччя цього року трудові мігранти переслали в Україну понад мільярд доларів. Між тим, трудові мігранти, наші співгромадяни, досі позбавлені права голосу на виборах. Зароблені кошти, матеріальну допомогу обкладають якимись зборами і поборами. Справжнє поневіряння — перетин кордону, з довжелезними чергами, тратою часу і нервів.

Мізерне державне фінансування діяльності УВКР за останні роки зменшене в рази. І це на тлі масштабної підтримки подібних організацій і своїх діаспор багатьма країнами, тією ж Росією.

У своїх виступах делегати конференції порушували проблему млявих контактів посольств і консульств України з діаспорними організаціями, про численні бюрократичні, консульські проблеми українців за кордоном, про недостатню підтримку націо­нально-культурницької діяльності громад діаспори.

Саме тому такі контакти необхідно посилювати, адже наша держава зазнала прямої агресії Росії. Натомість Кремль активно веде антиукраїнську діяльність, пропаганду за кордоном. Зокрема не оминаючи увагою й українську діаспору, вдаючись до суто провокаційних методів. Представниця української громади Нідерландів розповіла, як за підтримки й фінансування Росії в країні з’явилися якісь “фейкові” українські діаспорні організації, діяльність яких далека від українських інтересів і обслуговує нашого агресора-сусіда.

У виступах звучали риторичні запитання, коли ж наша влада почне справжні політичні, економічні, соціальні реформи, а не імітуватиме їх?

Представниця української громади Німеччини з подивом і обуренням говорила у виступі, що почула, як співробітники Українського дому в його стінах спілкуються російською мовою. “Чи, може, це вже “російський дім” у центрі нашої столиці?”, — запитала вона.

Тему русифікації продовжив у своєму виступі голова ВУТ “Просвіта”, член Президії УВКР Павло Мовчан.

Також він повідомив про його участь у проведеній напередо­дні зустрічі Президента України П. Порошенка з представниками громадськості. Ці відомі громадські діячі підписали Звернення до Президента з вимогою не робити в час фактичної війни змін до Конституції України, насамперед — щодо якогось особливого статусу тимчасово окупованих території Донбасу. Делегати конференції у виступах підтримали цю пропозицію.

Тема неоголошеної, але справжньої війни на Сході України накладала відбиток на хід зібрання. Одним із промовців був член Президії УВКР, офіцер Збройних сил України Олександр Ушинський, котрий уже понад рік воює на передовій, на Донбасі. Від імені наших військових він однозначно заявив: “Не може бути жодної здачі національних інтересів щодо Донбасу, ця частина України має бути повернута під контроль нашої держави”.

Учасники конференції подарували українським воїнам 30 комплектів військової форми.

Після закінчення конференції її учасники поклали квіти на місці перших вбивств активістів Євромайдану на вулиці Грушевського.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment