Юрій МИЦИК,
протоієрей, д. і. н., професор
Пам’ять про Небесну Сотню — героїв Майдану навічно вкарбована в скрижалі української історії… Тепер нагальною потребою є увічнення пам’яті тих, хто загинув. Київська міська державна адміністрація провела конкурс (етап проектування) на кращу меморіалізацію подій Революції гідності, розглянула 149 робіт, з яких обрала переможців за чотирма номінаціями. Але в результаті конкурс обернувся на гучний скандал. Це стосується і переможців, якими виявилися іноземці (деякі роботи українських митців чомусь не допустили до конкурсу), і складу журі, де не було представників творчих спілок, української громадськості… Детальніше про ці вади конкурсу розповідається у статті Миколи Цимбалюка “Гроп Майдану” надрукованій у “СП” (ч. 26 за 2015 р.). Приєднуючись до критичних зауваг М. Цимбалюка, висловимо ще одне важливе і принципове положення.
Загальновідомо, що найкращим пам’ятником загиблим є хрест і церква, де можна помолитися за душі полеглих. А якраз храму немає в задумах проектантів. Та й важко собі уявити, що така ідея могла прийти в голову проектантів, скажімо китайських (вони перемогли у двох номінаціях), хоча б тому, що вони далекі від християнства. А такий храм (нехай і невеликий) був би доречним на території Гідності! Він міг би постати в безпосередній близькості від Жовтневого палацу, де загинуло чи не найбільше майданівців. Це місце найкраще підходить для увічнення пам’яті загиблих. Адже здавна церкви ставили на кістках мучеників і часто в пам’ять полеглих у війнах. А тут віряни згадають у молитві не тільки Небесну Сотню… Адже в тому ж Жовтневому палаці містилося в 30х роках минулого століття НКВД, тут замучили тисячі невинних людей, зокрема й священиків. Саме тут поставити храм на честь новомучеників — обов’язок влади. Адже компартійний терор панував протягом майже всієї історії України, коли вона була у складі СССР. Віряни помоляться за душі загиблих у роки національновизвольних змагань 1917—1921 рр. (досить згадати хоча б героїв Крут, яких поховали майже поруч), мільйони померлих від голодоморугеноциду 1932—1933 рр., сотні тисяч замучених НКВДистами людей, серед яких чимало святих, канонізованих Церквою… До того ж тут центр Києва — міста, з якого світло віри пошириться по всій землі (згідно з пророцтвом св. Андрія Первозванного — першого апостола Ісуса Христа), тут неподалік Аскольдова могила, де поховали першого київського князя — християнина Аскольда (у хрещенні Микола).
Нині створена ініціативна група священиків УПЦ КП, яка разом із представниками громадських організацій докладає зусиль для створення православного храму на місці території Гідності. Хотілось би, щоб ці зусилля увінчалися успіхом, і всі, для кого гасло “Бог і Україна” першорядне, кому дорогі ідеали Майдану, підтримали цей почин. Тоді виникне храм на честь Новомучеників!
