Вельмишановний В’ячеславе Анатолійовичу!
Звертаємося до Вас із таких важливих питань як викладання зарубіжної літератури в середніх навчальних закладах України та нагальна потреба розробки відповідно до нового Закону України “Про освіту” нових Концепції літературної освіти, Державного стандарту загальної середньої освіти України та Програм із зарубіжної літератури для загальноосвітніх навчальних закладів.
Добре відомо, що попередні російськоцентричні Концепція літературної освіти, Державний стандарт загальної середньої освіти України та Програми зі світової літератури для загальноосвітніх навчальних закладів, розроблені професором О. Ніколенко, були вкрай шкідливими для української національної освіти, оскільки вони представляли ідеологію “русского мира”, орієнтуючи українську загальноосвітню школу на “збереження духовних ідеалів слов’янства”, що, за словами Д. Табачника, було ідеалом “православно-славянской цивилизации”. Така російськоцентрична освітянська політика та низькопробна розважальна суміш, запропонована О. Ніколенко в шкільних програмах замість високого європейського літературного канону, викликала в Україні несприйняття та різку критику з боку багатьох науковців, письменників, освітян та широкої громадськості.
Слід відзначити, що навесні 2015 року колегія Міністерства освіти і науки України ухвалила стратегічно правильне рішення щодо покращення викладання предмета “зарубіжна література” в середніх навчальних закладах, але потрібно послідовно й неухильно втілювати це рішення в життя, бо з цим спостерігається невиправдане зволікання.
З огляду на це та на виконання Указу Президента України “Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молоді” від 12 червня 2015 року №334/2015 просимо дати доручення Міністерству освіти і науки України відповідно до нового Закону України “Про освіту” розробити нові Концепцію літературної освіти, Державний стандарт загальної середньої освіти України та Програми із зарубіжної літератури для загальноосвітніх навчальних закладів. На наше глибоке переконання, до такої роботи слід залучити справді провідних українських науковців, письменників, освітян-практиків. Ця важлива державотворча справа не може бути монополізована купкою осіб, які раніше “успішно” обслуговували ідеологічні потреби режиму В. Януковича та його кремлівських господарів.
З глибокою повагою,
Іван Дзюба
Іван Драч
Микола Жулинський
Павло Гриценко
Ярослав Яцків
Лесь Танюк
Михайло Сидоржевський
Олександр Божко
Юрій Кочубей
Рауль Чілачава
Павло Мовчан
Олександр Пономарів
Любов Голота
Олександр Чередниченко
Тарас Кияк
Лада Коломієць
Іван Мегела
Володимир Даниленко
Олег Микитенко
Дмитро Дроздовський
Всеволод Ткаченко
Михайло Слабошпицький
