Від гетьманів України до героїв Майдану

Едуард ОВЧАРЕНКО

Кожна людина посвоєму унікальна та неповторна. Проте Дмитро Піркл — людина, схожої на яку немає в усій Україні. А відрізняє його від інших незвичайна професія. Він медальєр, майстер, який виготовляє монетовидні медалі та плакетки. На його роботах викарбувані Роксолана та Євпраксія Всеволодівна, гетьмани України, інші видатні українці.

А почалося все 2006 року. Тоді Дмитро разом із товаришами задумав створити пам’ятну медаль до 230річчя Дніпропетровська. (До речі, пан Дмитро не визнає цієї комуністичної назви свого рідного міста і називає його просто Дніпро). Проте як втілити цей нестандартний задум у життя? Виявляється, таку роботу можна здійснити лише на Монетному дворі у Києві. Також потрібно узгодити питання геральдики, попрацювати з оригінальними джерелами. З того часу і почалася для Д. Піркла медальєрська і музейна робота. Як виявилося, реалізувати задумане не так просто, адже в музеях бракує багатьох матеріалів, що були втрачені під час воєн і панування радянської влади.

Та все ж перша спроба була вдалою і Дмитро вирішив продовжувати займатися цією незвичною справою. Відтоді активно розпочав пошук необхідних матеріалів, вивчення гравюр, опрацювання книг. Саме тоді стартувала і серія “Україна — терра козарум” із зображеннями українських гетьманів. На сьогодні вже створено 12 таких монетовидних медалей.

Дмитро Піркл спеціально їздив до Парижа, щоб зібрати матеріали, присвячені Анні Ярославні, а для створення медалі із зображенням Роксолани довелося відвідати Рогатин. Але ці поїздки допомагають митцеві розвинути власне бачення і робити свої витвори неповторними.

“Інколи задум “крутиться” у моїй голові по тричотири роки. Але втілити його у життя не завжди виходить, оскільки адміністрування монетовидної медалі часто затягується, і задум просто втрачає актуальність. Тому я намагаюся придумувати роботи, що не прив’язані до певної дати, аби не запізнюватися із виготовленням. Ювілейна медаль — це надзвичайно цікаво, але вона зобов’язує. Адміністрування триває півроку, потім створення ескізу, моделі, саме виготовлення”, — розповів про секрети своєї творчості пан Дмитро.

Сьогодні роботи українського медальєра зберігаються у музеях Дніпропетровська, Львова, Києва, Чигирина, Запоріжжя. Можна їх побачити і за кордоном. Чимало українців, які їдуть у справах чи на відпочинок за межі нашої країни, намагаються придбати незвичайні медалі, аби подарувати їх своїм знайомим, щоб ті відчули дух України. Крім цього Дмитро передав для українського музею у НьюЙорку плакетку “Україна — географічний центр Європи”.

Скільки ж медалей створив вітчизняний медальєр? Цього він і сам сказати не може. Але до кожної ставиться наче до рідної дитини. Серед робіт останніх років відзначає медалі, присвячені 20річчю Незалежності України та ювілею гетьмана Павла Скоропадського. Але одним зі своїх кращих досягнень вважає медаль, присвячену Євромайдану. Відразу після побиття людей на Майдані восени позаминулого року у митця виникла ідея увіковічнити їх на медалі. З одного боку там зображена ялинка в оточенні зірок Євросоюзу, а з іншого — Михайлівський Золотоверхий собор. Дмитро вже подарував її багатьом людям та організаціям, оскільки продавати цю медаль у нього не піднімається рука. До того ж, якщо зазвичай наклад монетовидних медалей складає 100 примірників, то цієї — 1500.

Крім виготовлення медалей Дмитро Піркл займається пошуком раритетних речей і старовинних мап, які потім передає до музеїв.

“Колекції у Києві та Львові традиційно великі. Тому все, що потрапляє до рук, намагаюся передавати до Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького. Також планую на Покрову у Чигиринському заповіднику цікаві заходи. У них зовсім немає стародавніх мап, тому і там можуть з’явитися такі цікавинки. А останнім часом у нас дружні стосунки із Запоріжжям. Ми співпрацюємо з музеями міста. Я передав колекцію медалей із зображенням гетьманів у музей на Хортицю”, — продовжив Дмитро.

Як і в кожної творчої людини у Д. Піркла безліч далекоглядних планів. Останні півроку працює над медаллю, присвяченою Володимиру Великому. У новій роботі він прагне поєднати тисячоліття, що минуло, із сучасністю. Побачити Володимира не очима тих, хто жив із ним поруч, а очима українців ХХІ століття. Медаль має бути незвичайною — у позолоті і буде у скляній кулі, що трохи збільшуватиме зображення.

Є також плани щодо створення медалей із зображеннями Анни Ярославни та її сестер — Анастасії, королеви Угорщини та Єлизавети, королеви Норвегії. Складність роботи полягає в тому, що збереглося дуже мало зображень цих історичних постатей. До того ж медалі мають бути створені в одному стилі і не повторювати попередні роботи.