Мирослав ЛАЗАРУК,
директор Чернівецького меморіального музею Володимира Івасюка, письменник
Чернівецький меморіальний музей Володимира Івасюка відзначає своє 20-річчя. Саме 13 вересня виповнюється й 45 років першому публічному виконанню одразу двох пісень “Червона рута” і “Водограй” на Театральній площі Чернівців у телепередачі “Камертон доброго настрою”.
Пісня “Червона рута” виросла з найпопулярнішого шлягера, який співали в усьому світі, до українського ліричного гімну.
Про те, що було раніше, у книзі спогадів та есе “Володимир Івасюк. Життя — пісня” (Букрек, 2003 р.) нині вже покійна професор Ніна Гуйванюк писала: “Програмним твором Володимира Івасюка, безперечно, є його “Червона рута”. Чари цієї квітки, для багатьох невідомої і не баченої в природі, торкнулися мільйонів сердець слухачів і залишилися там навіки символом душі Володимира Івасюка, а також національним символом України, як, скажімо, калина і тополя, як Дніпро й Карпати. Скільки душевних поривів, сумлінь, щему кохання, таких близьких кожному, в невеличкому тексті пісні… У пісенній творчості В. Івасюка, співця чистого й вірного кохання, ми не знайдемо жодного “прямовисного” рядка”.
Дивовижний механізм спрацьовує стосовно геніальних речей. Нові покоління громадян обирають із них те, про що, можливо, й не думали їхні попередники. Але теперішнє українське громадянство мислить мірками військового часу. Адже кожен громадянин України усвідомлює, що триває не оголошена війна з північним сусідом-“братом”. Тому й приходить молодим бійцям на підмогу пісня “Червона рута”, в якій і натяку немає на політику. Та є найголовніше — любов, що неспівмірна із ненавистю, зневагою, зверхністю.
Й досі не узаконено Національне свято української пісні, яке музейні працівники ініціювали ледь не десять років тому. Цьогоріч усьоме проводитимемо його в Чернівцях. На Театральній площі, 13 вересня, там, де вперше прозвучала “Червона рута” і “Водограй” у виконанні самого автора пісень. Знову звертатимемося до Чернівецької обласної ради з проханням донести наші пропозиції Президентові України й Верховній Раді. Подібний захід зміг би підтримати українських бійців на передовій і додавав би сил волонтерам. Зрештою, об’єднав би покоління нескорених українців, які взяли цю пісню в свої життя і душу, як символ. Вона об’єднує велетенську кількість людей різного віку, уподобань, переконань.
Музей Володимира Івасюка не обділений увагою ні телебаченням, ні радіо, ні пресою, котрі широко висвітлюють наші заходи. Чимало каналів, телестудій співпрацюють із нами. Саме з ініціативи друзів музею втілено в життя нову форму екскурсійного обслуговування “Чернівці — місто “Червоної рути”, до дня народження композитора, аби охочі змогли пройтися улюбленими місцями рідного міста геніального митця, побувати на Театральній площі, де йому, вихованцеві медичного інституту, встановлено меморіальну дошку, відтак — Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, обласна телестудія, де Володимир і сам, і з ВІА “Смерічка”, і з Софією Ротару записував свої пісні разом із режисером Василем Стріховичем. І нарешті — відвідини музею.
Ми плідно співпрацюємо з багатьма видавництвами і друкарнями, особливо з видавничим домом “Букрек”, де побачило світ багато унікальних книг; зокрема друге видання повістей, романів, поезій Михайла Івасюка “Монолог перед обличчям сина”, “У царстві вертухаїв”, Вибрані твори”, трилогія історичної романістики, книга казок “Золота карета”, готуємо спогади до 100-річчя від дня народження письменника. Тут же побачили світ “Музичні твори” Володимира Івасюка з нагоди 60-річчя від дня народження, проте лише 80, а не 94 — знайдені музейниками. Мріємо нарешті видати інструментальні твори. Словом, роботи непочатий край і, як любив казати незабутній Михайло Григорович, трудитися треба “у поті чола”! До чого повсякчас і прагнемо.
Постає ще одна актуальна проблема, як розширити приміщення закладу, що перебуває у звичайній чотирикімнатній квартирі, й експозиція займає всього 131 квадратний метр. Тож не раз порушували питання про відкриття філії закладу, який називався би “Червона рута”. До речі, маємо експонати, які глибше розкривали б не тільки історію створення геніальної пісні, а й зародження і проведення Всеукраїнського фестивалю “Червона рута” саме в Чернівцях. Торік виповнилося чверть віку від дня його проведення. Саме зусиллями музейних працівників 2009-го вдалося в столиці Буковини відзначити його 20-річчя.
Для розміщення експозиції потрібні не лише спеціалісти, а й кошти. З фінансами, зрозуміло, погано. Триває ж війна. Вимагати у воюючої держави — злочин. Тому ми всі навчилися… мовчки чекати капітального ремонту приміщення. Влада докорінно змінилася, й на сесії обласної ради таки вирішили виділити музеєві кошти на заміну опалення. Слава Богу, крига скресла. Як воно буде далі, побачимо. Війна ж іще не закінчилася.
Але ми віримо, бо інакше жити не вміємо й не хочемо! Віримо в нашу перемогу, віримо в майбутній ремонт, віримо в створення філії музею “Червона рута”, віримо в проголошення Національного свята української пісні. Ми ж народжені з цією непохитною Вірою: а що, як до наступних ювілеїв 25-річчя музею та 50-річчя “Червоної рути” меморіальний музей геніального композитора, героя України Володимира Івасюка здобуде право на звання Національного?
