Нев’янучий цвіт чебрецю

Микола ЛИСЕНКО,

автор книжки “Коріння Шевченкового роду”,с. Шевченкове на Черкащині

Минають роки, минають століття, а людська пам’ять зберігає історичну спадщину нашого українського волелюбного народу, його культуру, традиції, звичаї, ментальність. І, звісно, що історію розвитку сіл, міст, регіонів творять і видатні особистості, і звичайні люди — патріоти своєї батьківщини, вкладаючи в розвиток історичнокультурної спадщини духовні цінності світогляду уявлень про той чи інший регіон.

Такий історичного значення літературнопоетичного клубу третій випуск альманаху з поетичною назвою “Цвіт чебрецевий”, присвячений 1150річчю Градизька Полтавської області, який нещодавно побачив світ у видавця ПП О. Щербатих у Кременчуці. Тримаю в руках альманах і відчуваю пахощі чебрецю, лугового різнотрав’я, переглядаю, із задоволенням перечитую і переконаний у тому, що наші сучасники і майбутні покоління не залишаться байдужими до людей, які справді творять історію. Задум Світлани Солоної — це відчинені двері для майбутніх поколінь у вивченні багатогранного підходу до висвітлення історії Градизька, її творців, які завжди пам’ятають і люблять свій рідний край, колиску свого дитинства.

Альманах містить 18 розділів. У ньому Віктор Солоний розповідає про історикоархеологічні дослідження рідного краю; про знищення Запорізької Січі та долю останнього кошового отамана Петра Калнишевського (автор Іван Козельський); воєнні та післявоєнні спогади учасників та визволителів від фашистськонімецьких загарбників (Івана Галагана та інших письменників); широко представлена проза, поезія, публіцистика, фольклор (Петро Волошин, Віталій Григор’єв, Світлана Солона, Катерина Швидка, Лідія Буц, Ірина КовальФучило, Лариса Корецька, Григорій Шарий, Катерина Швидка, Віра Авер’янова та інші). Не забула редактор альманаху і про самих маленьких читачів — це дуже цікава п’єсаказка у віршах “Обід з переполохом” Надії Хохлової (Стрембіцької).

Надруковано чудові вірші земляка із Градизька Олександра Білаша, композитора і поета. В альманасі запропоновані із його збірки “Спогад” строфи, а особливо мені сподобалися про нашу українську мову:

Пробач мені, моя красива мово,

Що я, не кожне вирощене слово

Тобою, в пісню, мов зерно беру.

Слова як люди: і говорять, і мовчать.

І тихо плачуть, і волають, і кричать.

І я у цьому божевільнім хорі,

Як потопаючий в бурхливім морі,

Веду з життям і смертю щиру гру.

Альманах вдало оформлений, матеріал дібраний для людей різних за віком та уподобаннями.