Лідія ЯРОХНО-ПРОКАЗЮК,
голова Старокостянтинівського міськрайонного осередку ВУТ “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка
Я вчитель за фахом. Викладаю рідну мову й літературу в Старокостянтинівській гімназії ім. Героя України С. М. Бондарчука. Моя професія просто-таки дотична до просвітництва. До того ж палким просвітянином був мій дід Іван Савич, репресований 1937 року. Тому працюю на цій ниві ще з кінця 80-х.
Коли почалися так звані перебудовчі процеси, з’являлася заборонена раніше література, відкривалися численні цікаві факти з нашої минувшини, виникла потреба не лише обмінятися думками з колегами з приводу прочитаного чи почутого з телеекрана, а й пропагувати ідеї національного самоствердження. Так і народилося наше перше об’єднання однодумців — клуб “Світлиця”, до якого ввійшли насамперед учителі, а також учнівська молодь. Ми спільно обговорювали прочитані книжки заборонених у СРСР письменників, статті з газет і журналів, пізнавали традиції і звичаї свого народу. Згодом 1989 року у Хмельницькому відбулися представницькі установчі збори, на яких створили обласне товариство української мови імені Т. Г. Шевченка (нині — ВУТ “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка). П’ять членів нашого клубу, які були делегатами цих зборів, створили просвітянський осередок і в Старокостянтинові. З того часу наша робота пожвавішала й набрала планомірного характеру.
Оскільки основа осередку — це освітяни, одним із найпріоритетніших напрямів просвітництва стала робота з молоддю: виховання молодого покоління в українському дусі. Адже саме просвітницька робота здатна формувати в юних громадян переконання в необхідності мати власну державу, працювати на її зміцнення й авторитет. З цією метою в нашій роботі визначилося кілька векторів: народознавчий (пізнання звичаїв і традицій українського народу), мовно-літературний (поглиблення знань із рідної мови й літератури), історико-культурний (виховання на прикладах українських героїв). Завдяки просвітянам традиційними в школах міста є Шевченківські тижні, Миколаївські свята, тижні або декади української мови. Ми пишаємося, що наші учні — щорічно серед переможців і призерів міського, обласного й республіканського рівня Міжнародного конкурсу ім. Петра Яцика, олімпіад юних філологів, конкурсу-захисту наукових робіт у МАН, мовно-літературного конкурсу ім. Т. Г. Шевченка, конкурсів літературної творчості. При Старокостянтинівській гімназії діє Клуб цікавих зустрічей, мета якого — формувати відчуття краси рідного слова, розуміння його значимості в самоствердженні й окремо взятого індивіда, і в державотворенні. За останні роки гостями Клубу стали професор, письменник, мовознавець Іван Ющук; поет, прозаїк, народний депутат першого скликання Володимир Шовкошитний; письменниця, член НСПУ, володар Всеукраїнської премії “Срібний лелека” Ніна Шмурикова; голова Хмельницької обласної організації НСПУ, директор обласного літературного музею Василь Горбатюк; письменниця, член НСЖУ, голова Старосинявського осередку ВУТ “Просвіта” Любов Сердунич. Тісно співпрацює наш клуб із головою обласної “Просвіти”, членом НСПУ, поетом, лауреатом обласної премії ім. Т. Г. Шевченка, доцентом Хмельницького національного університету Віталієм Міхалевським, який щораз презентує своє зворушливе поетичне слово в рамках відзначення Всесвітнього дня поезії чи Міжнародного дня рідної мови.
Потужну просвітницьку роботу серед населення міста проводять викладачі музичної школи. Дуже популярними стали мистецькі проекти, які створює старший викладач школи, почесний громадянин міста Лариса Площинська. Зокрема такі пізнавально-естетичні музично-літературні вечори були присвячені Т. Г. Шевченку, Лесі Українці, Д. Леонтовичу, вшануванню ветеранів минулої війни, героїв Небесної сотні й воїнів АТО. Завдяки цим проектам, слухачі не лише отримують естетичну насолоду, а й збагачуються інтелектуально, сповнюються гордістю за свій талановитий, мужній народ.
Просвітянин-ентузіаст Федір Лаврів створив кінно-спортивну школу “Козацький герць”, у якій діти не лише навчаються вправно їздити верхи, а й знайомляться з козацькими звичаями, традиціями, історією українського козацтва.
Окреме, щемливе і вдячне слово (на жаль, у минулому часі) хочу сказати про одного з найактивніших наших побратимів — Героя України, Героя Небесної сотні Сергія Михайловича Бондарчука, учителя фізики й астрономії гімназії, що тепер носить його ім’я. Він, полум’яний патріот, голова Старокостянтинівської організації ВО “Свобода”, одним із перших вступив до ВУТ “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка, вів активну просвітницьку роботу серед молоді і серед дорослого населення. Пам’ятаю, як у січні Сергій Михайлович востаннє розповідав дітям про героїв Крут, а вже 20 лютого як герой загинув у справжньому бою на Інститутській, виносячи поранених, і власним прикладом довів істинність своїх переконань і любов до України.
Рідне слово просвітяни пропагують через місцеву пресу, зокрема газети “Наше місто”, “Життя Старокостянтинівщини”, де періодично з’являються статті просвітян аналітичного й пізнавального характеру з мовних проблем, історії краю, про важливі цікаві факти з життя відомих українців, зокрема про автора першого рамкового вулика В. Прокоповича, про першовідкривача х-променів, які потім назвали рентгенівськими, І. Пулюя; цикл статей “Багатовікове нищення України” та ін.
На жаль, у нашому зрусифікованому містечку (ще з часів царської Росії тут дислокувалися військові частини) дехто скептично ставиться до просвітництва: мовляв, нащо просвіта, коли є освіта. Однак, на наше глибоке переконання, освіта дає знання, а просвіта — переконання, формує національно свідомого громадянина, позбавляє комплексу меншовартості, виховує в дусі патріотизму й державницької ідеології. А це — необхідна передумова утвердження сильної, суверенної Української держави.
