Дні коротші, але світло —
Мов ядро крізь плід темнавий,
Проглядає — первоцвіту,
Першовибуху прослава.
Світло все одно проб’ється
І крізь темряву, й крізь осінь
Сяйвом сонця, жаром серця,
Вереснем рудоволосим.
Це не ювілейні транші
І не утопічні плани:
Буде свято і на нашій,
Вашій вулиці, Світлано!
