Нещодавно творча група “Мистецький спецназ” на чолі з Зоєю Ружин побувала у зоні АТО. Під час цієї поїздки народна артистка України Наталія Шелептицька, відома виконавиця Ганна Солонична, ансамбль народної музики “Дніпро” під керівництвом заслуженого артиста України Любомира Матейка дали кілька концертів воїнам, які боронять східні рубежі нашої держави. Серед учасників “Мистецького спецназу” був український кінорежисер, лауреат премії імені Івана Огієнка, заслужений працівник культури України Дмитро ЛОМАЧУК, який погодився відповісти на кілька запитань.
— Розкажіть, будь ласка, що таке “Мистецький спецназ”?
— “Мистецький спецназ” складається з групи небайдужих митців і створений для культурно-просвітницького виховання бійців, які перебувають у зоні проведення АТО. Цей проект створили торік у травні. Українські артисти неодноразово виступали перед бійцями батальйонів “Донбас”, “Київська Русь”, “Черкаси”, перед пораненими воїнами, які перебувають на лікуванні у шпиталях Києва та Дніпропетровська. Цього разу ми виступали у Маріуполі, Волновасі та Вугледарі.
— Яким є репертуар “Мистецького спецназу”?
— Насамперед це патріотичні твори, також українські народні та сучасні пісні. Головне — підтримати моральний дух бійців і хоч якось підняти їм настрій. Хотів би подякувати постійним учасникам проекту народним артистам України Олесю Харченку та Галині Яблонській, заслуженим артисткам України Тетяні Негрій і Олені Кулик та автору і ведучій програм каналу УТ-1 Аллі Мігай.
— Яка Ваша особиста роль у цьому проекті?
— Я беру участь у поїздках як представник комісії з питань культури Міністерства культури України, член Центрального правління ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка та президент Асоціації працівників культури та мистецтв України. Наша асоціація запровадила відзнаки воїнам АТО та військовим підрозділам, які ми вручаємо під час наших поїздок. Також забезпечую проект звуковою апаратурою.
— Як сприймають українські воїни виступи “Мистецького спецназу”?
— Дуже позитивно, бо до них сьогодні приїздить мало артистів. Бійці добре забезпечені харчуванням, порівняно добре одягом, задовільні побутові умови (до речі, це заслуга не держави, а волонтерів). А от увагою вони обділені. І з боку влади, і з боку військового керівництва.
Усі, з ким ми зустрічалися, це справжні патріоти України. Але їхній настрій піднесеним не назвеш. Адже ті, хто не на передовій, скажімо так, перебувають у повній бездіяльності. Інтернет недоступний, українські ЗМІ відсутні, з телеекранів лунає лише російське телебачення. Як вони раділи, коли ми привезли українські газети! Особливо спрагло вони читали “Слово Просвіти”. Для них це був ніби ковток свіжого повітря. Один боєць років сорока мені зізнався, що наче побував у рідному домі. Повірте, для них це дуже важливо.
— Що, на думку наших бійців, потрібно, аби швидше закінчилася війна?
— Українські воїни впевнені, що якби надійшов наказ, то вони дуже швидко витіснили б ворожу нечисть за російський кордон. Але такого наказу не надходить…
— Чи допомагає якимось чином держава здійсненню Вашого проекту?
— Ні. Вся діяльність “Мистецького спецназу” здійснюється за власні кошти його учасників та пожертвування небайдужих громадян України. Цікавий факт: Міністерство культури України започаткувало проект “Зброя культури”, що передбачав фінансування поїздок творчих колективів у зону АТО. На цю справу виділили значні кошти, за неофіційною інформацією це близько 8 мільйонів гривень. Спочатку оголосили, що на кожну поїздку виділятимуть 100 тисяч грн, потім ця сума зменшилася до 50. Після 4 чи 5 поїздки проект згорнули з невідомих причин. Але ж де поділися виділені на це кошти, ніхто відповісти не може.
— Як Вас сприймає місцеве населення?
— Нас запросили виступити на концерті, присвяченому 134-річчю заснування міста Волноваха. Донеччани сприйняли наш виступ дуже добре, на вигук “Слава Україні!” багато хто відповідав “Героям слава!”. Люди налаштовані проукраїнськи, але не всі. Приблизно 60 % підтримують Україну, а інші або перебувають під впливом російської пропаганди, або залякані.
— Розкажіть про Ваші плани.
— Ми вже об’їздили більше половини підконтрольної Україні частини Донецької області. Збираємося продовжувати цю справу. А надалі хочемо давати концерти і для українських воїнів, що перебувають на Луганщині.
У зоні АТО я відзняв багато годин
відео. Сподіваюся використати його в подальшій роботі. Також із Павлом Мовчаном працюємо над великим проектом — “Героїчне минуле. Від Святослава до Небесної сотні”. Це мають бути п’ятнадцять документальних фільмів, кожен тривалістю тридцять хвилин. П. Мовчан пише сценарії стрічок, а я — режисер-постановник. Уже відзнятий перший фільм “Святослав”, наразі триває робота над другим, що матиме назву “Петро Сагайдачний”. Коли робота над другою стрічкою буде завершена, то плануємо показати обидва фільми в зоні АТО, запропонуємо їх українським телеканалам. Наступні стрічки нашого проекту — “Іван Виговський”, “Богдан Хмельницький”, “Данило Галицький”.
Серед інших планів — створення трисерійного ігрового фільму “Либідь — дочка сонця”, сценарій до якого написала Галина Ковганич. Головна героїня стрічки — Либідь, яка зі своїми братами Києм, Щеком та Хоривом заснувала Київ. Ми їй дали ім’я Миролюба. Ця жінка з’являється під різними подобами у тих місцях світу, де назрівають глобальні конфлікти. У Німеччині — коли до влади прийшов Гітлер, у США в період, коли людство стояло на порозі ядерної війни, у Югославії, — коли там почалася громадянська війна, і рятує людство від катастрофи. Це немовби такий світовий янгол-охоронець. Зйомки відбуватимуться і в овальній залі Білого дому, а одним із персонажів стане Білл Клінтон. Отож має бути цікаво.
Спілкувався Едуард ОВЧАРЕНКО
