Галина БОЙКО,
заступник директора Державного архіву Київської області
Із року в рік зростає інтерес до величної постаті Тараса Шевченка — геніального поета, художника, революціонера. Сьогодні Шевченкове слово набирає актуальності, широкого та глибокого змісту в усіх країнах світу.
Дослідження його масштабної творчої спадщини — це шлях усвідомлення всього українського народу. Значна роль у цьому процесі належить архівам, які виступають скарбницями документальної спадщини.
У Державному архіві Київської області (далі — державний архів), що є сьогодні найбільшим зібранням архівних документів в Україні1, зберігається значний масив документів, пов’язаних із життєвим і творчим шляхом Тараса Шевченка. Це документи фондів дорадянського періоду та періоду після 1917 р. (фонди радянського періоду), і фондів періоду незалежності України та партійних і громадських об’єднань.
Виявлені у державному архіві документи щодо життєпису Тараса Шевченка можна систематизувати й поділити на чотири умовні групи: родовід Тараса Шевченка; жінки у житті поета; громадсько-політична діяльність і вшанування пам’яті Великого Кобзаря.
Щодо дослідження родоводу Тараса Шевченка варто зазначити, що найбільше інформації для генеалогічного пошуку містять фонди: Київського губернського дворянського депутатського зібрання (особові справи та родоводи дворян Київської губернії), Київської казенної палати (ревізькі казки різних верств населення), колекції метричних книг православних церков, метричних книг старообрядців, розкольників, сектантів. Найвизначнішими із загального переліку документів генеалогічного характеру є, безумовно, ревізькі казки, обліковані у фонді № 280, — “Київська казенна палата”.
Ревізькі казки як особливий вид історичного облікового документа виникли у зв’язку з указом Петра I від 26 листопада 1718 р., яким започаткували податкову реформу, коли подвірне оподаткування замінили подушним. За одиницю перепису брали “Ревізьку душу”, що рахувалась як платник податків аж до наступної ревізії, незважаючи на можливу зміну соціального статусу, рекрутство чи смерть. Відповідно до нової системи оподаткування ухвалили нову форму обліку населення — так звані ревізії (“подушний перепис”). Ревізькі казки містили відомості про чисельність населення, його географічне місцеперебування, стать, соціальний статус, національний і сімейний стан тощо. Оформлені вони були як книга чи зошит.
Також відомо, що під час двох перших ревізій і ревізії 1811 р. враховувалися тільки особи чоловічої статі із зазначенням віку, а починаючи з третьої ревізії, враховувалося і жіноче населення. Уже з сьомої ревізії (1816 р.) започатковано нову, простішу форму ревізьких казок — записи ведуться по сім’ях і містять наступні дані: рік, місяць, число подачі, назву губернії, повіт, село, власника кріпосного селища, села, графу з номером сім’ї, цифри складу родини “за останньою ревізією”, число і склад “вибулих”, “прибулих” і тимчасово відсутніх осіб і підсумкові дані “нині в наявності”. У кінці зазначені підписи відповідальних осіб.
У казку записувалася одна родина за іншою: на лівій половині аркуша — чоловіки, на правій — жінки.
Варто відзначити, що у ревізьких казках виявлені особливо цінні документи щодо родоводу Шевченків — “Посімейний список Шевченків” (ревізька казка Київської губернії Звенигородського повіту с. Кирилівки), де представлено повний склад сім’ї Шевченків (зокрема зазначений і дворічний Тарас), датований 9 березня 1816 р., і “Посімейний список Бойків” діда Тараса по материній лінії — Якима Бойка за 1795 р. Перший із них, у 2010 р. включили до Державного реєстру національного культурного надбання України. Документ віднесено до унікальних за критерієм змісту.
Також у державному архіві зберігаються ревізькі казки сімей братів Тараса Шевченка — Микити та Варфоломія Шевченків.
Наступна група документів, де є дані про життя Тараса Шевченка, — це документи про жінок, які відіграли вагому роль у житті митця. Насамперед, це ревізька казка про склад сім’ї Антона Красицького — чоловіка сестри Тараса Катерини. Щодо жінок, яких кохав поет, то у фонді Київської казенної палати зберігаються ревізькі казки про склад сім’ї Степана Коваленка — батька Ксенії (Оксани), яка була першим коханням Тараса Григоровича.
Цікаві документи щодо родоводу та підтвердження дворянства роду Енгельгардтів, які зберігаються в документах фонду № 782 — “Київське дворянське депутатське зібрання”2.
У фонді зберігається також документ, що містить відомості про жінку, для якої Тарас Шевченко був великим нерозділеним коханням — Варвару Рєпніну. Це Метричний випис про народження княжни Ольги Рєпніної, в якому княжна Варвара Рєпніна зазначена хрещеною матір’ю племінниці. На шість років старша за Тараса, жінка глибоко закохалася в поета, а той тривалий час підтримував ці стосунки, називаючи її своїм “добрим ангелом-хранителем” і “старшою сестрою”, що давало змогу зберігати їхню щиру прихильність один до одного та спонукало Варвару все життя допомагати Шевченкові, зокрема під час заслання.
Щодо документів про громадсько-політичну діяльність Тараса Шевченка, то у фонді № 1238 — “Київський повітовий предводитель дворянства” зберігається значна кількість документів із діяльності Тимчасової комісії для розбору стародавніх актів (згодом — Київська археографічна комісія). Діяльність у ній Т. Г. Шевченка (1845—1847) — важливий етап у його житті. Поет активно долучився до наукових пошуків на ниві археології, фольклористики, етнографії, археографії, зробив певний внесок у їх розвиток, заклав міцні підвалини українського народознавства. Археографічні подорожі Т. Г. Шевченка по Правобережній і Лівобережній Україні збагатили його світовідчуття та погляди, чому сприяло спілкування з простим народом.
У державному архіві наявна значна кількість документів про заборону творів Тараса Шевченка, це зокрема: Циркуляри Київського військового Подільського та Волинського генерал-губернатора про вилучення заборонених творів Т. Г. Шевченка; рапорти Радомисльського земського справника про нагляд за появою у повіті заборонених творів Шевченка, Куліша та Костомарова, Таємне розпорядження Попечителя Київського учбового округу про вилучення творів Т. Шевченка і М. Костомарова, Справа про засудження до тюремного ув’язнення студента Київського університету Власенка, звинуваченого у збереженні прокламацій, що закликають до політичного страйку на знак протесту проти заборони святкування 100-річчя з дня народження Шевченка Т. Г. та ін. Це документи фондів: №№ 2 — “Канцелярія Київського цивільного губернатора”, 183 — “Прокурор Київського окружного суду”, 1238 — “Київський повітовий предводитель дворянства”; 347 — “Дирекція народних училищ Київської губернії” та ін.
До документів про вшанування пам’яті Великого Кобзаря належать здебільшого документи радянського періоду та сучасні — періоду незалежності України, які містяться у фондах №№: Р-708 — “Київська губернська рада профспілок”, Р-111 — “Київський губернський виконавчий комітет Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів”, Р-223 — “Редакція газети “Плуг і молот”, “Орган Білоцерківського окружного комітету КП(б) України, Р-95 — Обухівський волосний виконавчий комітет Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів” та ін. Це документи: рукопис статті з газети “Плуг і молот” про відзначення 62 роковини смерті Т. Г. Шевченка у с. Романівці Білоцерківського повіту Київської губернії; Постанова Президії ВЦВК УРСР, підписана Г. І. Петровським про вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка по всій Україні у день 60-річчя з дня його смерті; Звернення Українського товариства шкільної освіти до Центрального бюро профспілок про делегування членів профспілки на виставу, присвячену пам’яті Т. Г. Шевченка; Протокол № 24 засідання Президії Київського губернського виконавчого комітету 5-го скликання від 10 березня 1923 р., п. 392 про відкриття бюсту Т. Г. Шевченка у м. Києві та ін.
Заслуговують на увагу також документи, пов’язані з діяльністю Товариства “Просвіта”, — Статут та список членів Товариства “Просвіта” у Києві, заснованого в пам’ять Т. Шевченка.
Серед великого масиву документів державного архіву з життєпису Тараса Шевченка варто відзначити й ті, що містяться в газетному та журнальному фондах, а також аудіовізуальні документи даної тематики. Так, серед газетного фонду варто виокремити такі видання, як “Рада”, “Київська Правда”, “Учительская газета”, “Колгоспник України” та ін. У цих виданнях опубліковані статті відомих громадських і наукових діячів, приурочені до роковин вшанування пам’яті Тараса Шевченка (скажімо, “В обороні людини. До характеристики поглядів Шевченка” С. Єфремова, “До Т. Шевченка (В день столітніх роковин)” Гр. Чупринки, “Идеалы великого украинского поэта” А. І. Белецкого, “Шевченко и революционно-демократическая критика” М. Беккер та ін.).
Тарас Шевченко — це постать, про яку варто говорити всіма мовами світу. Це символ чесності, правди та безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до України. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю людини були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.
_____________________
1 На 01.09.2015 р. у ДАКО за обліковими даними зберігається близько трьох млн. од. зб.
2 Відомо, що дружина Енгельгардта Софія відіграла важливу роль у житті малого Тараса.
