Надія КИР’ЯН
У приміщенні Київської бібліотеки ім. Тараса Шевченка в рамках проекту “Український простір” відбулася зустріч читачів із редакцією газети “Слово Просвіти”. Говорили про місце і роль патріотичної української журналістики в умовах “гібридної” війни, актуальні проблеми сьогодення, зокрема в освіті, культурі й вихованні.
Розпочала захід головний редактор “СП” Любов Голота, яка наголосила, що живі зустрічі з читачами дуже корисні, ми дізнаємося, які теми цікаві людям. Нагадала, що “Слово Просвіти” замислювалося і виходить як культурологічний тижневик. Вперше як тижневик вийшло до десятиліття Незалежності. До цього газета виходила як місячник-альманах.
З пришестя Януковича і до його відходу ми порушуємо дуже гострі теми, не боїмося, беремо на себе відповідальність. Після того, як відбулася Революція гідності, сталися події, про які “СП” мовчати не може. Хоч би й те, що людина, яка найменувала другий Майдан терміном “Революція гідності”, — Юрій Сиротюк (ВО “Свобода”) зараз у тюрмі. Чи “Свобода” організувала кровопролиття 31 серпня під ВР, чи це була провокація і чия це була провокація — це проблема і тема для розмови. Нині проблема для України ще й “патріотична русифікація”, ми неодноразово наголошували, що лозунг, створений ніби на догоду російськомовним патріотам “Єдина країна — Единая страна”, шкідливий.
У нас обмежені кошти, ми скоротили творчих працівників, але не скоротили ні обсяг газети, ні тематику. Маємо чудових авторів. У свіжому числі журналістка Емілія Фролова порушила серйозну тему про закриття української школи в Костянтинівці на Донеччині. Люди потяглися до українського, а ділки середнього рівня поклали око на приміщення школи, хочуть використати його в своїх інтересах. Після публікації цього матеріалу ми вже мали розмову з директором школи, міністром освіти, триває просвітянська робота за збереження закладу.
Ми не підняли ціну на газету. У цьому наш просвітянський вклад. Як говорив Довженко, я не можу жити краще, ніж мій народ. Так чинять і просвітяни.
Шеф-редактор газети, ведучий радіопрограм на каналі “Культура” Павло Мовчан, який неодноразово був депутатом ВР, нагадав: парламент в Україні був створений, щоб усі проблеми вирішувати там. На жаль, нині там хазяйнують олігархи. На початку незалежності велику роль грали ідеї, а тепер гроші. Коли балотувався вперше, для агітаційної роботи купував зошити і учні його округу — з Березняків і Русанівки — разом із учителями писали агітаційні роботи і роздавали. Сьогодні представники великого олігархату виставляють свої бігборди на кожному кроці, викидаючи на це колосальні кошти. Без вирішення політичного питання українського простору не буде. Попередня влада захопила всі важелі, і український простір був фактично донецьким.
Через те “Слово Просвіти” не може конкурувати, наприклад, з газетою “Вести”, яку безкоштовно роздають щокроку, іншими, які фінансуються з олігархічних кишень. А ми розраховуємо тільки на читачів. Якщо ви не будете співпрацювати з нашим органом, належного розповсюдження цієї газети не буде. Ми поширюємо простір честі й гідності. У цьому просторі працюють з відомих газет “День”, “Український тиждень” та ще деякі. Це на 45 мільйонів українців. Українське слово можна знайти на каналі “Культура”, на першому каналі. Українська книга посідає 0,3 % у співвідношенні з тим, що є на ринках України. Переважна більшість медійних засобів фактично від російського капіталу. Так не має бути.
Якщо немає мовного оснащення території, це не український простір. Культурні нації об’єднує державна мова, національна культура. Що стало причиною деградації Донецька? Область була об’єднана тільки криміналом, страхом.
Кожен із вас може бути не тільки передплатником, а й автором нашої газети, щоб доносити правду.
Про своє бачення культурологічного аспекту газети розповів письменник, економіст, аналітик Євген Ґолибард; про те, що треба мати власну гідність, навіть у недоброзичливому оточенні відстоювати рідну мову, позбуватися інерції пристосуванства, не бути легковірним до чужого, а довіряти своєму — письменник, редактор Сергій Цушко; професор Сидір Кіраль запропонував звернутися з листом до всіх ректорів України, щоб тижневик був у кожному ВНЗ і щоб кожен із передплатників залучив нових читачів; педагог, поетеса з Білої Церкви Любов Завіщана сказала, що її радує присутня тут молодь, адже це — наша надія. Молодь чекає від нас, наставників, поради, нашого слова. Тут зібралися справжні просвітителі, ми маємо і слово, і пісню, і нашу душу, яка в українця найщиріша і яку нікому не забрати. А “Просвіта” — справжня кузня кадрів для всіх проукраїнських громадських і політичних організацій.
Працівники редакції відповіли на запитання читачів. Зустріч відбулася в теплій дружній обстановці, вселила надію, що всім миром ми й передплату збільшимо, і український простір розширимо.
