Вельмишановна редакціє!
Поздоровляю Вас із запровадженням рубрики “Московський попихач”. Дуже вчасна та необхідна рубрика.
Думаю тільки, що до лауреатів цієї антипремії варто також долучити й тих, хто перекручує, фальсифікує нашу історію, як, наприклад, вибачте на слові, академік Толочко, яскравий імперський прихвостень.
На першій сторінці опубліковано зразок диплома й грошової нагороди, а також велика, цікава, добре аргументована стаття. Під кінець авторка запрошує нас без страху, відверто поіменно називати “Московських попихачів”, а вона своєю чергою каже: “Я обіцяю вам, мої читачі, друкувати їхні імена на шпальтах “Слова Просвіти”. Долучайтесь! Будьмо разом!” Перед найвищим порогом зупинилася. Не посміла чи побоялась? Якщо разом, то разом. Я Вам допоможу.
У великій шерензі “Московських попихачів” перше місце треба зарезервувати за Президентом Порошенком. Він своєю антиукраїнською політикою того заслужив. Уже давненько І. Фаріон назвала поіменно усіх мовних яничарів на чолі з Президентом. Уже це гарантує йому першість. Яничар — турецьке слово, що складається з двох турецьких слів “єні чері”, що означає “нове військо” султана. Українці з тих двох слів створили одне гидке, трикляте слово “яничари”, “яничар”. Тепер, правда, частіше вживають слово “манкурт”, яке створив письменник з Азії Чингіз Айтматов ще в часи Радянського Союзу.
Голосно Президент заявляє: “Є, була і буде державною мовою тільки одна українська мова”. А насправді що? В обхід Конституції України Президент призначає на керівні посади людей, котрі не тільки не знають, а інколи просто не розуміють української мови. То чого ж нам очікувати від таких, вибачте, “патріотів” України?
Чи Президент запланував побудувати Україну без українців? Бо так виходить. Недавно він заявив: “Російськомовні українці люблять Україну не менше, ніж українськомовні”. Якщо вони такі патріоти, то чому не вживають і не шанують українську мову? Своїм знанням англійської мови Президент добився, що західні очільники завжди готові сказати: “Выражаем свое глубокое сочувствие”, але жодного кроку конкретної допомоги, хоч вважаються гарантами без’ядерної України.
Президент гне шию і підставляє голову для благословення попам (яка ганьба!) московського патріархату. Коли патріархом московським став Онуфрій, Президент його привітав. А ми пам’ятаємо, що Онуфрій, очоливши кафедральний собор у Чернівцях, привселюдно заявив: “Українська мова, як куфайка, годиться тільки для стайні з худобою, для хліва, а російська, як ризи, годиться для церкви”.
Румунка, яка дуже добре знала українську мову, обурилась і на знак протесту пішла з кафедрального хору, а “хохли” залишилися співати далі. Отже, Онуфрій заслуговує цієї антипремії. Президент не може видворити рідний йому московський патріархат із Печерської та Почаївської лавр, хоч це червоточина в самісінькому серці України.
У мене 15 телевізійних каналів, працює радіостанція “Ера”, але жодної української народної пісні не побачив і не почув.
“Якщо б Президентом був я”, то найперше почав би українізацію України. Громадянином України може бути лише той, хто добре знає українську мову і може розмовляти нею. Наказав би створити різні курси та гуртки для вивчення української мови з обов’язковим складанням іспитів. Не турбував би тільки громадян старших 55 років. Як старого бика не можна навчити їхати, так їх не можна навчити мови, хоч би як самі того хотіли. Знаю це з гіркого особистого досвіду опанування англійською. Недарма академік Павлов написав: “Русский человек имеет такую слабую мозговую систему, что не способен воспринимать действительность как таковую…”
Особливу увагу звернув би на село. У кожному селі повинні бути майстерні: кравецька, шевська, кулінарна, хлібопекарня, аптека, поліклініка, лікарня, клуб, а при клубі бібліотека, хор і драмгурток, лазня, майстерня для ремонту автотранспорту, стадіон, будинок для догляду за старими, немічними й самотніми людьми. Наказав би збудувати кухню і велику залу для проведення весіль. Відновив би троїстих музик: скрипку, цимбали, сопілку, бубон.
А далі самі додасте, Вам те ближче.
Василь СЕЛЕЗІНКА,
член правління Чернівецького обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”, заслужений діяч мистецтв України, член НСЖУ
