Едуард ОВЧАРЕНКО
Столичний глядач нещодавно мав змогу переглянути драму “Земля” за повістю Ольги Кобилянської у постановці Чернівецького академічного обласного українського музичнодраматичного театру, що носить ім’я письменниці.
До твору “Земля” у театрі зверталися кілька разів. Остання постановка припадала на 70ті роки минулого століття. А цього разу інсценізація повісті була приурочена до 150літнього ювілею від дня народження Ольги Кобилянської.
Для нової постановки режисер Мирослав Гринишин узяв текст інсценізації Василя Василька 1946 року і додав до нього другу частину. Прем’єра “Землі” відбулася майже два роки тому. А вже торік у лютому планувалося показати її в Києві. Однак трагічні події тих днів стали на заваді гастролям. І ось нарешті вона відбулася з аншлагами протягом двох днів у Національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки.
Чи на часі сьогодні ставити такий складний твір на сцені? Режисерпостановник переконаний, що легкими комедіями людей лише вводять в оману. Звичайно, є комедії з підтекстом, але зараз потрібні серйозні спектаклі, адже вони змушують глядача мислити. А вистава “Земля”, напевне, та постановка, під час якої максимально задіяні і розум, і почуття глядачів. Історія Сави — людини, яку перемогла земля, не втрачає своєї актуальності й нині, незважаючи на те, що була написана понад сто літ тому. І, очевидно, мине ще багато часу, допоки ми усвідомимо, що людське життя і скалічені долі — надто висока плата за землю.
За що ж покарані персонажі твору? Ще кілька десятиліть тому радянське літературознавство стверджувало, що всі негаразди героїв від приватної власності на землю. Звичайно, такі аргументи сьогодні вже ніхто не сприймає всерйоз. А причина у фатумі, який тяжіє над родиною Федорчуків. Їм доводиться спокутувати гріхи своїх пращурів. І так може тривати кілька поколінь, допоки завершиться дія закляття, — пояснює Мирослав Гринишин.
Актори Юрій Марчак, Наталія Гунда, Лариса Попенко, Назар Кавулич, Дмитро Леончик, Олексій Надкерничний, Валентина Головко, Крістіна Зборлюкова немов не грають, а живуть на сцені. Достовірність створених ними образів вражає. Творцям вистави вдалося досить точно відтворити колорит буковинського села початку минуло століття. Одяг, народні звичаї, народна музика, народі пісні — здається, що ти перебуваєш не в театрі, а рушив у мандрівку на машині часу.
Ця вистава, створена за легендарним твором “Земля”, варта того, щоб її подивився кожен український глядач. Сподіватимемося, що цю постановку можна буде ще побачити в Києві та в інших українських містах.
