Володимир ЄФИМОВ
У Дніпропетровську сталася велика театральна, але не театральна радість.
Пішов я на відкриття сезону в драматичному театрі імені Максима Горького. Ставили “Серце — не камінь” російського класика Островського. Коли вистава закінчилася, піднялася на сцену чиновниця з мерії й почала агітувати за регіонала Олександра Вілкула: “Це така хороша людина. І квіти він надіслав театру…” А у залі — різні люди, не тільки ті, що мали привілеї від Вілкула (ставленика Ахметова), коли той був губернатором Дніпропетровської області за Януковича. Почали кричати “Ганьба! Ганьба!” Чиновниця зникла — не вдалося поєднати політичні хитрощі з мистецтвом.
Сьогодні наше місто заставлене білбордами з агітацією за регіоналів, однопартійців Вілкула, які тепер мають назву “Опозиційний блок”. До виборів у місцеві органи влади залишилося три тижні — ідеологічний штурм посилився, використовують кожну шпарину.
Чому ота чиновниця прийшла з агітацією за Вілкула саме у “театр російської драми” імені Горького? Бо в репертуарі театру — жодної вистави української тематики або українського автора. Тут за державний бюджетний кошт пропагують саме російську культуру. Ми, українці, якоюсь мірою виховувалися інтернаціоналістами, і прагнемо нині до Європейського Союзу. Але ж на Донбасі ще точиться війна з Росією, тож російські акценти у театральних виставах, м’яко кажучи, недоречні. А режисер вистави “Серце не камінь” музичним лейтмотивом спектаклю бере пісню у виконанні Жанни Бічевської з ностальгічними словами про “старий храм, що Русь нам залишила”. І це йде у спектаклі рефреном.
Наступного вечора в тому ж театрі імені Горького були “Афинские вечера” за п’єсою московського драматурга Петра Гладіліна. І у цій виставі головна героїня в кульмінації заявляє: “Європу не люблю!”.
Ось чиновниця Марія Пустова й сподівалася на успіх своєї агітації за регіонала Вілкула у “середовищі русофілів”. Але глядачі зупинили її вигуками “Ганьба!”.
Утім, дуже тривожить активізація ворогів України саме в той час, коли у передвиборній агітації абсолютно не чути ані “Свободи” Тягнибока, ані Правого сектора, ані інших національних сил. Електорат розгублений — за кого голосуватимемо 25 жовтня?
2—3 жовтня 2015
