Кирило СТЕЦЕНКО: «Маю плани на найближчі сорок років»

 

В одному з попередніх чисел газети ми писали про тур скрипкових концертів з електробандурою “Бах330”, що відбувся в рамках серії “Ексклюзиви”. Автор цих концертів — відомий український композитор і скрипаль Кирило Стеценко. Після завершення туру ми вирішили зустрітися з митцем і поцікавитися, наскільки вдалим був цей проект.

— Пане Кириле, розкажіть, з чого все почалося…

— Цей тур — частина значно більшого задуму, що розрахований на дуже тривалий час. Я розпочав роботу над втіленням цього задуму 2012 року. Він має складатися з 8 тематичних програм. Одна з них — “Ексклюзиви”. Саме в рамках “Ексклюзивів” я разом з онукою Миколи Лисенка — Радою Лисенко представив програму, де звучали твори наших дідів Миколи Лисенка і Кирила Стеценка.

Проект “Бах330” приурочений до ювілею видатного композитора. Також мені було важливо зробити історичну реконструкцію “Бах і Україна” через барокову культуру. Адже Україна досягнула найвищого культурного розвитку саме в добу бароко. Я довів, що бандура не просто може замінити клавесин, а й бути кращою за нього. Втілити цей задум допоміг колега і побратим, талановитий композитор і аранжувальник з Одеси Георгій Матвіїв. Він здійснив адаптацію партитури клавесина до бандури. Раніше ніхто цього не робив.

Тут присутні три барокові культури — німецька, італійська, українська. Чому саме італійська? Тому що італійські композитори, і насамперед скрипаль Вівальді, мали значний вплив на творчість Баха. Завдяки використанню бандури вдалося включити Баха в український контекст, а Україну в контекст європейської барокової культури.

— У рамках туру Ви провели п’ять концертів, чи відрізнялися вони один від одного?

— Усі концерти об’єднує єдина концепція. Але кожен із них мав локальні відмінності. У Рівному працював із Рівненським камерним оркестром під керівництвом Сергія Черняка, у Львові з камерним оркестром “Віртуози Львова” (керівник Сергій Бурко), а у Вінниці та Житомирі з Вінницьким камерним оркестром “Арката” (Георгій Курков). У Львові та Рівному солісткою була моя дочка Ксеня, а у Вінниці та Житомирі — скрипалька з Вінниці Олена Шевченко.

Відповідальним був концерт у Львові, на нього прийшли скрипкові вчителі моєї доньки і навіть уже зовсім старенький учень мого батька. З хвилюванням проводив концерт у Рівному, адже понад 20 років працював у цьому місті. Дуже приємно, що саме нашим концертом Вінницька філармонія розпочала свій новий концертний сезон. А в Житомирі я вперше у житті виступав у чудовому залі філармонії імені Ріхтера.

— Та найвідповідальнішим був саме київський концерт?

— Так, звичайно. Адже Національна філармонія України — найпрестижніша камерна зала України. При тому цей заклад культури дуже авторитетний за межами нашої країни. Від успіху київського концерту залежало, як складуться далі стосунки з філармонією та майбутні закордонні гастролі.

Столичний концерт відбувся за участю Національного ансамблю солістів “Київська камерата” — художній керівник і головний диригент Валерій Матюхін, тріо “АЕС”. Серед спеціальних гостей були Георгій і Назар Черненки (перкусія) та Володимир Шпудейко (стептанець). Всі концерти туру мали аншлаги.

— Чи плануєте продовжувати проект “Бах330”?

— Хочу об’їздити з ним інші українські міста. Насамперед побувати на сході та півдні України. А приблизно з 2018 року показувати його в Європі, Північній Америці, можливо, і в інших частинах світу. На заході концерти планують на два роки вперед. До того ж необхідно якісно скомпонувати відео та аудіоматеріал. А на це потрібен час.

— Чи допомагає якимось чином держава?

— За кордоном митці самі заробляють гроші, у нас із цим важче. Від держави допомоги не чекаю. Минулі проекти відбувалися завдяки моєму ентузіазму, а також допомозі Ігоря Найди, Олександра Сугоняка, Ярослава Солтиса, Олега Репецького, Богдана Бенюка, Ореста Данилевича, Валерія Крупського, Ольги Мельник, Івана Малковича та Юрія Товстогана. Крім цього вдячний за медіапідтримку газетам “Слово Просвіти” і “День”, Українському радіо та Радіо “Ера”, а також інноваційному освітньому проекту “Сходи в майбутнє”.

— І на завершення нашої розмови кілька слів про Ваші плани на майбутнє.

— На Різдвяні свята планую концерт “Від Баха до Бога”, під час якого збираюся виконати власний твір “Серце Бога”. У цьому творі я закодував українську національну ідею. На 10 березня у Національній філармонії України заплановано концерт “Скрипкове дерево роду — 2”, присвячений українській скрипковій музиці. До речі, з концертом “Скрипкове дерево роду — 1”, що був присвячений Тарасу Шевченку, я об’їздив десять українських міст. І всюди він мав великий успіх.

Працюю над проектом “Репатріація українських імен”. Перший концерт має бути присвячений Петру Чайковському. Я доведу, що духовний корінь цього композитора в Україні. На жаль, поки що не знайшов диригента, який би підтримав такий задум. Проте це справа часу та зміни поколінь.

 

Спілкувався Едуард ОВЧАРЕНКО

Фото Володимира ОСИПЕНКА

та Миколи ПАЛІТРИ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment