В одному з попередніх чисел газети ми писали про тур скрипкових концертів з електробандурою “Бах330”, що відбувся в рамках серії “Ексклюзиви”. Автор цих концертів — відомий український композитор і скрипаль Кирило Стеценко. Після завершення туру ми вирішили зустрітися з митцем і поцікавитися, наскільки вдалим був цей проект.
— Пане Кириле, розкажіть, з чого все почалося…
— Цей тур — частина значно більшого задуму, що розрахований на дуже тривалий час. Я розпочав роботу над втіленням цього задуму 2012 року. Він має складатися з 8 тематичних програм. Одна з них — “Ексклюзиви”. Саме в рамках “Ексклюзивів” я разом з онукою Миколи Лисенка — Радою Лисенко представив програму, де звучали твори наших дідів Миколи Лисенка і Кирила Стеценка.
Проект “Бах330” приурочений до ювілею видатного композитора. Також мені було важливо зробити історичну реконструкцію “Бах і Україна” через барокову культуру. Адже Україна досягнула найвищого культурного розвитку саме в добу бароко. Я довів, що бандура не просто може замінити клавесин, а й бути кращою за нього. Втілити цей задум допоміг колега і побратим, талановитий композитор і аранжувальник з Одеси Георгій Матвіїв. Він здійснив адаптацію партитури клавесина до бандури. Раніше ніхто цього не робив.
Тут присутні три барокові культури — німецька, італійська, українська. Чому саме італійська? Тому що італійські композитори, і насамперед скрипаль Вівальді, мали значний вплив на творчість Баха. Завдяки використанню бандури вдалося включити Баха в український контекст, а Україну в контекст європейської барокової культури.
— У рамках туру Ви провели п’ять концертів, чи відрізнялися вони один від одного?
— Усі концерти об’єднує єдина концепція. Але кожен із них мав локальні відмінності. У Рівному працював із Рівненським камерним оркестром під керівництвом Сергія Черняка, у Львові з камерним оркестром “Віртуози Львова” (керівник Сергій Бурко), а у Вінниці та Житомирі з Вінницьким камерним оркестром “Арката” (Георгій Курков). У Львові та Рівному солісткою була моя дочка Ксеня, а у Вінниці та Житомирі — скрипалька з Вінниці Олена Шевченко.
Відповідальним був концерт у Львові, на нього прийшли скрипкові вчителі моєї доньки і навіть уже зовсім старенький учень мого батька. З хвилюванням проводив концерт у Рівному, адже понад 20 років працював у цьому місті. Дуже приємно, що саме нашим концертом Вінницька філармонія розпочала свій новий концертний сезон. А в Житомирі я вперше у житті виступав у чудовому залі філармонії імені Ріхтера.
— Та найвідповідальнішим був саме київський концерт?
— Так, звичайно. Адже Національна філармонія України — найпрестижніша камерна зала України. При тому цей заклад культури дуже авторитетний за межами нашої країни. Від успіху київського концерту залежало, як складуться далі стосунки з філармонією та майбутні закордонні гастролі.
Столичний концерт відбувся за участю Національного ансамблю солістів “Київська камерата” — художній керівник і головний диригент Валерій Матюхін, тріо “АЕС”. Серед спеціальних гостей були Георгій і Назар Черненки (перкусія) та Володимир Шпудейко (стептанець). Всі концерти туру мали аншлаги.
— Чи плануєте продовжувати проект “Бах330”?
— Хочу об’їздити з ним інші українські міста. Насамперед побувати на сході та півдні України. А приблизно з 2018 року показувати його в Європі, Північній Америці, можливо, і в інших частинах світу. На заході концерти планують на два роки вперед. До того ж необхідно якісно скомпонувати відео та аудіоматеріал. А на це потрібен час.
— Чи допомагає якимось чином держава?
— За кордоном митці самі заробляють гроші, у нас із цим важче. Від держави допомоги не чекаю. Минулі проекти відбувалися завдяки моєму ентузіазму, а також допомозі Ігоря Найди, Олександра Сугоняка, Ярослава Солтиса, Олега Репецького, Богдана Бенюка, Ореста Данилевича, Валерія Крупського, Ольги Мельник, Івана Малковича та Юрія Товстогана. Крім цього вдячний за медіапідтримку газетам “Слово Просвіти” і “День”, Українському радіо та Радіо “Ера”, а також інноваційному освітньому проекту “Сходи в майбутнє”.
— І на завершення нашої розмови кілька слів про Ваші плани на майбутнє.
— На Різдвяні свята планую концерт “Від Баха до Бога”, під час якого збираюся виконати власний твір “Серце Бога”. У цьому творі я закодував українську національну ідею. На 10 березня у Національній філармонії України заплановано концерт “Скрипкове дерево роду — 2”, присвячений українській скрипковій музиці. До речі, з концертом “Скрипкове дерево роду — 1”, що був присвячений Тарасу Шевченку, я об’їздив десять українських міст. І всюди він мав великий успіх.
Працюю над проектом “Репатріація українських імен”. Перший концерт має бути присвячений Петру Чайковському. Я доведу, що духовний корінь цього композитора в Україні. На жаль, поки що не знайшов диригента, який би підтримав такий задум. Проте це справа часу та зміни поколінь.
Спілкувався Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото Володимира ОСИПЕНКА
та Миколи ПАЛІТРИ
