Орфей Українського радіо

Борис ШУЛЬГА

Видатному диктору, корифею Українського радіо, заслуженому артисту України Андрію Федоровичу Євенку 13 жовтня виповнилося 100 років від дня народження. Близько п’яти десятиліть звучав в ефірі цей унікальний і неповторний за своїм тембром голос, привертаючи до себе мільйони слухачів і в Україні, і за її межами. “Говорить Київ! Доброго ранку, товариші!..” — так розпочинався наш день. А далі цей золотий голос розповідав нам про життя наших трударів, про події за кордоном, про літературу, мистецтво…

Зростила цього чудового майстра слова Чернігівська земля, та сама земля, яка подарувала світу геніальних Олександра Довженка та Павла Тичину. Це село Піски, яке сплюндрували німецькі загарбники. Любов до мистецтва, і особливо до СЛОВА (бо сам писав вірші), привели юнака до Харківського театрального училища, по закінченні якого став працювати на Харківському радіо, бо володів міцним, красивим за тембром, м’яким баритоном і мав бездоганну дикцію. А під час Другої світової війни його голос на радіостанціях “Радянська Україна” та “Дніпро” запалював український народ на боротьбу з фашистською навалою. З уст диктора Євенка звучали повідомлення з фронту, твори І. Франка, М. Рильського, О. Довженка, А. Малишка і особливо любив читати твори свого земляка — Павла Тичини.

Наповнене живими інтонаціями слово, довірлива розмова зі слухачем диктора Євенка привернула ще з дитинства і мою увагу. Навіть не підозрював, що через роки я стану його учнем, колегою. Я, як і багато інших радіослухачів, уявляв зовнішність цієї людини величною і суворою. І ось троє, що були відібрані з тридцяти конкурсантів (і серед них відома тепер дикторка Надія Подоляко) вперше зустрілися з художнім керівником дикторського цеху (на той час дикторів налічувалося близько сорока осіб) Андрієм Федоровичем Євенком. Високий, імпозантний, cтрункий. Крізь скельця окулярів дивилися пильні, трохи стомлені очі. Людина різнобічна, обдарована, з великим художнім смаком одразу полонила нас розповіддю про специфіку дикторської роботи, а наступні уроки стали для нас школою цілковитого володіння таємницями виразного читання. Він учив нас готуватися до виступу перед мікрофоном, розкривав секрети удосконалення дикторської майстерності, вчив чіткості у розкритті авторського задуму, точності й виразності подачі слова. Диктор, говорив він, повинен бути до певної міри артистом і журналістом, пропагандистом і агітатором, а ще педагогом, лікарем, ученим… Словом, культурною, всебічно освіченою, з широким світоглядом людиною, що добре розбирається у питаннях внутрішнього і міжнародного життя. Для диктора не може бути нецікавого матеріалу, будьяка інформація цінна для когось із радіослухачів, а значить, мусить бути цікавою і диктору, підкреслював він. Кожному із нас він прищеплював любов до рідної мови, бо мова диктора — зразок для мільйонів слухачів.

Андрій Федорович проводив навчання в одній із вільних студій. Пропонував для роботи найрізноманітніші матеріали — від невеличкої інформації до коментаря або ж шматка з художнього твору. Рекомендував читати вголос, а потім переказувати прочитане своїми словами. Такий метод, говорив він, дасть можливість молодому диктору виробити вміння знаходити зерно авторської думки, помічати серед безлічі слів головне. Вимагав від учня живої мови, бесіди зі слухачем, не любив улесливих інтонацій, сюсюкання, ефектних модуляцій голосу. Нема нічого гіршого, казав він, як неприродність голосу, фальшивість тону, інтонації, тоді людина стає штучною. В тому й цінність, у тому й краса багатьох митців, підкреслював він, що вони мають яскраве “я”, власний творчий почерк.

На уроках дикторської майстерності Андрій Федорович постійно звертався до художніх творів. Особисто зі мною працював над віршем П. Г. Тичини “Я утверждаюсь!” Він вважав, що читанням цього твору можна підвищити техніку мови, зміцнити дихання та голосовий апарат, відтренувати дикцію, а також розвинути свій голосовий діапазон. І сам любив читати художні твори. Притулившись десь у куточку фонічної кімнати, ми були свідками живого перевтілення Євенкаактора. Просто і зворушливо, щиро і тепло, емоційно і молодо звучали у його виконанні твори Івана Франка, Андрія Малишка, Павла Тичини… Інтерпретація чітка, виразна і переконлива, а звідси і повний контакт зі слухачем.

Андрій Федорович пильно стежив за успіхами своїх учнів. Він щоразу знав, у який час працює його учень, коли він виходить в ефір. Перебуваючи у себе вдома чи у своєму саду (при собі у нього завжди радіоприймач) він слухав свого вихованця, а потім, зустрівшись на зміні, аналізував роботу молодого диктора, вказував на помилки, давав поради. Пригадую, як одного разу Ігор Володимирович Мурашко доручив мені провести великий вечірній концерт на замовлення радіослухачів. Радісно було на душі. Адже мене слухатимуть мільйони, вся республіка. Здається, я доклав максимум зусиль у цій передачі і твердо вирішив, що цього разу свого вчителя я втішив. Та зустрівшись, почув таке: “У цьому концерті ви намагалися бути головною дійовою особою, хотіли перекричати і спів Анатолія Солов’яненка, і Дмитра Гнатюка, і Мусліма Магомаєва…”. Андрій Федорович відразу ж дав пораду ніколи нікого не наслідувати, а виховувати свою власну особистість, ніколи не загравати зі слухачем. Пам’ятайте, неодноразово повторював він, що ви читаєте не для великого залу, а для однієї людини або ж для невеличкого сімейного кола у затишній кімнаті.

Кожний виступ Андрія Федоровича Євенка перед мікрофоном був для нас, молоді, цікавим і значним. Ми вчилися у нього зібраності, впевненості, виразності і великої творчої відповідальності перед мікрофоном. Приходив він задовго до передачі, переглядав свій матеріал, а потім уважно перечитував його з олівцем. Перед мікрофоном його слово булo завжди чітким, відточеним, цілеспрямованим. А інколи його мова була мовою трибунаоратора у найвищому розумінні цих слів, особливо коли це стосувалося читання офіційних матеріалів. Голосовий діапазон диктора Євенка дозволяв володіти будьяким текстом, незалежно від змісту і форми викладу.

Перед мікрофоном диктор радіо, як і актор у театрі (а Андрій Федорович закінчив Київський театральний інститут ім. КарпенкаКарого, курс Г. Юри) повинен уміти слухати свого партнера, особливо при читанні “останніх вістей”. У цьому плані Андрій Федорович був завжди взірцем. Максимально зібраний і зосереджений, тактовний і доброзичливий, він умів вчасно і точно підхопити думку свого партнера, витримати необхідну паузу, підтримати молодого колегу, вболівав за ансамблевість голосового звучання.

В ефір Андрій Федорович виходив у парі з такими відомими на той час дикторами, як Поліна Пахомова, Ніна Савицька, Любов Пасєкова, Надія Дяченко та багатьма іншими дикторамижінками. Але незмінним партнером Андрія Федоровича була заслужена артистка Нінель Юріївна Артемович, його вірна дружина, друг і колега. Це був справжній і неповторний дует. Їхні голоси органічно зливалися воєдино. Соковитий, рідкісної за тембром краси без напруги баритон Андрія Федоровича і гнучке, наповнене багатством інтонаційних фарб тепле мецосопрано Нінелі Юріївни одразу привертали увагу слухача. Читали вони ясно і переконливо, їхня мова була живою і красивою, завжди підпорядкована лише змісту матеріалу. Такої органічності й невимушеності їм вдавалося досягати, чи то читаючи офіційні матеріали, чи беручи участь у літературних або ж музичних передачах. Скільки захоплених відгуків і щиросердних подяк одержав цей яскравий дует від радіослухачів. Я був свідком останнього виходу Нінелі Юріївни в ефір. Тяжкохворою вона з’явилася в студії. Коли увімкнула мікрофон зі словами “Говорить Київ!” — голос звучав м’яко, рівно і спокійно. Вона попрощалася з радіослухачами назавжди…

Окрім дикторської та акторської діяльності на Українському радіо Андрій Федорович займався і режисерською практикою. Мені пощастило взяти участь у його літературній композиції “Сини” за твором А. Малишка. Твір, пройнятий духом патріотизму і високого гуманізму українського солдатавизволителя, буквально захопив постановника і всіх виконавців. Символічна картина зустрічі старої матері з трьома синамифронтовиками набула у радіовиставі виразного ідейнотематичного звучання — торжества життя на землі.

У роботі з виконавцями Андрій Федорович був вимогливим і принциповим. Пригадую, як виконавцю ролі наймолодшого сина доводилося десятки разів повторювати свій монолог, аж поки не з’явилася правдива інтонація, яка задовольнила режисера. Успішно виступили у цій радіовиставі заслужена артистка України Нінель Артемович, яка виконувала роль матері, артисти Ярослав Крикун та Юрій Рудник, виконавці ролі синів. Сам Андрій Федорович щемно читав текст від автора. Робота здобула широке громадське схвалення.

Хочеться зупинитися ще на одній рисі характеру Андрія Федоровича — людяності. Йдеться про улюблену зірку українського телебачення Ольгу Прохорівну Даниленко, ім’я якої, на жаль, несправедливо забуто. Тодішнє керівництво Комітету телебачення і радіомовлення не дало можливості їй допрацювати якийсь рік до виходу на пенсію і, як кажуть, перекинуло на Українське радіо. Різниця між цими категоріями дикторів звичайно помітна, тому Ользі Прохорівні довелося опановувати цю професію ніби заново. Та і жіноча дикторська громада старшого віку не досить привітно її зустріла, бо ж вона мала вищу дикторську категорію. Словом, Ольга Прохорівна почувалася не дуже затишно. І тут її сердечно підтримав Андрій Федорович — став виходити з нею в ефір у парі, доручав їй проводити концертні та літературні програми.

…Все своє життя Андрій Федорович Євенко віддав розвитку Українського радіо, натхненно пропагуючи українське слово, виховав не одного достойного учня і серед них заслужений артист України, нині вже патріарх Українського радіо Петро Тодосьович Бойко, голос якого звучить і понині.

Вже маючи хвороби, Андрій Федорович говорив, що “хоч ноги несуть повільніше і повільніше, проте дім Українського радіо є для мене справою життя, справжньою моєю стихією. Тут мене чекає ефір, молодь, та й спогади треба написати”.

Не встиг. Жаль!..

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment