Словом і піснею

DSCF3444

Олег БОГДАНОВИЧ

У четвер 15 жовтня 2015 року втомлений арт-десант повертався додому. Позаду лінія вогню с. Первомайське, район с. Піски і зони донецького аеропорту, селищ — Розквіт, Кондратівка, Станиця Луганська, Червоний Жовтень, Біловодськ.

У складі групи: заслужені артисти України Світлана Мирвода та Леся Горова; музиканти Сергій Шматок, Віктор Відоменко, Марина Юревич, Руслан Коробань, Ігор Савченко; співачка Нараяна та її продюсер Олександр Івасюк (обоє з Португалії); професор історії, громадський діяч, просвітянин Володимир Семистяга; журналісти профспілкової газети “Солідарність” Олег Пахолок і Томас де Ріддер із Голландії, молода письменниця Євгенія Сеннік та свободівці Олег Білик і Віктор Завгородній.

В’їхали у Слов’янськ. Справа і зліва від дороги зруйновані будинки. На одному з них напис: “Уважаемые Президент и Премьер Украины. Не стыдно ли вам за пустые обещания о восстановлении жилья”.

Виїжджаємо зі Слов’янська. Рухаємося понтонним мостом.

Поруч зі зруйнованим мостом нас зустрічає високий кремезний вояк у бронежилеті. Це третій блокпост на виїзді зі Слов’янська. Вояка звати Федір, позивний “Голіаф”. Дізнавшись, що в бусах їдуть із передової артисти, він каже: “Спасибо вам за вашу работу. Это сейчас очень нужно нашим бойцам”.

Далі дорога була хорошою і авто наближає нас до мирного Києва. Об 11 год. 38 хв. закінчилася Донецька і почалася Харківська область. Милуючись на чудові краєвиди, згадую прекрасну пісню Нараяни “Єдина країна”. Її на “ура” сприймали вояки під час концертів.

Враженням від поїздки ділиться заслужена артистка України Світлана Мирвода: “Мабуть, я ще не усвідомлюю, наскільки важлива ця поїздка. Мене вразила реакція бійців підрозділів 80-ї окремої штурмової бригади, 128-ї гірсько-піхотної бригади та воїнів в/ч А2730 на наші виступи. Бачила іноді зволожені очі, хлопці дякували за оригінальні подарунки, які для бійців пошили швачки, ласощі, газети: “Слово Просвіти”, “Українське Слово”, “Здоров’я і довголіття”. Проникали в душу щирі слова вдячності хлопців, які згадували своїх матерів після пісні “Мій син”, дружин, коханих дівчат після виконання романсів. А коли я на БТРі підписала афішу і подарувала їм, раділи як діти. Після таких поїздок у душі і серці народжується відчуття власної причетності — хоч трішки до виконаного ними обов’язку”.

Віртуоз-гітарист Сергій Шматок зазначив: “Під час поїздки я побачив різних людей — простих трудівників, бізнесменів, вояків і керівників. У Біловодську, Щасті, Старобільську 33 роки тому був на гастролях, нині нас зустрічали бійці та місцеві мешканці”.

У військовому шпиталі Артемівська, де ми виступали перед пораненими бійцями, мене вразила їхня стійкість і кількість дівчат на війні. Жінки на війні — це взагалі окрема тема.

Співачка Нараяна наймолодша учасниця колективу. Розповідає: “Я вісім років мешкаю в Португалії, але душею і серцем — українка. Ми вдвох з Олександром Івасюком подолали шість тисяч кілометрів, щоб дарувати тепло наших сердець бійцям, які захищають від окупантів рідну землю. Про побачене на власні очі розповідатимемо в Європі”.

Заслужена артистка України Леся Горова говорить: “Мета поїздки — відсвяткувати свято Покрови і свято Захисника Батьківщини разом із бійцями, які в гарячих точках захищають нашу державу. Найбільше вразило те, як наше слово, наші пісні тепло сприймали бійці на передовій. Ми виступали там, де до нас не було артистів. Хлопці відчули зв’язок із мирним життям, їм було приємно, що їх цінують і про них пам’ятають”.

Враженнями про поїздку поділився журналіст із Амстердама Томас де Ріддер: “Я хотів, їдучи на схід України, на власні очі побачити Донбас і війну, через яку 17 липня 2014 року в авіакатастрофі загинуло майже триста людей. Мені було дуже боляче, бо в тому літаку були мої знайомі. Серед моїх друзів багато хто втратив у цій авіакатастрофі родичів і близьких людей.

До поїздки читав про те, що у вашій армії багато проблем. Що тільки зусиллями добровольців вдалося утримати ситуацію. Хотів почути від українських солдатів, як вони воюють, як живуть і що їдять.

Мої враження: по-перше, зробив висновок, що це справжня війна, а не конфлікт; по-друге, дивлячись на українських солдатів, розмовляючи з ними, відчув, що в українській армії багато проблем: треба побороти бюрократію і корупцію. Важлива також діяльність волонтерів, про яку читав до того. Артисти реально піднімали бойовий дух солдатів, і це не показуха. Артисти і волонтери працювали у складних умовах, але від їх виступів віяло теплом і щирістю.

Про все побачене я говоритиму в Європі. Вважаю, що необхідна допомога миротворців, які підтримають мирне населення”.

Говорить історик Володимир Семистяга: “Наша поїздка — агітаційно-пропагандистський, артистичний марафон. Я розповів воякам і місцевим мешканцям історію святкування Дня Покрови, історію заснування УПА, що козаки робили в давнину і що роб­лять зараз для захисту своєї держави від російських загарбників.

Вразило те, що у селах навколо “ЛНР” і “ДНР” практично не було чоловіків — і ясно, що саме вони дестабілізують ситуацію. Та завдяки підтримці волонтерів можна з певністю констатувати: народ і армія єдині. Саме завдяки цій єдності у наших бійців на передовій високий моральний дух і український патріотизм. А владі треба приділяти увагу гуманітарній політиці — зона АТО потребує газет, книг, українського телебачення і радіо”.

Сергій Архипчук — режисер, організатор, художній керівник і автор арт-десанту підкреслює: “Найгострішим враженням від цього, третього за ліком арт-десанту в зону АТО, є те, що, незважаючи на ворожі випади, ми були серед своїх. Якщо раніше віяло холодом, упередженістю, залюмпенізованою брутальністю, то тепер ми відчули позитивні зміни, солідарність, підтримку, побачили прозріння людей, бо через пережите приходить гірке похмілля”. На підтвердження сказаного добродієм Сергієм згадується покаяння сільського голови під час завершального концерту 14 жовтня в селі Первомайське в холодному Будинку культури. Голова на колінах просив вибачення у місцевих мешканців за все, що було на окупованій території. Такий результат нашого арт-десанту — найкращий доказ того, що артисти мають потужну дієву зброю в боротьбі за Соборну Українську Державу.

Поїздці арт-десанту сприяли жертводавці: Асоціація Вільних Профспілок Київщини; Солідарна Профспілка ВОСТ ДП “АНТОНОВ”; Інститут інформаційно-хвильових технологій (директор — доктор технічних наук, професор, академік української та європейської Академій наук Микола Колбун); Національне видавництво дитячої літератури “Веселка” (директор Олексій Бондаренко); Державне підприємство “Антонов” (керівник — Михайло Гвоздьов).

 

Related posts

Leave a Comment