До 172-ї річниці поезії «Розрита могила»

Анатолій КОВАЛЬЧУК,

голова Бориспільського об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка

Патріотична громадськість щороку урочисто відзначає всі пам’ятні дати, пов’язані з видатними подіями в житті і творчості Тараса Шевченка. Робимо це за велінням розуму і серця, бо усвідомлюємо: не народжувала ще українська земля людей видатніших і значніших за нього! Шевченко є для нас усім: творцем нації, духовним батьком і вождем, найбільшим поетом, мислителем, взірцем синівської любові до рідного народу, до милої Вітчизни. Вселюдське визнання до нього прийшло також завдяки духовній незламності і нескореності, особистій відвазі і самопожертві, навіть самозреченню задля визволення рідного народу, його щастя і добра в соборній незалежній Українській державі. За словами Івана Франка, ще одного великого українця, гідного Тарасового послідовника, Шевченко зробив для волі України більше, ніж могли б зробити десять переможних армій.

Цими днями з нагоди 172ї річниці написання 29річним Тарасом поезії “Розрита могила” кілька десятків людей шевченківського духу побували на місці, де колись була ота давня могилакурган, розкопки котрої стали для поета поштовхом до написання видатного твору. Уже в наші часи представники козацтва з усієї України насипали високий курган на місці залишків розритої чужинцями могили.

“Розрита могила” — вірш патріотичний за змістом і революційний за духом. Він вартий десятків і багатьох сотень творів менш талановитих авторів, які теж писали про тяжке життя нашого народу під окупаційним московським гнітом. Але ніхто до Тараса Шевченка ні в українській, ні навіть у світовій літературі не висловлював у такий спосіб синівської любові до поневоленої Вітчизни. У цій поезії у довершеному вигляді втілено ті ідеї, які автор заклав у більш ранніх творах. Тарас прекрасно усвідомлював, що цензура нізащо не допустить вірш до друку, тому він уперше був надрукований аж через 16 років у Німеччині.

Композиційно твір нагадує діалог — коротке запитання автора і розгорнута відповідь України про причини своєї недолі. Починається вірш як молитва. Поет звертається до сплюндрованої, але дорогої Батьківщини найніжнішими словами, що йдуть із глибини серця: “світе тихий”, “краю милий”, “моя Україно”, “мамо”. З уявної відповіді матеріВітчизни випливає, що причиною нещасть України стала втрата нею державності й перехід із вини Богдана Хмельницького у підлеглість Московії. Саме через це не український народ, а окупантмоскаль господарює в нашій Батьківщині. Ось тому багатствами України заволоділи різноплемінні зайди, а її сини вигнані на чужину. Ворог не поводився б так підло й нахабно, якби йому не допомагали “перевертні” й “недолюдки” “матір катувати”. Закінчує поет свій вірш сподіванням, що воля ще повернеться в Україну, а плач і журба проминуть. Отже, Тарас Шевченко навіть у найчорнішу добу чужоземного гноблення і плюндрування України окупантами вірив у її світлу долю. Свою віру він передав читачам. Поезія поширювалася в рукописній формі й відразу здобула велику популярність.

Крім місцевих мешканців у святкових заходах узяли участь гості з Києва. Столичних патріотів гідно представили активісти декількох громадських організацій: Спілки офіцерів України, Національної спілки письменників України, Товариства воєнних істориків, Всеукраїнського об’єднання ветеранів, Київського міського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, Чорних запорожців, деяких інших. Із нами були також вихованці київського військового ліцею ім. Івана Богуна.

Приємно, що дедалі більше людей — зокрема осіб, наділених владою, — разом із нами беруть участь у заходах із нагоди написання поезії, яка започаткувала новий період у творчості Шевченка і разюче вплинула на свідомість і мислення багатьох його сучасників. Цього разу, крім березанців до нас приєдналися представники Баришівської РДА на чолі з нещодавно призначеним на посаду її голови Миколою Стельмахом, політиком і громадським діячем.

Перед присутніми виступили священик о. Олександр, громадський активіст і культуролог Андрій Шевель, заступник міського голови Березані Наталія Іващенко, голова Баришівської РДА Микола Стельмах, учні березанських шкіл, які натхненно, високохудожньо читали “Розриту могилу” та інші Шевченкові поезії. Усіх порадував своїм натхненним співом місцевий аматорський народний хор ветеранів “Вересень життя” під орудою Андрія Камінського. На дуже високому мистецькому рівні він виконав “Реве та стогне Дніпр широкий..” і кілька народних пісень. Березанські поети Анатолій Семенець і Валентина Кириченко прочитали свої патріотичні вірші.

З великою увагою слухали виступ керівника виконавчої влади Баришівщини. Пан Микола розповів, що як патріот і фахівець докладе всіх зусиль, щоб на березі р. Трубіж нарешті постав пам’ятник героямкозакам, які на початку лютого 1919 року ціною молодих життів на 2 дні зупинили наступ московського агресора на Київ. І цим повторили подвиг героїв Крут.

Від імені гостей виступили Євген Лупаков — перший заступник Голови СОУ, капітан першого рангу, народний депутат України другого скликання, відомий політик і громадський діяч, наставник майбутніх захисників Вітчизни, Володимир Осипчук — письменник, шевченкознавець та автор цього тексту. Промовці згадали маловідомі факти з біографії Т. Шевченка, проаналізували деякі його поезії, підкреслили, що саме на Київщині він написав багато видатних творів, що назавжди ввійшли до золотого фонду української літератури.

Було вирішено започаткувати традицію щороку на початку жовтня з нагоди написання “Розритої могили” вшановувати в Березані Великого Кобзаря. Маємо надію, що з часом цей захід набуде статусу обласного свята.

Також ми побували в Березанському історичному музеї. Фундатор і керівник цього осередку духовності Галина Рих розповіла нам багато цікавого про своє місто і його людей. За що ми їй дуже вдячні.

Від імені гостей дякую також представникам влади славних Березані й Баришівки, усім небайдужим до України і Шевченка мешканцям цього прекрасного краю за душевне тепло і добру організацію урочистих заходів.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment