Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Т. Шевченка глибоко сумує за Романом Мар’яновичем Лубківським, який помер 23 жовтня 2015 року у Львові. Відомий державний і громадський діяч, дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол України, голова обласного об’єднання “Просвіти” (1996—2000 рр.) народився 10 серпня 1941 року в селі Острівець на Тернопільщині, здобув освіту в Львівському державному університеті імені Івана Франка, жив і працював у Львові. Кожен львівський рік діяльності Романа Лубківського позначений вчинками, які мають всеукраїнський, а то й світовий масштаб: з його ініціативи і за активної участі споруджено пам’ятники Маркіяну Шашкевичу, Тарасу Шевченку, Богдану Ігорю Антоничу і створено замково-історичні комплекси в Олеську, Золочеві, Підгірцях, Свіржі, постав Львівський музей національно-визвольної боротьби та ін.
У 1990—1994 роках — народний депутат України. Роман Лубківський став ініціатором підняття національного прапора над куполом ВР, за його ініціативою започатковано традицію складання присяги Президентами України на Пересопницькому Євангелії.
Блискучий перекладач, знавець слов’янських мов Роман Лубківський виявив неабиякий дипломатичний хист, працюючи Надзвичайним і Повноважним Послом України в Чеській і Словацькій Федеративній Республіці (1992—1993) та Надзвичайним і Повноважним Послом України і Повноважним Послом України у Чеській Республіці (1993—1995).
У 2006—2007 рр. Р. М. Лубківський очолював Комітет з Національної премії імені Тараса Шевченка.
Повернувшись до Львова, Роман Мар’янович активно працює як письменник, перекладач, просвітянин — почесний голова “Просвіти” та ініціатор багатьох заходів Галицького районного об’єднання. За значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток держави, вагомі трудові досягнення Р. М. Лубківський відзначений званням заслужений діяч мистецтв України, орденом “За заслуги” ІІ ст., багатьма літературними преміями, найвизначніша з яких — Національна премія України імені Тараса Шевченка (1990). Він автор двох десятків поетичних збірників, багатьох книг публіцистики, антологій перекладів поезій, упорядник та редактор літературно-мистецьких збірників.
Роман Лубківський неоднораз друкувався у “Слові Просвіти”, остання його публікація присвячена Андрею Шептицькому. Сьогодні у “Слові Просвіти” друкуємо й добірку останніх поезій, надісланих ним до редакції.
Відхід у Вічність Романа Лубківського на 75-му році життя — неочікуваний і непоправний, це величезна втрата для української літератури і культури, для просвітництва Галичини. Іноді, телефонуючи до редакції, він називав себе, жартуючи, “забутим галицьким поетом”. Насправді ж і ми, і він розуміли, що він є продовжувачем духовної діяльності своїх великих попередників Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Василя Стефаника, Богдана Лепкого, Богдана Ігоря Антонича, Святослава Гординського, Андрея Шептицького, Бориса Возницького, десятків іменитих просвітян, які утверджували Українське Слово, Українську Ідею, Українську Націю.
Ми глибоко сумуємо за цією світлою, мудрою, сердечною людиною, якій за життя не встигли сказати всіх слів любові і поваги, на які він заслуговує. Тож увічнення пам’яті Романа Лубківського — разом із літературною і просвітницькою громадою Львова — першочергова наша справа.
Висловлюємо наш жаль і щирі співчуття рідним і близьким Романа Лубківського, якого поховали на Личаківському цвинтарі 26 жовтня 2015 року.
Центральне правління ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка,
Львівське обласне та Галицьке районне об’єднання “Просвіти”,
редакція “Слова Просвіти”
