Н.І. ГОЛОВЧЕНКО,
канд. пед. наук, доцент, директор Іміджцентру Університету “Україна”, м. Київ
У Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна” відбулася презентація книги Оксани Радушинської “Метелики у крижаних панцирах” (Львів, ВСЛ, 2015. — 160 с).
Українське мистецтво перестало цуратися теми людей з інвалідністю. Цих проблем торкаються і в нових кінороботах (наприклад, у фільмі режисера М. Слабошпицького “Плем’я” (2014), що відзначений престижними міжнародними і національною преміями), і в творах молодих авторів, відзначених на популярному літературному конкурсі “Коронація слова” — 2015. Зокрема соціальнопсихологічний роман Д. Гладун “І глухота впаде…” у рамках цього конкурсу нагороджено “Спеціальною відзнакою Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” за увагу до проблем неповносправних людей”.
У художній літературі соціалістичного реалізму (наприклад, у текстах М. Островського “Як гартувалася сталь”, Б. Полєвого “Повість про справжню людину”) люди з вадами здоров’я зображувалися як герої, як зразок для наслідування, як ідеал відданості справі, як подвиг радянської людини.
Нині у світовій і українській літературі домінує глибинне дослідження моральноетичних і психологічних аспектів соціальної адаптації і реабілітації людини з інвалідністю. У творах Л. Уліцької (“Донька Бухари”), Дж. Піколт (“Крихка душа”), Я. Л. Вишневського (“Повторення долі”), Люко Дашвар (“Гоцик”), С. Процюка (“Руйнування ляльки”) та ін. ідеться про низку проблем, а саме:
відчуженість, відраза і жалісливість як основний мотив у ставленні до інвалідів здорових людей;
закомплексованість, закритість, відчуття меншовартості людей з інвалідністю;
психологічна і комунікативна неготовність здорових і неповносправних людей до конструктивного діалогу;
відсутність системного суспільного і державного меседжу до громадян незалежної України про європейські стандарти безбар’єрності, толерантності, доброзичливості на всіх рівнях життя.
Цих проблем торкається і Оксана Радушинська у своїй книжці “Метелики у крижаних панцирах”, що була презентована на Книжковому форумі у Львові. Презентаціядискусія “Спроба озвучення: книги про особливих людей” (“Видавництво Старого Лева” — ВСЛ) на основі книг “Марта з вулиці Святого Миколая” Д. Матіяш, “140 децибелів тиші” А. Бачинського, “Метелики у крижаних панцирах” О. Радушинської відбулася 10 вересня 2015 року.
“Метелики у крижаних панцирах” — повість про дівчинкупідлітка, прикуту до візка після автомобільної катастрофи, у якій загинули її батьки. Чи зможе героїня знайти справжніх друзів і навіть перше кохання? Чи зможе відкритися світові, перебуваючи у панцирі зі страху перед людським нерозумінням, перешіптуванням за спиною? Чи зможе довести усім довкола і насамперед собі, що найважливіше — людська гідність?
Тут треба зазначити, що О. Радушинська — журналістка, письменниця, авторка і ведуча радіо і телепрограм регіональних ЗМІ у Хмельницькій обл., володар багатьох відзнак, член Національних спілок журналістів і письменників України, студентка магістеріуму Університету “Україна” (спеціальність “Журналістика”), завзятий волонтер, співзасновниця “Мистецької подільської сотні”, котра опікується окремими підрозділами ЗСУ, Національної Гвардії та добровольчими формуваннями, що беруть участь в АТО, — з дитинства послуговується візком, є інвалідом першої групи.
І саме отакий “погляд ізсередини” обдарованої і досвідченої письменниці викликає довіру, змушує замислитися і переглянути багато стереотипів. Однією з важливих рис книжки О. Радушинської “Метелики…” є те, що вона адресована читачам підліткового віку. Адже саме у юнацькі роки формується система цінностей людини, головне, вчасно і чесно сказати про це дитині.
“Разом із головною героїнею я знову пережила розчарування, сльози, образу, біль від того, що тебе жаліють. Адже цей жаль не зігріває, а пече. Разом з Яриною я змогла ту кригу, яка ще залишилася в мені, здолати, щоби стати метеликом… Якою не була б неповносправність, опускати рук не можна. Потрібно усвідомлювати свою цінність як особистості, як неповторного створіння, яке має свою місію на землі. Від радянського стереотипу, ніби людей з особливими потребами не існує, наше суспільство вже відійшло. Однак варто пам’ятати — щоб подивитися в очі людині на візку, варто просто дещо опустити погляд. І важливо, щоб це був погляд на рівних”, — переконана автор книги “Метелики у крижаних панцирах” Оксана Радушинська.
“Тема особливих людей — непроста, але потребує обговорення. Тим паче, що у підлітковій літературі вона порушується вкрай рідко. Найважливіша річ для кожного з нас загалом і для дітей з особливими потребами зокрема — знайти своїх людей і не бути самотнім у цьому світі”, — наголошує М. Савка, головний редактор ВСЛ.
Намагання сучасних українських письменників поглибити моральноетичні й психологічні аспекти проблем адаптації і реабілітації у суспільстві людей з інвалідністю є особливо актуальними ще й тому, що після подій на Майдані (2013—2014 рр.) та в зоні АТО (2014—2015 рр.) неповносправних людей стає більше. Новітнє суспільство незалежної України має демонструвати цивілізовані підходи до вирішення таких складних питань.
