Богдан МАЦЕЛЮХ Зло й добро на світі вічні

* * *

Зло й добро на світі вічні,

У єднанні протиріччя,

Як одне із них прибрати, —

Суть свою людина втратить.

 

* * *

Дух людини — розум й воля.

Кожен оре власне поле

І збирає урожай —

Пропуск в пекло або в рай.

 

* * *

У суспільстві і в природі

Є вершини і безодня:

Слабші падають на дно,

Сильним йти уверх дано.

* * *

Той живе на світі довше,

Хто зробив комусь добро

І не ллє на інших жовчі,

Не засмічує нутро.

 

* * *

Степ, Карпати і Дніпро —

Наша гордість і добро,

Край блаженний на планеті,

Космодром душі для злету.

 

* * *

Українці незнищенні, —

Бог їм дав безсмертні гени,

Подолають смерч і вихор

Ворогам усім на лихо.

 

* * *

Назву Русь Москва украла,

Січ козацьку сплюндрувала,

Полонила УНР.

Відсіч їй дамо тепер.

 

* * *

Нині стало всім відомо, —

Вийшли не з одного дому:

Українці — із Європи,

Москвини — з азійських тропів.

 

* * *

Шизофренія у Росії, —

В країні — масовий психоз.

Смертельний вірус Путін сіє, —

Безпомічна ООН і ВОЗ.

* * *

Рашизм оскалив бомбиікла,

Ракетами лякає світ,

У кровожерливих конфліктах

Нав’язує народам гніт.

 

* * *

Агресивності Росії

США і НАТО протидіють.

Змієм скручена ООН,

Як сини й Лаокоон.

 

* * *

Агресивність московитів

Закодована у генах.

Пити, грабити і вбити, —

Це інстинкти бусурменів.

 

* * *

Вся історія Росії —

Це загарбницькі події:

Скорені Сибір, Кавказ,

Придністров’я і Донбас…

 

* * *

Всі імперії розпались.

Вже почавсь Росії крах.

Не кладіть їй в рота палець, —

Бийте міцно по зубах.

 

* * *

Путіна ідея фікс —

Міжнародні банки БРІКС.

Не врятують в пастці звіра

Запопадливі банкіри.

* * *

Істину збагнув Мазепа:

Московщину жде занепад.

Тільки на її руїні

Засіяє Україна.

 

* * *

Українці, вам порада:

Треба взяти в руки владу

І навести лад в державі —

Верховенство Бога й права.

 

* * *

Жовтіє листя на деревах,

Палає на вітрах багрець, —

Красу малює осінь ревно

І нам вливає до сердець.

 

* * *

Вже осінь: глибша неба просинь,

Цілує сонця промінь косий

Рум’яні щічки у калини, —

Аж зашарілась горобина.

 

* * *

Роняють клени позолоту.

Красу поверне їм весна.

По килимах йду на роботу,

Бринить в душі сумна струна.

 

* * *

На листі — паморозь сріблиста.

Схилили квіти голівки.

Пора настала падолиста.

Теплом нас гріють нагідки.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment