Пахне ніч
Пахне ніч…
Ні, не пахне: гірчить
Не рибальським вогнем
— війною…
І здається убитою мить
Разом з тишею та луною…
І здається: бандитська сіть
Розверзається над головою.
Вполювати тать норовить
Все, що в тебе, і все, що з тобою…
Запах ночі небо вдихне
І сховає стривожено зорі:
Схід смертельно порохом тхне.
Тож не спиться. Розтерзана ніч.
Чую східних пожарищ сморід,
Бачу — сльози горять, опріч…
До Бога
1
Хрестилелеки колобродять.
Злетіли — і хрестами стали…
Невже летючими хрестами
Війна усесвіт проскородить?
Хрестилелекилітаки
У синім цвинтарі безмежжя,
І видноколу узбережжя
Вінчають райдугивінки…
І приземляються хрести
В степу біля Савурмогили…
О Боже, дай нам, дай же сили
Кривавий час перебрести!
2
Осінньо. Жовто. Блакитно.
Тривожно у нас при Славуті.
Кульгають дні інвалідно,
В протези неначе узуті.
Тихо і геть безшелесно:
Оманлива осені злагода.
В тиші оцій перелесній
Зріють криваві ягоди.
Стогнуть смертельні миті.
Палає, вмирає Донбас…
Боже, помилуй нас —
Заради жовтоблакиті…
* * *
Із придихом дніпровські небеса
Відбили “кру!” бентежних журавлів,
І срібна зірка, тиха, як сльоза,
Мигтить між крил до ранку, що зомлів
В обіймах тьми, у пазурах тривоги…
В судомах корчиться поранений Донбас:
Лиха “зеленка” і горбів відроги
Смертельно гатять в сонця тулумбас.
А журавлі летять. А журавлі бентежать
Курликанням військовопольовим…
Здається, що й Дніпро заковтує пожежа,
І “кру!” понад Дніпром є шоком больовим…
м. Дніпропетровськ
