Цікаві події розгортаються в Кіровограді — місті, що шукає для себе достойну назву на зміну комунобільшовицькій. 25 жовтня паралельно з голосуванням відбулося так зване опитування кіровоградців: біля кожної виборчої дільниці міста стояв намет, де видавали папірець із можливими назвами — будь-кому, без будь-якої реєстрації, так що й той, хто видавав папірці, міг сам поставити “пташки” навпроти тої назви, яка йому до вподоби… Це зафіксували журналісти, є негативна реакція в газетах.
Російське лобі (п’ята колона) в Кіровограді — непробивне. “Єлисаветці” долучили місцевих олігархів до вибору “царського імені” місту, і нинішня ситуація реально небезпечна: один із кандидатів на посаду мера Стрижаков відвіз до Києва петицію за Єлисаветград з 35 тис. підписів.
Цю інформацію широко розтрубили російськомовні телерадіоканали. Дехто говорить про Єлисаветград — місто в центрі України — як доконаний факт. Слово за Верховною Радою. Віримо, що думка українців переможе, бо хіба державі байдуже, як називатиметься питоме українське місто?..
Дорогі брати і сестри, настав час надати українську, патріотичну, козацьку назву нашому обласному центру. Надходить багато пропозицій на цю тему. Але майже всі вони якісь бліді, сіренькі, незмістовні та безликі. Географічний центр України перебуває у нашій області (Добровеличківський район), найкраще було б назвати теперішній Кіровоград просто і велично — місто Богун на честь нашого легендарного полководця Івана Богуна — найулюбленішого героя України. За кілька років Національно-визвольної війни 1648—1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького полковник Іван Богун не програв жодної битви з іноземними загарбниками.
У найскрутніший час битви під Берестечком, коли тимчасові союзники татари, підкуплені поляками, зрадили Богдана і залишили поле бою, а козацьке військо опинилося у дуже важкому оточенні, то наказний гетьман Іван Богун умілим і героїчним маневром зумів вивести козацьке військо з небезпеки.
На усіх переговорах із Хмельницьким першою вимогою поляки ставили видачу їм Богуна. Він був не лише великим полководцем, а й далекоглядним стратегом.
На Переяславській раді зламав свою овіяну славою на всю Європу шаблю і кинув її під ноги гетьману на знак протесту проти “братнього союзу” з Москвою, Богдан вибачив йому цю образу, бо це був Іван Богун.
Великий Тарас Шевченко дуже любив Богуна. Декілька разів згадував його ім’я у своїх невмирущих творах. Наприклад: “…Де той Богун, де та зима? Інгул щозиму замерзає — Богун не встане загатить шляхетським трупом…”
Бо ж відомо, що у великій битві біля річки Інгул Іван Богун зі своїми козаками вирубав кілька полків польської кінноти і перегатив річку пихатими гусарами. Так що він має безпосередній стосунок до нашого краю. Богун — наша гордість і слава! Нам сьогодні потрібні Богуни!
Північні, споконвічні вороги намагаються знищити нашу державу і знову поневолити Український волелюбний народ.
Перейменування Кіровограда на місто Богун увійде в історію України як подія, рівнозначна перемозі Українського війська над москалями під Конотопом 1659 року під проводом гетьмана Івана Виговського та полковника Івана Богуна. Бо ж кращої, вагомішої назви як місто Богун, Богунська область в центрі України — немає. Нова назва Богун усіх об’єднає, додасть сил та енергії, зміцнить дух патріотизму і віру в перемогу.
І центр нашого прекрасного степового міста прикрасить величний пам’ятник Івану Богуну на грізному коні з оголеною шаблею в правиці і суворим поглядом на Північ.
Але між нами є ще деякі представники “еліти” з високими вченими ступенями і вигідними посадами, що бояться назви Богун і вишукують інші сіренькі назви, щоб не прогнівити Москву. Вони краще погодилися б на Путінополь або Гундяєвоград на честь ворогів, котрі благословляють своїх підлеглих убивати Українців найсучаснішою зброєю.
Р. S. 15.05.2014 року мене запросили виступити перед студентами Кіровоградського педагогічного університету на відзначенні знаменитого Кенгірського повстання.
У своїй розмові зі студентами історичного та філологічного факультетів я запропонував перейменувати Кіровоград на місто Богун. Усі студенти схвально сприйняли пропозицію, підтримавши її оплесками.
На вшанування пам’яті героїв Холодного Яру у квітні 2015 року з’їхалися тисячі патріотів із усіх областей України.
Із зони АТО прибули представники десяти батальйонів захисників Вітчизни. Мені випала честь зачитувати їм текст присяги на вірність народові України.
Протягом двох днів мав нагоду розмовляти з багатьма групами гостей Холодного Яру на тему перейменування Кіровограда на місто Богун.
Усі мої співрозмовники активно сприймали і підтримували таку пропозицію.
У цьому питанні мене бурхливо підтримав відомий український поет і патріот Дмитро Павличко, а також вірний син України Віктор Погрібний — журналіст, який мешкає у Кіровограді.
Із цього роблю висновок, що наша Україна із задоволенням сприйме звістку про нову назву нашого міста Богун.
З повагою — Володимир КАРАТАШ, 1926 р. н., багаторічний політв’язень комуно-московських тюрем і концтаборів, двічі присуджений окупантами до розстрілу (німцями в 1943 р.), москалями в 1953 р. Мого батька німці розстріляли, я — повстанець УПА, учасник бойових дій, інвалід війни І групи, кавалер ордена “За мужність” і медалі “20 років Незалежності України”, активний учасник знаменитого Кенгірського повстання 1954 року і Революції гідності 2014 р.
Лауреат літературних премій: ім. Є. Маланюка 2008 р. та ім.
В. Чорновола 2014 за книгу “На барикадах Кенгіра”
10.10.2015 р.
смт. Побузьке, Голованівський район Кіровоградської обл.
