Наталя ГАТАЛЬСЬКА,
провідний науковий співробітник Затурцівського меморіального музею В’ячеслава Липинського, голова осередку “Джерело”
Слово “осередок” співзвучне зі словом “серце”. Первинний осередок — основа, осердя, серце організації, що зветься “Просвітою”. Із багаторічного досвіду просвітницької роботи можна стверджувати, що саме на рівні первинних структур по-справжньому нуртує просвітянське життя.
2011 року, напередодні Дня української писемності та мови, при Затурцівському меморіальному музеї В’ячеслава Липинського, який щойно почав функціонувати, група ентузіастів-просвітян об’єдналася в осередок “Джерело”. Назва промовиста і не випадкова. Адже неподалік музею, що міститься в колишньому палаці дворян Липинських у мальовничому волинському селі Затурці, біля русла річки Турії, яка бере тут свій початок, потужно пульсує джерело “Безодня”. Воно здавна не лише напувало всіх спраглих чистою водою, а й було місцем відпочинку сім’ї останнього власника родового гнізда, молодшого брата видатного українського державного діяча В’ячеслава Казимировича Липинського — Станіслава. Про це свідчать архівні фото, спогади нащадків місцевих дворян і сільських старожилів. Зрештою, джерело — потужна енергія води з глибин рідної землі. Символіка очевидна. Тож працювати мляво, неефективно не дозволила б сама назва організації.
Створенню осередку передувала непроста робота з об’єднання у згуртований колектив таких різних працівників щойно створеного музейного закладу. З перших днів своєї діяльності просвітяни поставили мету об’єднати навколо себе людей високої моральної та інтелектуальної потуги, які щиро вболівають за долю української мови, національної культури і духовності, беруть активну участь у громадських справах. До складу осередку ввійшло понад два десятки людей. Це не лише музейники, а й спеціалісти сільського господарства, педагоги, художники, бібліотекарі, домогосподарки. Стрижнем осередку стали яскраві особистості, патріотичні, творчі й ініціативні люди.
Спілкування між собою, участь у різноманітних заходах, допомога в облаштуванні музейної території, і особливо — волонтерська діяльність у зв’язку з війною на східних теренах України — ще більше згуртували просвітянський колектив. Літературні вечори та круглі столи, диспути і презентації, конкурси і свята рідної мови, творчі зустрічі з майстрами красного письменства, кіномитцями і народними умільцями, майстер-класи… Гуртом впорядковуємо парк, що входить до музейного комплексу, разом мандруємо Україною для ознайомлення з музеями та заповідними територіями Батьківщини, організовуємо відпочинок у мальовничих Карпатах і на озері Світязь. Важко назвати всі форми роботи, до яких вдаються просвітяни, щоб якомога більше односельців і гостей Затурець долучалися до нашої справи та частіше відвідували музейний заклад.
Протягом року проводимо п’ять-сім потужних заходів, які викликають резонанс серед населення району і навіть області. Головними з них є, безперечно, свята рідної мови: “Звучи, рідна мово!”, “Притягальна сила українського слова” (про патріотів України неукраїнського походження В’ячеслава Липинського і Вільгельма Габсбурга (Василя Вишиваного), “В обороні рідного слова” (про волинських письменників-дисидентів), “Захистимо мову — збережемо націю” тощо. Уже традиційними стали зустрічі з волинськими літераторами. У музеї свою творчість презентували Василь Гей і Ніна Горик, Надія Гуменюк і Валентина Штинько, Олеся Ковальчук і Сіма Кордунова, Микола Онуфрійчук і Тетяна Байда. А ще до нас приїжджали поважні гості з Києва: Іван Драч і Микола Жулинський, кінорежисер Михайло Ткачук і брати Капранови, Левко Лук’яненко та Олександр Скіпальський, історик Ігор Гирич, лесезнавець Тамара Скрипка, відомий музейник Світлана Панькова. Дружні стосунки підтримуємо з просвітянами Дрогобича та Галицького району міста Львова, які неодноразово бували у нашому музеї. Проводимо вечори, приурочені трагічним сторінкам в історії України: “Свічка пам’яті” (до 80-ї річниці Голодомору), “Голгофа Василя Стуса” (до 75-річчя від дня народження), “Материнська пісня” (пам’яті Героїв Небесної Сотні), “Ні — війні” (до 100-річчя початку Першої світової війни).
У зв’язку з 200-річчям Т. Г. Шевченка затурцівські просвітяни провели низку заходів, серед яких — Шевченківські академії: “Тебе славна Україна повік не забуде”, “Шевченко вічний, як народ”. Як результат подорожі-експедиції “Від Липинського — до Шевченка” став вечір з однойменною назвою та виставка “Шевченківський край у долі В’ячеслава Липинського”.
Музейні просвітяни започаткували кілька оригінальних заходів, які стали традиційними. Це — щорічне свято “Музейна Коляда”, “Шляхетські зібрання в садибі Липинських”, фестивалі народного мистецтва “Над Королівським Шляхом”. Ці заходи відвідують не лише найближчі земляки, а й приїжджі гості.
Щороку невеликий гурт просвітян-колядників віншує односельців із Різдвяно-новорічними святами. Ті члени осередку, які пишуть вірші і прозу, об’єднались у творчу студію “Глагол” (до Дня поезії провели вечір “Себе шукати в слові”), а квітникарі-аматори — у клуб “Violа”, презентуючи виставку “Квіти за тином”.
Шкода, що на наші пропозиції, звернені до музейників України створювати просвітянські осередки у себе, так ніхто і не відгукується. А це була б велика сила у сфері культури, адже такі маленькі музейні колективи, як наш (два-три наукових працівники), не змогли б без цих добровільних помічників підняти значний пласт амбітних проектів, які вже здійснено і які ще у найближчих планах.
