У Новосибірську відкрили пам’ятник Т. Г. Шевченку

Володимир ПАВУК,

голова національнокультурної автономії українців м. Новосибірська

 

…Одна мудра людина сказала: колись і ми помремо, а що ж людям залишимо?..

На мою долю випало залишити Новосибірську, де кожний третій мешканець має в тім чи тім коліні українське коріння, а також нашим дітям і онукам прекрасний пам’ятник великому Тарасу Шевченку. Спорудження пам’ятника присвятили 200річчю від дня народження поета й художника.

Довгих три роки я йшов до цієї мети, жив цією ідеєю. То був один із дуже важливих проектів у моєму житті! Всупереч опору недоброзичливців і невірі скептиків, долаючи десятки перепон, не рахуючись ні з часом, ні з видатками, я крок за кроком просувався уперед. Сказати, що це було нелегко і непросто — нічого не сказати.

Ось коротка хронологія. Восени 2012 р. я звернувся від імені національнокультурної автономії українців у мерію Новосибірська по дозвіл на спорудження пам’ятника. Після кількох засідань і слухань у мерії, наприкінці лютого 2013 року отримав такий дозвіл. Потім організував конкурс на кращий ескізний проект пам’ятника. У конкурсі взяли участь архітектори і скульптори Новосибірська, Сургута, Москви і Києва, зі всіма ними я зустрічався, мав також зустрічі в Академії мистецтв України в Києві. Конкурс тривав шість місяців. Наприкінці 2013 р. за підсумками конкурсу кращим архітектурним проектом визнано роботу архітектора Олександра Скоробогатька і художника Олександра Крутікова (Новосибірськ), а кращою скульптурою — роботу скульптора Бориса Ульянова (Москва). Керівником усього проекту з самого початку був я.

Навесні 2014 року на основі ескізного проекту розробили детальний робочий будівельний проект спорудження пам’ятника. Після цього почалися мої митарства з узгодження проекту з різними інстанціями і службами мерії. Вони тривали майже рік. Доводилося долати опір противників спорудження пам’ятника, а їх було немало, особливо серед місцевих російських націоналістів, котрі писали різні протестипетиції керівництву міста та області. Серед моїх друзів було чимало тих, хто не вірив, що це вдасться зробити і радили закинути цю ідею. Боротись із чиновницькою тяганиною, вирішувати питання з комунікаціями, котрі проходять у цьому місці, планувати благоустрій території та інші проблеми.

А весь цей час паралельно збирали кошти. І це виявилося найскладнішим. Тут наклали свій відбиток російськоукраїнські відносини. За два роки збору громадських коштів, як кажуть — з капелюхом — по колу, зі всього світу, ми змогли набрати лише 10 % потрібної суми. Причому бідні пенсіонери з невеликої пенсії від душі віддавали свої 100—200—300 рублів, аби бути причетними до цього проекту, в той час як більшість заможних та бізнесменів з українським корінням доводили мені, як раптом стали бідними… Я зрозумів, що потрібно розраховувати тільки на себе, і почав шукати інші шляхи. Паралельно брав участь майже в десяти різних конкурсах грантів і субсидій, які оголошували в мерії та уряді Новосибірської області, писав грантпроекти і публічно їх захищав. Це допомогло назбирати за три роки приблизно 40 % потрібної суми. Як виняток була спонсорська допомога пенсіонерамецената Леоніда Петрович Мехеда, котрий пожертвував 500 тис. рублів (17 %). А решта були мої кошти і моя праця. Проект коштував близько трьох мільйонів рублів.

Загалом спорудження постаменту пам’ятника в бетоні почалося на початку липня 2015 р., потім — облицювання постаменту гранітом. Усі роботи організовував і керував ними особисто, бо потрібна була стовідсоткова гарантія якості. На початку серпня пам’ятник був готовий до відкриття. Але до того часу мерія не впоралася з роботами майданчика довкола і лише 29 вересня відкрили пам’ятник.

Не дивлячись на похмуру погоду, відкриття було святковим. Представники обласного уряду та мерії, адміністрації району, численна громада. Неабиякий інтерес ЗМІ, їх було з півтора десятка. Спочатку пролунала пісня “Реве та стогне…” у виконанні ансамблю “Мрія” і підтриманої присутніми, потім ансамбль бандуристів “Дивоструни” заспівав пісню “Вербонька”. Відкривав церемонію Володимир Павук, нагадавши присутнім, хто такий Шевченко, його значення для української літератури і мистецтва, про те, як будувався пам’ятник. Були промови офіційних осіб, які висловили вдячність за те, що ми зробили, відзначили, що цей пам’ятник прикрасить місто. Міністр культури уряду Новосибірської області Василь Кузін, виступаючи, читав напам’ять поукраїнському уривки із віршів Шевченка, і зокрема сказав: “Полагаю, что новосибирцы могут гордиться тем, что мы открываем этот памятник… Это пример, как нужно любить свою страну и культуру. В том числе благодаря этому памятнику, наши дети и внуки будут лучше знать о Тарасе Шевченко и его творчестве…”. Представник мерії Володимир Державець прочитав напам’ять “Заповіт”. А голова району Петро Прокудін заявив, що пам’ятник, прикрасить район.

А коли зняли запинала з бюста і стели, то присутні були вражені побаченим. Сам образ Тараса і вся скульптурна композиція отримали найвищу оцінку. А слова Шевченка висічені на стелі “Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю…” присутні сприйняли як заклик до єдності і миру. Бо Шевченкове мистецтво, як і культура загалом, об’єднує людей, об’єднує народи… Відкриття пам’ятника генію українського народу цьогоріч у Росії — неординарна подія, враховуючи сучасні українськоросійські відносини і становище в світі…

Присутні поклали квіти до постаменту.

У проекті ми передбачаємо, що навколо пам’ятника буде створено мінісквер ім. Т. Шевченка, будуть посаджені квіти, кущі калини, дерева, і вже зараз тут росте посаджена мною шевченкова верба, внучка тої самої шевченкової верби, яка пройшла довгий шлях із Мангишлаку через Львів до Сибіру. Незадовго до відкриття пам’ятника я спеціально їздив у Канів на могилу Тараса Шевченка, поклонився йому і розповів про те, як будуємо йому пам’ятник у Сибіру, як плекаємо його вербу….

Хід спорудження пам’ятника ми неодноразово висвітлювали на сайтах. Я вдячний всім, хто підтримував мене в цьому проекті, надав моральну і матеріальну підтримку. Особлива подяка Гнату Стеценку, неперевершеному знавцю біографії та творчості Тараса Шевченка.

Я надзвичайно радий, що мені це вдалося зробити…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment