Георгій ЛУК’ЯНЧУК
9 листопада, у День української писемності та мови, в Києві, в Інституту літератури
ім. Т. Г. Шевченка (вул. Грушевського, 4) відбулася наукова конференція на тему “Сучасне російськомовне українство і його етнопсихологічна типологія”.
Організатор заходу — “Просвітницький Центр національного відродження ім. Євгена Чикаленка” (голова — Юрій Гнаткевич, народний депутат України 1-го, 5-го і 6-го скликань, кандидат педагогічних наук). Завдання конференції полягало в узагальненні нагромаджених даних про основні типи російськомовного українства, їхні кількісні, лінгвістичні та етнопсихологічні характеристики. Доповідачі підсумували дані про психолінгвістичні особливості російсько-українського білінгвізму, дали уточнення деяких понять, зокрема таких, як “русифікація”, “зросійщення”, “рідна мова”, “рускоязичноє насєлєніє”.
Важливими темами заходу стали взаємозв’язок російськомовності українців з їхньою національною самоідентифікацією та політичними уподобаннями. Як ніколи раніше став актуальним вплив мовного розшарування українства на національну безпеку української держави. Щодо цього важливим є дослідження науковцями мовної складової гібридної війни, яку веде проти України російська імперія.
Відкрив конференцію директор Інституту літератури
ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, академік НАНУ, доктор філологічних наук Микола Жулинський. Учасникам конференції Микола Григорович представив вагомий науковий доробок Інституту літератури: “Українська ідентичність і мовне питання в російській імперії: роки 1847—1914. Спроба державного регулювання”.
Юрій Гнаткевич у своєму виступі наголосив, що мовна проблема — штучна. В Україні немає людей, які не розуміють української мови. Але наша проблема перебуває у досі нерозв’язаному національному питанні. А національне питання у його українському вимірі — це російськомовне чи, швидше, суржикове українство в Україні! Організатор конференції зазначив, що є три чинники впливу на утвердження державності української мови: влада, український бізнес (капітал) та дієве просвітництво. Він також наголосив на необхідності згуртування і взаємодії всіх українських сил, які стоять на захисті національних інтересів України, зокрема в гуманітарній сфері.
Доктор психологічних наук Вадим Васютинський зазначив, що Україна поступово стає російськомовною, і що велика вина в цьому лежить на діях чи бездіяльності вже нинішньої післяреволюційної влади. 18 % українських громадян ідентифікують себе як “русскій”. А 8 % (так звані “сепаратисти”) хотіли б, щоб Україна стала “другою Росією”. Але разом із тим маємо феномен так званого “російськомовного проукраїнського патріотизму”…
Громадський діяч, активіст Громадянського руху “Відсіч” Сергій Оснач презентував присутнім свою монографію “Мовна складова гібридної війни”. Він назвав головні чинники зросійщення України: збереження російськомовності еліт: “еліти — як дзеркало і стимул у мовному питанні”; російськомовність бізнесу; європейський тиск, який змушує українців бути толерантними до наступу на рідну мову. Сергій Оснач навів тривожну статистику: 42 % громадян України спілкуються винятково українською, 36 % — російською, 21 % — білінгви. Соціологія говорить, що світоглядні позиції українськомовних і російськомовних суттєво відрізняються. Вплив кремлівської пропаганди на російськомовних удвічі сильніший, ніж на українськомовних! Втрачаючи мову, людина втрачає українську ідентичність і переходить в іншу… Мова окрім усього й визначає інших героїв. Звідси висновок: українська ідентичність втрачається з мовою і набувається з нею.
Влада налякана й боїться торкатися мовного питання. Завдання українства: пояснити владі необхідність всебічної українізації. Необхідно насамперед законодавче закріплення українськомовності на основі єдиної державної української мови.
Науковець із Києво-Могилянської академії Олексій Курінний зупинився на основних причинах новітньої русифікації: політика титулярності в Криму й на Донбасі; збереження російськомовності наших “еліт”; російськомовність бізнес-еліт та їх інформ-структур; збереження російськомовності бізнесу, господарюючих структур, торгівлі; переміщення російськомовних в українськомовні міста (міграція з Криму й Донбасу); відчутні досі наслідки голодомору й урбанізації.
Триває процес русифікації в освіті, рекламі та ЗМІ. Російськомовна спільнота настільки поширилася, що з’явилася тенденція її самовідтворення і це становить реальну загрозу національній безпеці країни.
Професор, правник, громадський діяч Володимир Василенко у своєму виступі наголосив, що причиною тривожної ситуації у мовній та інших сферах є відсутність політичної волі влади, помножена на правовий нігілізм. Для влади вирішення мовної проблеми завжди було й буде “не на часі”. Керівництво країни мало б наслідувати приклад лідера Чехії Масарика, який свого часу рішуче й назавжди відновив чеську мову. Процес тотальної тепер уже “демократичної русифікації” набрав загрозливих масштабів. Головними чинниками сучасної русифікації є: імперська позиція і агресивна гуманітарна політика нинішньої Росії; неспроможність української влади протистояти цій гуманітарній агресії російської імперії.
Цього не розуміють або свідомо підігрують Кремлю на українському владному Олімпі. Наш найбільший ворог — українці-перевертні і у Російській імперії, і в самій Україні. Суспільство має прищепити владі цілковите дотримання Конституції та її 10-ї статті. Володимир Василенко наголосив, що українське суспільство має потенціал, який необхідно задіяти, щоб змусити владу виконувати 10-ту статтю Конституції. Адже йдеться про Долю Нації і Держави! І тут не може бути компромісів.
Слово мали й інші учасники конференції. Виступили політик Іван Заєць, експерт Михайло Роль, аналітик Євген Ґолибард.
За висновками конференції планується підготовка практичних рекомендацій для Президента та Кабміну, народних депутатів України та для розробників матеріалів до майбутнього перепису населення. Висновки конференції надішлють керівникам навчальних закладів, активістам українських національно-патріотичних організацій, які займаються просвітницькою діяльністю.
