Віце-прем’єр-міністру, міністру культури України В’ячеславу КИРИЛЕНКУ

Шановний

В’ячеславе Анатолійовичу!

Звертаємося до Вас із приводу вирішення важливого питання, пов’язаного з увічненням пам’яті великого сина України — музейного подвижника Михайла Сікорського.

Понад чотири роки тому відійшов у вічність творець і беззмінний директор Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”, Герой України Михайло Іванович Сікорський.

Восени 1951 року він, історик-випускник Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка, був направлений на роботу у Переяслав-Хмельницький для створення місцевого музею до 300-річчя так званого возз’єднання України з Росією. Не було ні приміщення, ні експонатів — лише 36 випадкових речей у будинку А. О. Козачковського, де бував Т. Г. Шевченко, а в повоєнні роки розмістився дитячий будинок.

Розпочавши фактично з нуля, М. І. Сікорський із групою таких же ентузіастів-колег добився, щоб будинок, у якому Шевченко створив свій безсмертний “Заповіт”, став скарбницею великої але, на жаль, призабутої та малодослідженої славної історії не лише Переяслава, а й Наддніпрянської України.

Творець цієї скарбниці заглядав далі й глибше від помпезного 300-сторіччя. Бо на Переяславщині творилася помітна історія Київської Русі. Тут писалися славні сторінки національно-визвольного руху ще до Богдана Хмельницького. Тут примножували українську історію та нашу духовність І. Мазепа, Г. Сковорода і Т. Шевченко. Усе це потребувало пошуку нових артефактів, дослідження їх і поширення серед нащадків, чим і займався М. І. Сікорський упродовж понад 57 років.

Михайло Іванович не сидів за директорським столом із маршальським жезлом. Він був водночас і виконробом, і рядовим трудівником. Але всюди ініціативним, невтомним і далекоглядним з неймовірною інтуїцією фахівця. Тож успішно відкопував і досліджував місцеві підвалини Київської Русі, плідно збирав експонати не лише на Наддніпрянщині, а й на території Росії та Польщі. Він батько неперевершених експозицій і музеїв з давньоруської архітектури, Григорія Сковороди і Великого Кобзаря, унікального скансена на околиці Переяслава-Хмельницького, де з’явилися ще й кілька музеїв, зокрема хліба, українського рушника, одягу, космосу, транспорту та видатних особистостей, яких замовчувала радянська історіографія.

Під керівництвом М. І. Сікорського у Переяславі-Хмельницькому створено 26 унікальних музеїв. Тому започаткована ним історична скарбниця згодом дістала ймення Державного історико-культурного, а потім і Національного історико-етнографічного заповідника, фонди якого склали понад 380 тисяч експонатів. Завдяки цим історичним та духовним багатствам заповідник знаний у всьому світі.

Михайло Сікорський відродив славу давнього Переяслава, чим примножив славу України. Тож не випадково, вітаючи його з 80-літтям, академік-історик і краєзнавець П. Тронько наголосив: “Усі люди уклінно схиляються перед Вами за ту гігантську роботу, яку Ви зробили для України”. А поет — академік Б. Олійник додав: “Ви — сподвижник перед Богом, а тому Вас можна долучити до рівноапостольних світочів нашої держави. Ви всього себе відали Україні, нічого не надбавши для себе”.

Чотири роки, що минули з дня відходу М. І. Сікорського від музейних справ, підтвердили його генеруючу роль у діяльності колективу переяславських музейників. Велике бачиться ще більшим з певної відстані. Час не применшив ролі і внеску багатолітнього керманича-подвижника у розвиток Національного історико-етнографічного заповідника. Навпаки. Тому на часі вирішити врешті вдячну місію шанувальників життєвого і творчого подвигу Михайла Івановича Сікорського — присвоїти заповіднику ймення його батька.

Ми просимо Вас, В’ячеславе Анатолійовичу, підтримати пропозицію громадськості і музейників Переяслава-Хмельницького, діячів культури і мистецтв, краєзнавців України про присвоєння Національному історико-етнографічному заповіднику “Переяслав” імені Михайла Сікорського. І внести це на розгляд Кабінету Міністрів та Президента України.

Віримо у Вашу підтримку цієї ідеї. І наперед вдячні Вам за це.

 

З глибокою повагою —

Олексій ЛУКАШЕВИЧ, генеральний директор Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”;

Тарас КОСТІН, міський голова Переяслава-Хмельницького;

Віктор КОЦУР, ректор Переяслав-Хмельницького педуніверситету ім. Г.Сковороди, доктор історичних наук, академік АПН України, лауреат премії ім. Героя України Михайла Сікорського;

Олександр РЕЄНТ, голова Національної спілки краєзнавців України, доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України;

Павло МОВЧАН, голова Всеукраїнського товариства “Просвіта”, лауреат Шевченківської премії;

Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ, голова Національної спілки письменників України;

Борис ОЛІЙНИК, поет-академік, Герой України, голова Українського фонду культури, лауреат Шевченківської премії;

Іван ДРАЧ, поет, Герой України, лауреат Шевченківської премії;

Андрій ЧЕБИКІН, президент Академії мистецтв України, народний художник України, лауреат Шевченківської премії, ректор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури;

Володимир ЧЕПЕЛИК, голова Національної спілки художників України, академік Академії мистецтв України, народний художник України, лауреат Шевченківської премії;

Володимир СТАДНИЧЕНКО, заслужений журналіст України, лауреат Шевченківської премії та Міжнародної премії ім. Г. Сковороди;

Леонід АНДРІЄВСЬКИЙ, народний художник України, лауреат Шевченківської премії;

Петро ПЕРЕБИЙНІС, поет, лауреат Шевченківської премії;

Валерій ФРАНЧУК, заслужений художник України, лауреат Шевченківської премії;

Сергій ГАЛЬЧЕНКО, заступник директора Інституту літератури НАН України;

Микола МАХІНЧУК, письменник, автор книги “Переяславський скарб Михайла Сікорського”, лауреат премії ім. Героя України Михайла Сікорського;

Борис ВОЙЦЕХІВСЬКИЙ, сковородино- та шевченкознавець, багатолітній помічник М. І. Сікорського у музейних справах, лауреат премії ім. Героя України Михайла Сікорського та Всеукраїнської премії ім. Івана Огієнка;

Наталія БУЛАЄВСЬКА, секретар Київської організації Товариства охорони пам’яток історії і культури України;

Віра МЕЛЬНИК, багатолітній заступник гендиректора заповідника “Переяслав”, заслужений працівник культури України;

Василь МАРУСИК, заслужений журналіст України, ведучий радіопрограм “Духовні пристані”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment