Шановний
В’ячеславе Анатолійовичу!
Звертаємося до Вас із приводу вирішення важливого питання, пов’язаного з увічненням пам’яті великого сина України — музейного подвижника Михайла Сікорського.
Понад чотири роки тому відійшов у вічність творець і беззмінний директор Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”, Герой України Михайло Іванович Сікорський.
Восени 1951 року він, історик-випускник Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка, був направлений на роботу у Переяслав-Хмельницький для створення місцевого музею до 300-річчя так званого возз’єднання України з Росією. Не було ні приміщення, ні експонатів — лише 36 випадкових речей у будинку А. О. Козачковського, де бував Т. Г. Шевченко, а в повоєнні роки розмістився дитячий будинок.
Розпочавши фактично з нуля, М. І. Сікорський із групою таких же ентузіастів-колег добився, щоб будинок, у якому Шевченко створив свій безсмертний “Заповіт”, став скарбницею великої але, на жаль, призабутої та малодослідженої славної історії не лише Переяслава, а й Наддніпрянської України.
Творець цієї скарбниці заглядав далі й глибше від помпезного 300-сторіччя. Бо на Переяславщині творилася помітна історія Київської Русі. Тут писалися славні сторінки національно-визвольного руху ще до Богдана Хмельницького. Тут примножували українську історію та нашу духовність І. Мазепа, Г. Сковорода і Т. Шевченко. Усе це потребувало пошуку нових артефактів, дослідження їх і поширення серед нащадків, чим і займався М. І. Сікорський упродовж понад 57 років.
Михайло Іванович не сидів за директорським столом із маршальським жезлом. Він був водночас і виконробом, і рядовим трудівником. Але всюди ініціативним, невтомним і далекоглядним з неймовірною інтуїцією фахівця. Тож успішно відкопував і досліджував місцеві підвалини Київської Русі, плідно збирав експонати не лише на Наддніпрянщині, а й на території Росії та Польщі. Він батько неперевершених експозицій і музеїв з давньоруської архітектури, Григорія Сковороди і Великого Кобзаря, унікального скансена на околиці Переяслава-Хмельницького, де з’явилися ще й кілька музеїв, зокрема хліба, українського рушника, одягу, космосу, транспорту та видатних особистостей, яких замовчувала радянська історіографія.
Під керівництвом М. І. Сікорського у Переяславі-Хмельницькому створено 26 унікальних музеїв. Тому започаткована ним історична скарбниця згодом дістала ймення Державного історико-культурного, а потім і Національного історико-етнографічного заповідника, фонди якого склали понад 380 тисяч експонатів. Завдяки цим історичним та духовним багатствам заповідник знаний у всьому світі.
Михайло Сікорський відродив славу давнього Переяслава, чим примножив славу України. Тож не випадково, вітаючи його з 80-літтям, академік-історик і краєзнавець П. Тронько наголосив: “Усі люди уклінно схиляються перед Вами за ту гігантську роботу, яку Ви зробили для України”. А поет — академік Б. Олійник додав: “Ви — сподвижник перед Богом, а тому Вас можна долучити до рівноапостольних світочів нашої держави. Ви всього себе відали Україні, нічого не надбавши для себе”.
Чотири роки, що минули з дня відходу М. І. Сікорського від музейних справ, підтвердили його генеруючу роль у діяльності колективу переяславських музейників. Велике бачиться ще більшим з певної відстані. Час не применшив ролі і внеску багатолітнього керманича-подвижника у розвиток Національного історико-етнографічного заповідника. Навпаки. Тому на часі вирішити врешті вдячну місію шанувальників життєвого і творчого подвигу Михайла Івановича Сікорського — присвоїти заповіднику ймення його батька.
Ми просимо Вас, В’ячеславе Анатолійовичу, підтримати пропозицію громадськості і музейників Переяслава-Хмельницького, діячів культури і мистецтв, краєзнавців України про присвоєння Національному історико-етнографічному заповіднику “Переяслав” імені Михайла Сікорського. І внести це на розгляд Кабінету Міністрів та Президента України.
Віримо у Вашу підтримку цієї ідеї. І наперед вдячні Вам за це.
З глибокою повагою —
Олексій ЛУКАШЕВИЧ, генеральний директор Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”;
Тарас КОСТІН, міський голова Переяслава-Хмельницького;
Віктор КОЦУР, ректор Переяслав-Хмельницького педуніверситету ім. Г.Сковороди, доктор історичних наук, академік АПН України, лауреат премії ім. Героя України Михайла Сікорського;
Олександр РЕЄНТ, голова Національної спілки краєзнавців України, доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України;
Павло МОВЧАН, голова Всеукраїнського товариства “Просвіта”, лауреат Шевченківської премії;
Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ, голова Національної спілки письменників України;
Борис ОЛІЙНИК, поет-академік, Герой України, голова Українського фонду культури, лауреат Шевченківської премії;
Іван ДРАЧ, поет, Герой України, лауреат Шевченківської премії;
Андрій ЧЕБИКІН, президент Академії мистецтв України, народний художник України, лауреат Шевченківської премії, ректор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури;
Володимир ЧЕПЕЛИК, голова Національної спілки художників України, академік Академії мистецтв України, народний художник України, лауреат Шевченківської премії;
Володимир СТАДНИЧЕНКО, заслужений журналіст України, лауреат Шевченківської премії та Міжнародної премії ім. Г. Сковороди;
Леонід АНДРІЄВСЬКИЙ, народний художник України, лауреат Шевченківської премії;
Петро ПЕРЕБИЙНІС, поет, лауреат Шевченківської премії;
Валерій ФРАНЧУК, заслужений художник України, лауреат Шевченківської премії;
Сергій ГАЛЬЧЕНКО, заступник директора Інституту літератури НАН України;
Микола МАХІНЧУК, письменник, автор книги “Переяславський скарб Михайла Сікорського”, лауреат премії ім. Героя України Михайла Сікорського;
Борис ВОЙЦЕХІВСЬКИЙ, сковородино- та шевченкознавець, багатолітній помічник М. І. Сікорського у музейних справах, лауреат премії ім. Героя України Михайла Сікорського та Всеукраїнської премії ім. Івана Огієнка;
Наталія БУЛАЄВСЬКА, секретар Київської організації Товариства охорони пам’яток історії і культури України;
Віра МЕЛЬНИК, багатолітній заступник гендиректора заповідника “Переяслав”, заслужений працівник культури України;
Василь МАРУСИК, заслужений журналіст України, ведучий радіопрограм “Духовні пристані”
