Чи гоже нащадкам запорожців шанувати Леніна більше, ніж своїх предків?

Репортаж із берегів Каховського моря про повернення селу Ленінське прадавньої козацької назви

Юхим ЧУЙ,

Апостолівський р-н, Дніпропетровська обл.

 

“Цей сон переходив у дійсність майже непомітно. Весь

Дніпровський Низ від Запоріжжя до Каховки зразу став невпізнанним. Пішов під воду Великий Запорозький Луг, потонули навіки

старі хрести на дідівських кладовищах. Все, що батькам і дідам здавалося красивим від перших дитячих років, — все щезло…”

Олександр Довженко

 

За ініціативи Правозахисного козацького товариства “Базавлуцька Січ” 6 листопада 2015 року в селі Ленінське Апостолівського району Дніпропетровської області відбулося засідання круглого столу “Давня топоніміка Південно-Західного Запоріжжя крізь призму процесу декомунізації в Україні” за участю науковців, представників громадських і козацьких товариств, ЗМІ. Мета заходу: надання експертної оцінки щодо доцільності повернення населеному пункту історичної назви Грушівка.

Окрім того, у селі Ленінське у приміщенні сільського будинку культури відбулися громадські слухання за участю представників територіальної громади. Відкрив слухання голова Ленінської об’єднаної сільської громади В. О. Попельнюк. Він ознайомив односельців із окремими статтями Закону України від 09.04.2015 року № 317-VIII “Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”.

Старший науковий співробітник Центру пам’яткознавства НАНУ і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури С. Ю. Зозуля детально зупинився на положеннях цього закону, пояснив його місце й роль у процесі декомунізації, що нині триває в Україні.

Науковець відповів на запитання щодо процедури перейменування населених пунктів і їхніх структурних утворень — площ, вулиць, провулків тощо, зокрема, щодо можливих фінансових затрат, пов’язаних із таким перейменуванням. Згідно з положеннями закону, жодних витрат, пов’язаних зі зміною назви ані населеного пункту, ані вулиць чи провулків громадяни не матимуть; сплачувати кошти при зміні адреси реєстрації у своєму паспорті не потрібно — це відбуватиметься автоматично, коли доведеться самому звертатися до паспортного столу чи реєстраційної служби. Документи, що визначають право власності (на землю чи нерухомість), і надалі залишаться чинними, і зміни до них вноситимуться за особистої потреби, наприклад, під час оформлення спадку або купівлі-продажу нерухомості іншим особам. Єдиною статтею витрат у зв’язку з перейменуванням стане виготовлення вказівників із новими назвами вулиць і дорожніх знаків із назвами населених пунктів. Але це вже фінансуватиметься з місцевого та державного бюджету.

Відтак нарівні з іншими населеними пунктами з подібною назвою (а таких в Україні зараз аж 29!), село Ленінське Апостолівського району Дніпропетровської області внесене до списку населених пунктів України, що підлягають безумовному перейменуванню, визначеному Українським інститутом національної пам’яті.

Також присутні почули, що згідно з чинним законодавством частина пам’ятників, що стосуються існування тоталітарних режимів в Україні, можуть бути збережені як експонати — у разі, коли вони мають певну історичну чи художню цінність, — наприклад, у місцевому музеї.

Кандидат історичних наук Запорізького національного університету О. Л. Олійник розповів, що родом із колишнього села Кам’янське, назва якого майже забута, бо нині це вже територія міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області. “Я змалку пишався тим, що наше село заснували козаки і входило воно до Кодацької паланки Війська Запорозького. Вам, нащадкам Грушівки, Кута, Червоного Кута, Тернівки, Осокорівки, інших козацьких зимівників є чим пишатися — про зимівники на ваших теренах відомо вже понад 500 років. Якщо говорити про історію Базавлуцької Січі, то її існування засвідчується грамотами польського короля Стефана Баторія у 1576 та 1583 роках, далі 1594 року на самій Січі перебував посол Еріх Лясота з метою залучення запорозьких козаків до антитурецької коаліції. За кількістю видатних історичних постатей із Базавлуцькою Січчю не зможе змагатися жодна інша Січ. Вважаю, що повернення вашому селу історичної назви Грушівка не тільки доречне, а й історично і морально справедливе. Це дуже гарна основа для подальшого виховання молоді усього краю, а не лише цього села. Якщо вам вдасться повернути історичну назву селу, з вас почнуть брати приклад мешканці навколишніх поселень. Усе це буде запорукою незалежності та подальшої інтеграції нашої держави до цивілізованого світу”.

Були й незадоволені мешканці села Ленінське, та з їхніми словесними випадами гідно впорався голова Правозахисного козацького товариства “Базавлуцька Січ” М. П. Павлюченко. Він сказав: “За назвами у нашій області ми бачимо, як гарно комуністи постаралися, щоб увічнити своїх вождів! Ленінське, Орджонікідзе, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ й інші назви — все це їхні посмертні комуністичні маркери на нашій із вами землі. Ви сьогодні згадуєте, як вам добре жилося за радянської доби, яке все було дешеве, майже безкоштовне… При цьому ви не говорите, що для того, щоб у всіх було порівну, у когось довелось усе відбирати, когось довелося знищити. А нищили не тільки дворян, офіцерів, священиків і купців — нищили їхніх дітей, онуків, навіть тих, хто їм лише симпатизував. Потім нашими землями пройшли три голодомори, і вони сталися не тому, що земля не вродила, а тому, що конкретна група людей на чолі радянської держави захотіла зменшити чисельність українців. Згадаймо нещадні репресії та сталінські табори — ці репресії теж зачепили майже кожну нашу родину. Під час ІІ Світової війни територія України була повністю зруйнована, наших пращурів відразу ж після звільнення від нацистів призивали до лав Червоної армії і гнали неозброєними в наступ на ворожі окопи — це робили з ними лише за те, що їм довелося жити під німецькою окупацією. І після всього цього багато хто з вас ще шкодує за комунізмом, чіпляється за імена катів свого народу… Сьогодні козацтво не просить власного увічнення. Ми вимагаємо повернути старі батьківські назви нашим містам, селам і вулицям! Ви бачите на мені форму, бо я вже був у зоні АТО і залишаюсь у ній подумки, але це вже давно не антитерористична операція, а справжня війна. Запитайте у хлопців, які зараз у зоні проведення АТО, за що вони воюють?! Вони скажуть: “Воюю за свою землю! Воюю за вибір свого народу жити окремо від російської імперії!”. Від себе додам: воюю за дідівські хрести на старих цвинтарях, що поросли чагарниками, завдячуючи комуністичній ідеології, воюю за рушники та сорочки, вишиті руками наших бабунь і матерів, воюю за те, щоб на нашій землі завжди було чути рідну мову, воюю за повернення історичних назв нашим містам, селам і вулицям — за наше минуле, бо без минулого не може бути майбутнього… Прикро, але той факт, що за все це сказане доводиться воювати не тільки в зоні АТО, а ще й із вами, мешканцями стародавнього козацького поселення, говорить лише про те, що комуністична пропаганда працює й досі…”.

Наприкінці громадських слухань М. П. Павлюченко зачитав ухвалену учасниками наукового круглого столу резолюцію, у котрій зазначалася рекомендація повернути сучасному селу Ленінське давню назву Грушівка, яка офіційно відома ще з другої половини XVI ст.

Наступного дня на старому Грушівському цвинтарі, незатоплена частина якого й досі розташована на краю села Ленінське, зібралося багато люду: науковці, козацтво, місцеві активісти, молодь, влада. Зібралися, аби спільно залити відновлений фундамент козацької каплиці. “Наше Правозахисне козацьке товариство “Базавлуцька Січ” більше 10 років ішло до цього знаменного дня, — говорить Микола Павлюченко. — Ми довго за це боролись із чинною бюрократичною системою, із зайдами на наших землях, з ідеологічними ворогами та людською байдужістю! Спочатку треба було дочекатися пробудження місцевого населення, з’яви у цьому селі місцевого осередку низового козацтва, зацікавленої молоді, створення православної громади. Тепер ця справа не замре — каплиця вже встигла “відбудуватись” у розумі й у серці кожного із присутніх сьогодні! Є затверджений ескізний проект каплиці, є районна комплексна програма “Збереження культурної спадщини Апостолівщини на 2013—2015 роки”, де зазначається відбудова козацької каплиці і подальше оголошення старих кладовищ району об’єктами історичної спадщини. Зараз за відбудову козацької каплиці на старому Грушівському цвинтарі моляться у багатьох церквах і монастирях країни. Пробудження місцевого населення неминуче… Ми об’їздили всю Україну, побували майже на всіх заходах, які щорічно проводили сусіди, поки не зрозуміли, що центром козацької слави слід вважати села нашого району. Такої кількості козацьких кам’яних хрестів, як на стародавніх кладовищах Ленінського, Мар’янського та Осокорівки, ми не знайдемо ніде! Червоний Кут, Грушівка (сьогоднішнє Ленінське), Тернівка (сьогоднішнє Мар’янське), Осокорівка — це козацькі зимівники Базавлуцької Січі (1593—1638). Шкода, що ми й досі ігноруємо свою історію. Нас ніхто не змушує влаштовувати смітники на кладовищах своїх предків, а вони виростають десятиріччями навколо кладовищ, до нас ніхто чужий не приїздить і не виймає хрестів із могил, а їх одривають і тягнуть на пункти прийому металобрухту — це роблять тільки свої і бути байдужими до свого нас століттями вдало виховували імперські ідеологи! Ми не знаємо своєї історії, не знаємо своєї культури, не знаємо своєї мови. Є багато людей, яким соромно бути українцями, вони цураються свого коріння! Сьогодні не просто заливаємо фундамент каплиці — ми повертаємо з небуття забуті сторінки історії, повертаємо забуті назви, забуті імена справжніх героїв свого народу. Навкруги наша земля, і лежать у ній наші пращури, які здобули для нас цю землю. І дістанеться тільки нашим дітям. Якщо доведеться за це лягати в землю — ляжемо поряд!”.

Кошти на проведення наукового засідання, на придбання будівельних матеріалів і на транспортні витрати надійшли організаторам заходу від небайдужих з усіх областей України. Сподіваємося, що й місцеве населення долучиться до місцевого державотворення на подальших етапах.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment