Каріна ДОРОШЕНКО,
пресцентр Інституту філології
В Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулася зустріч з художницею Одаркою ДьомоюПісною, випускницею україністики Інституту філології. Молода і непересічна художниця родом із Уманщини. Дідусь Одарки — художник, який намагався підвести дитину до того, щоб стала художницею. “А я бачила себе ветеринаром, спортсменкою, журналісткою, але не пов’язувала себе з мистецтвом. Якось уночі наснилися тюльпани. Попросила батьків привезти фарби. Так народилася перша картина. Я досі вдячна батькам за те, що маю, чого досягла”.
Ренуар Огюст — перший художник, яким надихалася мисткиня, сильний вплив на її творчість справили Вінсент ван Гог і Клод Моне. Картинам Одарки притаманна яскравість.
“З 11 до 21 року я написала багато робіт. У 21 мала першу виставку. Вона була благодійна. Виручені кошти пішли на допомогу Марійці Бабич, яка народилася 6місячною, хворіла, мати відмовилася, опікувалася бабуся. Ми допомогли Марійці поїхати на реабілітацію. 2015 року дівчинка пішла в перший клас з усіма дітками”, — згадує Одарка.
Улюблені художники мисткині: Фріда Кало, Марія Франсуаза Жало (дружина Пікассо), Тамара Лемпицька.
Розповіла Одарка ДьомаПісна і про сімейні традиції: “У новорічні свята збираємося всією родиною. 2004 року побачила, як вульгарно тягнуть зрубану ялинку в авто. Не хотіла рубати ялинку для нас. Ми викупили ялинку, позначили її червоною фарбою, і більше ніхто не має права її зрізати. Прикрашаємо її. А ще ціную родинне гніздо. Написала бабусю біля рідної хати”.
Надихає художницю власна родина, адже організовує мотофестиваль “Умань. 5 доріг”, надихає донька Злата і майстерня, яка для Одарки є “душею художника, часом спальним місцем, часто і вітальнею”.
Загалом Одарка ДьомаПісна мала 7 виставок. І помітила, що “у Києві купують картини нічних пейзажів, в Одесі потребують свята, чогось кричущого, відвертого, у Львові смаки витримані, сільські пейзажі для львів’ян близькі”.
Наостанок Одарка побажала присутнім: “Розвивайте творче начало у своєму житті, щоби мати змогу життєві негаразди вихлюпнути у своїх роботах. І це стане приємністю для вас. Головне — повірити в диво”.
